Справжня краса починається з прийняття: саме цим принципом керується Наталія Зінченко – досвідчена косметологиня, викладачка й засновниця навчальних програм у б’юті-сфері. Її шлях — не просто професійна історія, а глибока трансформація, в якій особистий пошук перетворився на місію: допомагати жінкам бачити себе не очима стандартів, а очима любові. В інтерв’ю Наталія ділиться, як косметологія стала її покликанням, чому вона вирішила навчати інших і чому краса — це значно більше, ніж ідеальна шкіра. Це розмова про чутливість, глибину, внутрішню силу та жіночу підтримку, яка змінює не лише зовнішність, а й життя.
instagram.com/kosmetolog.zinczenko
instagram.com/nz_skyline_beauty_school
Наталіє, розкажіть, як почався ваш професійний шлях у косметології? Що надихнуло вас обрати саме цю сферу і чи були у вас сумніви на старті кар’єри?
Мій шлях у косметології почався з дуже особистої потреби — мені хотілося не просто доглядати за собою, а розуміти, як працює шкіра, чому виникають ті чи інші проблеми, і як можна допомогти жінці не просто виглядати краще, а відчувати себе впевнено. Спершу було багато сумнівів: чи зможу, чи вистачить знань, але з кожним кроком я відчувала: це моє. Це не просто професія — це моє покликання!
Чи пам’ятаєте момент, коли вперше відчули: «Так, це моє, я хочу цим жити, розвиватися, передавати знання далі»?
Так, пам’ятаю дуже чітко. Це був момент після однієї процедури, коли клієнтка подивилася на себе в дзеркало, розплакалася й сказала: «Я знову відчула себе жінкою». Це було не про зморшки чи догляд — це було про щось глибше. Тоді я зрозуміла: я хочу бути тим світлом для інших. І саме тоді з’явилося бажання не тільки працювати з клієнтками, а й навчати інших спеціалістів, передавати не лише знання, а й чутливість, підхід, любов до справи.
Ви не лише практикуючий косметолог, а й викладачка з багаторічним досвідом. Що стало поштовхом почати навчати інших?
Коли я побачила, як багато дезінформації, поверхневого підходу та технік без глибини, мені захотілося змінити ситуацію. Хотілося дати дівчатам основу, впевненість, не тільки знання «як робити», а й «чому» саме так. Я хотіла навчати не техніці, а мисленню. І створити середовище, де кожна дівчина відчує себе не «учнем», а майбутнім майстром з голосом, баченням і цінностями.
Наталіє, розкажіть про ваш авторський курс з косметології. Яка концепція та які цінності ви закладаєте в основу навчального процесу?
Моя програма побудована не лише на анатомічній та дерматологічній базі, а й на емоційній підтримці учениць. Я навчаю цілісно: від глибокого розуміння шкіри до етики спілкування з клієнтом. Для мене важливо, щоб випускниця не просто вміла виконати процедуру, а розуміла людину перед собою. Цінність — це повага, індивідуальність, професіоналізм і любов до кожної жінки, яка сідає до тебе в крісло.
На вашу думку, що сьогодні є найважливішим у навчанні косметологів-початківців? Яких помилок найчастіше припускаються новачки і як ви допомагаєте їх уникнути?
Найважливіше — навчити бачити людину, а не «тип шкіри». Часто новачки хочуть «швидше почати» і не приділяють уваги базі: анатомії, протипоказанням, гігієні, психології. У своїй програмі я навмисне уповільнюю темп на старті — щоб дати якісну основу. І завжди кажу: твоя безпека — це твій авторитет. Я вчу, що помилки — не страшні, якщо є бажання вчитися і рости з любов’ю.
Ви часто акцентуєте на тому, що кожна жінка - це особлива, унікальна особистість. Як ця ідея інтегрується у вашу практику та спілкування з клієнтками? Чи бувають випадки, коли до вас приходять жінки з глибокими комплексами - як ви працюєте з такими ситуаціями?
Це щоденна реальність. Жінки приходять не просто «на чистку» чи «на догляд» — вони часто приносять з собою біль, невпевненість, досвід неприйняття. Моє завдання — не «виправити» їх, а дати їм доторкнутися до своєї краси, яка вже є. Я багато спілкуюся, підтримую, не оцінюю. І часто перша процедура — це про емоційне зцілення. Коли ти бачиш, як у жінки з’являється іскорка в очах — ти розумієш, що це набагато більше, ніж просто робота.
Наталія, у сучасному світі дуже багато тиску на жінку: соціальні стандарти краси, очікування, стереотипи. Як ви вважаєте, яку роль відіграє косметолог не лише як спеціаліст, а як підтримка, як той, хто допомагає жінці прийняти себе і розквітнути внутрішньо?
Ми — не тільки руки, ми — простір. Безпечний простір, де жінка може бути собою. Де її не критикують за зморшки чи рубці, а приймають. Іноді косметолог — це перша людина, яка сказала: «Ти вже красива. Не треба себе ламати, треба себе почути». І з цієї точки зростає нова жіночність — не з ідеалів інстаграму, а з глибокого прийняття. Це велика відповідальність, і велика честь.
Наразі ви працюєте в Польщі, скажіть, на Вашу думку, відрізняється підхід до краси в Польщі й Україні? Як жінки в різних культурах сприймають себе, своє тіло, і які виклики це ставить перед косметологом?
Знаєте, краса не має національності. Але має свій відтінок у кожній культурі. Я бачу, як і в Польщі, і в Україні жінки прагнуть одного — бути почутими, прийнятими, побачити в дзеркалі себе справжню.
Так, десь інші темпи, інші звички догляду, але в основі — ті самі переживання: невпевненість, бажання подобатися, внутрішній пошук. Для мене це не про країни — це про жінок. Про те, як важливо дати їм відчути: ти вже варта, ти вже красива, не треба змінювати себе — треба дбайливо повернутися до себе. І в цьому моя робота — бути поруч, тонко відчувати, м’яко направляти, незалежно від мови чи паспорта.
Наталія, ви плануєте запуск нових напрямків у б’юті-сфері. Могли б поділитися, які саме сфери плануєте охопити й чому саме вони, на вашу думку, сьогодні є затребуваними?
Так, я планую розширення школи — включити бровістів, додати напрямок з нарощування вій, підключити фахівців різноманітних видів масажу. Також планую запустити онлайн курс з основ догляду за шкірою для не-косметологів.
Сьогодні клієнт хоче розуміння. Він не шукає просто послугу — він шукає фахівця, якому можна довірити обличчя або тіло. А для цього потрібно не просто «робити», а знати. Я хочу створити покоління свідомих майстрів, а не просто техніків.
Якщо уявити, що зараз вас читає жінка, яка стоїть на старті - у неї є мрія, але немає впевненості в собі. Що б ви їй сказали? Якою була б ваша особиста мотивація для неї - із серця до серця?
Я б сказала: рідна, ти не зобов’язана знати «як». Але якщо ти відчуваєш, що хочеш — це вже перший крок. Ти не одна. Я вірю в тебе - навіть якщо ти зараз сама в себе не віриш.
