Вона – 2-га Віце-Міс TOP Ukraine 2025, фіналістка міжнародного конкурсу Mrs. Universe, телеведуча, фотомодель, режисерка, а ще жінка, яка пройшла довгий шлях від внутрішнього краху до повного переродження. Аліна Шевченко не лише представляє Україну на престижному світовому подіумі, вона уособлює собою глибоку трансформацію. Колись – жертва психологічного насильства, ізольована у розкішному маєтку за океаном, а сьогодні – публічна, наповнена, відкрита до життя жінка, яка надихає інших. У цьому щирому інтерв’ю ми говоримо не лише про титули, сцену і красу; ми говоримо про біль, що трансформується в силу, про право бути видимою та про те, як вийти з темряви і засяяти.
Аліно, коли ви вперше відчули, що готові бути не просто красивою, а видимою, тою, на кого можна рівнятися?
Це був момент, коли я вперше дозволила собі визнати: «Я – королева свого життя». Не просто гарна картинка в соцмережах, не просто хтось, кого оцінюють ззовні. А жінка, яка сама тримає кермо свого життя. І найпершим поштовхом до цього стала моя особиста темрява. Аб’юзивні стосунки, психологічне приниження, самотність у країні мрій, яка виявилася кліткою. Саме ця глибина стала ґрунтом, на якому зросла моя сила.
Як би ви описали свій шлях до жіночої впевненості та сили? Що було найважчим, а що найціннішим у цьому процесі?
Шлях до себе – це як проростання через бетон. Найважче було подивитися в дзеркало і не впізнати себе, а найціннішим стало саме це впізнавання. Коли після темряви ти починаєш знову бачити своє світло. Я відновлювала себе крок за кроком: психотерапія, медитації, кетамінова терапія, стояння на цвяхах, фотосесії… Все це стало частиною великої реабілітації. Але справжній прорив трапився тоді, коли я прийняла внутрішнє рішення: я несу відповідальність за свою внутрішню дівчинку. Я більше не дозволю її знецінювати!
Ви згадували, що мали досвід аб’юзивних стосунків. Що стало точкою неповернення, після якої ви вирішили вибрати себе?
Одного дня я просто сіла на ліжко і почула цей крик із середини: «Забери мене додому!» Це була не я доросла, це була моя маленька Аліна, яка кричала про порятунок. У той момент мені стало абсолютно байдуже, що скажуть інші. Мені стало важливо тільки одне – врятувати себе. Я зрозуміла, що жити в золотій клітці, в чужій країні, в розкішному будинку, де тебе психологічно знищують – це не життя. Я обрала себе і це був перший крок до свободи.
З чого почалося ваше відновлення? Якими були перші кроки до нового життя?
Перший крок – звернутися по допомогу. Усвідомити, що це не слабкість, а сила, визнати, що ти не справляєшся. Я пройшла шлях від стиду до прийняття і як тільки я відкрилася спеціалістам, почалося поступове відновлення. Дуже допомогла кетамінова терапія, вона допомогла дістатися до найглибших травм, безболісно їх пропрацювати. І ще – маленькі ритуали турботи про себе: ранкові практики, зйомки, спілкування з природою.
Чи були моменти, коли вам хотілося здатись? Як ви знаходили опору в собі?
Так, були. Багато. Але в найважчі моменти я завжди поверталася до образу себе маленької. Я бачила себе в 4 роки: біляву, як лялечка і думала: «Як я можу її зрадити?». Я тримала її за руку в медитаціях, у душі, в думках. І кожного разу, коли хотілося опустити руки, я нагадувала собі: тепер у неї є я. Доросла, сильна, та, що не здається.
Що для вас сьогодні означає бути красивою жінкою? Це про зовнішність чи щось глибше?
Краса – це енергія, це стан. Це не про симетрію обличчя, а про те, що йде зсередини. І коли ти справді наповнена – ти світишся, а камера це бачить, люди це відчувають. Коли я після багатьох років зробила першу фотосесію і подивилася на себе, я вперше за довгий час побачила: я гарна. І я хочу, щоб кожна жінка дозволила собі це побачити.
Як ви ставитеся до критики або порівнянь у публічному просторі? Як це впливає на вас?
Мене це вже не знищує. Є хейти – це частина публічності, але я навчаюся бачити за ними біль іншої людини. Одна дівчина написала мені, що мені просто пощастило народитись красивою. А я подумала: «Боже, якби вона знала, скільки болю стоїть за цим кадром». Я б її просто обняла. І тому я говорю публічно, щиро, щоб жінки бачили: краса – це не привілей, це вибір і шлях.
Розкажіть про шлях до титулу «2 віце Міс TOP Ukraine». Що вам дала участь у конкурсах краси?
Це була терапія. Я виговорилася мовою краси (посміхається). Конкурс став платформою, де я змогла звернутися до інших жінок. Я не зверталася до журі, я говорила з тими, хто, як і я колись, думає, що вона ніхто. І я бачила реакцію. Це був неймовірний фідбек, жінки писали: «Це саме те, що я повинна була почути».
Як ви готуєтесь до Mrs Universe? Що для вас означає представляти Україну на міжнародному рівні?
Це вже інший рівень та інша я. Я не їду за короною, я їду за місією, але цього разу я дозволяю собі просити допомогу: шукаю дизайнерів, консультантів, працюю над образом. І хоч я розумію, наскільки велика конкуренція, – моя мета не титул, моя мета – доторкнутися до сердець.
Аліно, яке внутрішнє послання ви хочете передати світу, виходячи на сцену?
«Ти не тінь, ти – цінність». Я хочу, щоб кожна жінка, яка колись відчувала себе «не такою», побачила в мені віддзеркалення: все можливо! Вийти з темряви та засяяти. І це не казка – це реальність, яка починається з одного рішення: «Я більше не дозволю собі зникати».
Ви — приклад жінки, яка створила себе сама. Що за цим стоїть насправді?
Ох, ночі без сну, сльози, страх, ізоляція, панічні атаки, депресія, але й віра – непохитна, жива, справжня. Створити себе – це не про макіяж, нове вбрання чи інше, це про те, що кожен раз, коли ти падаєш – ти встаєш, ідеш знову. І про те, щоб повернути собі себе! Наразі я мрію створити проєкт, де жінки, які пережили подібний досвід з моїм, зможуть отримати підтримку, спільноту, знання. Це про любов до себе, до інших, це про здатність бути поруч – по-справжньому.
Яку головну думку ви б хотіли залишити у серці кожної жінки, яка читає це інтерв’ю?
Навіть якщо ти думаєш, що ти нічого не варта – це не твоя істина. Це чужі голоси в твоїй голові. Твоя істина – ти сильна, ти цінна. І в тобі вже є все, щоб створити життя, яке ти хочеш. Просто почни з того, щоб обійняти себе. І сказати: «Я вдома».
«Я – не дочка мільйонера, не бездоганна модель і не вигаданий персонаж. Я жінка, яка пройшла крізь пекло, щоб віднайти рай усередині себе. І якщо я змогла, ти теж зможеш!»
