Наталія Коба — майстриня, для якої перукарство стало не просто професією, а покликанням і способом змінювати життя інших. За її плечима роки практики, власний стиль, чемпіонати, навчання у найкращих світових стилістів і сотні натхненних клієнтів. Сьогодні Наталія — не тільки досвідчена майстриня, а й тренерка, яка ділиться знаннями й надихає інших. В інтерв’ю вона відверто розповідає про свій шлях, роль внутрішнього стану у створенні образу, силу кольору і те, як натхнення змінює все!
instagram.com/nataliiakoba_hair
Наталіє, розкажіть, як почалася ваша історія в професії?
Я гортала журнал і подумала: «Треба десь повчитися». І раптом натрапила на оголошення: курси перукарів. Щось ніби клацнуло всередині, я просто відчула: хочу. І все. Я записалась на ці курси в Києві, вони тривали всього місяць. Першим клієнтом став мій брат (посміхається). Я його підстригла дуже криво, десь посередині стрижки я просто забула, як це робиться. Він пішов переробляти в перукарню, і там йому сказали: «Скажіть вашій сестрі, що з неї нормального перукаря не буде. Це жах!» Мені стало соромно, але саме це мене й підштовхнуло йти далі. Я не здалась. Сьогодні я не просто задоволена — я вдячна, що займаюсь саме цим. Це та професія, з якою я потрібна будь-де у світі. І я відчуваю відповідальність, бо іноді саме я допомагаю людині виглядати впевнено, почуватися краще, заявити про себе. І в цьому є щось дуже важливе!
За два десятиліття ви бачили, як змінюються тренди, клієнти, підходи. Що залишилось незмінним для вас у цій роботі?
Це відчуття гармонії та актуальності. Я маю на увазі внутрішнє відчуття, коли я бачу людину й інтуїтивно розумію, що саме їй пасує, що виглядає гармонійно і при цьому відповідає часу, виглядає сучасно. Також у мене є вміння відчувати людей, розуміти, де що доречно, а де ні. Звісно, тренди змінюються, але все одно залишається індивідуальність — твій стиль, твій підхід.
Багато хто каже, що зміна зачіски — це про більше, ніж просто зовнішність. Ви відчуваєте, що допомагаєте людям змінювати і внутрішній стан?
Так, я точно вважаю, що допомагаю людям не тільки змінювати зовнішність, а й впливати на внутрішній стан. Бо колір волосся — це спосіб передати свій внутрішній світ оточенню, це те, як ти себе подаєш на роботі, у спілкуванні, в суспільстві. Люди сприймають тебе через колір, форму стрижки, зачіску. Це може бути сигнал: ти м’яка, романтична, стримана, або, навпаки, яскрава, впевнена, вільна. Іноді ми хочемо щось приховати або, навпаки, підкреслити. Буває, що людина за характером м’яка, «пливе за течією», але хоче виглядати більш зібраною, серйозною і ось саме тут ми можемо за допомогою кольору, стрижки, форми змінити образ. Ми, перукарі, маємо змогу допомагати людям не лише виглядати гарно, а й транслювати правильний посил у світ.
Наталіє, ви є ученицею Георгія Кота — одного з найвідоміших hair-стилістів світу. Який досвід ви отримали під його наставництвом?
Так, він має потужну енергетику і надихає так глибоко, що після навчання я ще два місяці перебувала під сильним враженням. Він не просто навчає, він вкладає душу в кожного учня. Особливо мене вразило, як він говорить про зачіски. Це було не просто навчання — це цілий витвір мистецтва, а його подача неймовірна. Він презентує все з такою глибиною і повагою, що після цього ти вже не можеш ставитися до своєї справи просто як до роботи. Ти хочеш розвиватися, пізнавати більше, вдосконалюватися. Я ще не пройшла всі його навчання, але з нетерпінням чекаю можливості пройти кожен етап. Бути його ученицею — це не просто натхнення, це, ніби, внутрішній квиток у світ високого рівня. Це звання, яке говорить само за себе.
Як ви формували свій авторський стиль у зачісках? Чим він відрізняється від інших майстрів?
Перш за все, мій стиль сформувався завдяки «надивленості». Я уважно спостерігаю за роботами успішних майстрів і в поєднанні з власним смаком, який я постійно розвиваю, це допомагає мені краще відчувати, що саме мені подобається і що «відгукується». Дуже люблю кіно, особливо історичні фільми та фентезі; я завжди звертаю увагу на укладки та зачіски героїнь, на деталі образів. Усе це поступово складається в своєрідну мозаїку і згодом народився мій власний стиль. У моїх роботах є і класика — те, що зрозуміло та прийнятно для більшості, але є й інше, щось глибше, те, що народжується саме з натхнення і внутрішнього бачення. Такі образи можуть викликати запитання: «А хто таке носитиме?» Але саме в цьому мій почерк і відмінність.
На вашій сторінці видно вражаючий рівень техніки — хвилі, об’єми, чисті форми. Яку техніку ви вважаєте своєю «візитівкою»?
Саме собою так склалося, що мені особливо полюбилася ретро-хвиля — усе, що пов’язане з цим стилем: м’які лінії, витончені вигини, відлуння епохи елегантності. Зараз я готуюся до чемпіонату в цій категорії, і ми з тренером активно відточуємо цей напрямок, щоб вивести його на ще вищий рівень. До того ж навіть мої клієнти, коли звертаються перед важливими подіями, самі просять саме такі укладки з хвилями — мабуть, відчули, що цей стиль став моїм акцентом. На даному етапі ретро-хвиля дійсно є моєю візитівкою, і мені щиро приємно, що вона так відгукується іншим. Водночас я не обмежую себе тільки цим напрямком, я у постійному процесі розвитку й хочу вивчити ще більше технік, форм. Можливо, цей стиль залишиться зі мною надовго, а можливо — з часом трансформується. Але зараз це саме те, що мене надихає і наповнює.
Наталіє, ви не лише майстриня, а й тренерка. Чому вирішили передавати знання іншим? Що вас надихає у цьому процесі?
Мені здається, кожен майстер рано чи пізно приходить до того, що хоче передавати знання. Це як внутрішній поклик, природна потреба не тримати все в собі, а ділитися. Я не з тих, хто почав викладати одразу. Навпаки, я дозріла до цього пізніше, але відчула це дуже чітко: в якийсь момент розумієш — ти вже щось накопичив і тобі важливо цим поділитися. Найбільше надихає, коли учень починає діяти, пробує і в нього виходить. Це для мене найкращий доказ, що я як викладач усе зробила правильно.
Наталія, у вас багато фото зі світових заходів, конкурсів, тренінгів. Наскільки важливо для стиліста бути частиною міжнародної спільноти?
Так, я щиро вважаю, що кожен майстер має розвиватися. І справа не лише у тренінгах, хоча це теж важливо. Справжнє зростання починається тоді, коли ти виходиш за межі звичного: береш участь у професійних подіях, конкурсах. Коли я переїхала за кордон, усе почалося наново. Саме тоді я, мабуть, «обнулилась» — почала внутрішній діалог із собою: я маю досвід, але не хочу бути просто ремісником і щодня повторювати одне й те саме. Мені стало замало просто «працювати». Я почала шукати, як можу рости, чим можу наповнювати себе. Через страх, сумніви, але з великим бажанням я почала їздити на навчання до найкращих майстрів, брати участь у конкурсах і, по суті, будувати свій шлях з нуля, але вже більш усвідомлено. Після першої перемоги приходить неймовірне натхнення і ти вже не можеш зупинитися. Бо майстер із натхненням, з живими очима завжди сильніший, ніж той, хто просто виконує свою роботу як ремесло!
