Аліна Пунь — коучиня та менторка системного розвитку особистості, яка допомагає лідерам не просто змінювати свої стратегії, а й знаходити глибоке внутрішнє розуміння своїх дій. Її унікальний підхід до розвитку особистості включає в себе не лише професійний розвиток, а й глибокі внутрішні трансформації, що дозволяють бути цілісним та гармонійним у будь-якій ситуації. В інтерв'ю GOSSIP Аліна поділилася своїм професійним шляхом, переломними моментами, які допомогли їй знайти своє справжнє покликання, а також ключовими принципами, які допомагають їй та її клієнтам бути справжніми лідерами — людьми, що натхненно ведуть інших і вчать залишатись вірними собі.
Аліно, ви — коучиня та менторка системного розвитку особистості. Розкажіть, з чого почалася ваша історія в професії?
Моя історія — це подорож крізь кілька ідентичностей (посміхається). Мене завжди вабили складні структури — спочатку соціальні й юридичні (право), потім просторові (дизайн), а далі — людські. Я була юристкою — і вивчала структури влади, норми, межі. Я була дизайнеркою — і бачила, як простір формує поведінку. Я досліджувала, як влаштовані системи, як вони функціонують, коли дають збій і як їх можна перезбирати. Але в певний момент я зрозуміла: за всіма цими структурами стоїть людина — зі своїми внутрішніми архітектурами, напругою, потенціалом. І саме тут відкрилась моя справжня пристрасть — допомагати людині побачити себе, усвідомити свої внутрішні системи і навчитися діяти цілісно, з опорою на себе. Коучинг не з’явився у моєму житті раптово — це було природне продовження глибокого внутрішнього процесу. Я завжди прагнула не просто змін, а змін, які мають внутрішню логіку, пов’язані зі смислом і цілісністю. Так я прийшла до своєї справжньої професії — підтримувати лідерів, які готові жити не «як треба», а «як відгукується».
Ваш шлях до того, ким ви є сьогодні, безумовно, був не лінійним. Які моменти у вашій кар’єрі та особистому розвитку стали переломними для вас?
Найбільші повороти відбувалися, коли я дозволяла собі відпускати успішне, але не живе. Наприклад, я залишила дизайн не тому, що не могла реалізуватись у ньому, а тому що відчувала: моя глибина там не відкривається повністю. Інший переломний момент — коли я вперше зіштовхнулась з лідерською кризою в команді, яку вела. Це була точка, де я обрала: або грати роль «успішної керівниці», або стати людиною, яка не боїться складних розмов, тиші, чесності. Я обрала друге. З того моменту моє лідерство стало не про «я знаю як», а про «я тут, і я з тобою в пошуку».
Ви жінка, на яку рівняються інші! А які якості ви розвивали та розвиваєте в собі аби досягати результатів?
Я навчилась бути витривалою не завдяки жорсткості, а завдяки гнучкості. Вчуся довіряти ритмам — внутрішнім і зовнішнім. Розвиваю здатність чути себе і в той же час не закриватись від інших. Я практикую ясність — у намірах, у словах, у взаємодії. Це не завжди легко, бо ясність часто оголює. Але вона — фундамент сили. Я розвиваю здатність бути неідеальною, не всезнаючою, але живою, глибокою, включеною. Це мій ресурс і моя сила.
А що для вас означає бути лідером?
Для мене лідерство — це глибоко внутрішній стан. Це не посада, не роль, не обов’язки. Це готовність тримати напругу невизначеності, бачити більше, ніж видно на поверхні, і зберігати внутрішню присутність. Лідер — це той, хто створює простір, у якому інші починають чути себе. Хто не боїться чесних запитань і не потребує відповідей на все. Це людина, яка несе смисли, навіть коли складно. Бути лідером — означає бути в контакті з собою настільки глибоко, щоб стати безпечною точкою для інших.
Які ключові якості мають бути притаманні лідеру, якщо він не займається прямим керівництвом, але все ж є натхненням для інших?
Перш за все, це про внутрішню цілісність. Твої слова, дії, присутність мають резонувати одне з одним. Це вміння не «вести» інших, а запалювати в них внутрішній вогонь. Тут важлива витримка, бо не завжди видно результат одразу. Важлива делікатність — надихати без маніпуляції. І вміння бути свідком процесу, а не диригентом. Лідер без формальної влади — це людина, яка не змінює інших, а повертає їм зв’язок із собою.
Чи є конкретні приклади з вашого досвіду, які демонструють важливість цих навичок у практиці?
У моїй практиці був випадок, коли керівниця команди пройшла через кризу продуктивності. Замість того, щоб «виправити ситуацію» адміністративно, я дала їй простір. Ми відверто поговорили. Вона вперше за довгий час озвучила, що відчуває себе не на місці, втратила сенс. Моє завдання було не «повернути її в форму», а допомогти їй знайти себе заново. І вона змогла. Її трансформація стала глибшою, ніж просто «повернення до KPI». Вона стала справжньою лідеркою для своєї команди. Без тиску. Через підтримку і довіру.
Які поради ви могли б дати жінкам, які лише починають свій шлях і хочуть стати лідерами в своїх сферах?
Не чекайте, поки хтось визнає вашу цінність — визнайте її самі. Ваша глибина, ваша чутливість, ваша здатність тримати напругу — це не «перешкоди», це ваші ключі. Створюйте свої кола підтримки, будуйте середовища, де вам безпечно. Лідерство — це не шлях самотності, це шлях сміливості бути собою серед інших. І ще: дозвольте собі бути не «готовими», а живими. Все інше прийде.
Чи є якісь специфічні інструменти або методи, які ви застосовуєте для розвитку лідерських якостей у своїх клієнтів?
Я працюю з тілесним усвідомленням, бо лідерство живе в тілі: у поставі, у диханні, у тиші. Я даю багато простору для рефлексії — через питання, діалоги, практики. Але головне — ми працюємо з глибиною: що керує тобою, коли ти дієш? Який намір стоїть за вибором? Це не просто «розвиток навичок», це — перезбір себе.
Аліно, як ви підтримуєте баланс між кар’єрою, навчанням та особистим життям?
Я не планую «баланс» — я слухаю себе. У мене є свої ритуали відновлення: тиша, вода, прогулянки, повна відсутність екрану. Я свідомо не заповнюю свій календар до межі. Я вчуся не йти в темп «потрібно бути всюди», бо знаю: мій найцінніший ресурс — моя ясність і порядок. Якщо я їх втрачаю — втрачаю глибину в роботі, у стосунках, у собі. Тому я щоразу обираю бути там, де я справжня. Це і є мій баланс!
