Оксана Пурей – нейропсихолог, тренерка з розвитку мислення та авторка трансформаційних програм, серед яких курс «Крок до мрії». Вона понад десять років вивчає роботу мозку й психологічні механізми, що визначають якість нашого життя. Її професійний підхід вирізняється поєднанням наукової глибини та людяного, теплого стилю комунікації: складні процеси вона вміє пояснювати просто й доступно, перетворюючи знання на практичні інструменти для щоденних змін. Сьогодні Оксана допомагає людям усвідомлювати силу власного мислення, відновлювати внутрішню опору у складні часи та вибудовувати життя системно, а не хаотично. Вона переконана: якісне життя – це не випадковість, а навичка, яку може опанувати кожен.
Оксано, ви досліджуєте мозок і мислення, допомагаєте людям змінювати життя. Але з чого почався ваш власний шлях у психологію?
Мій шлях у психологію почався з глибокої внутрішньої потреби зрозуміти людину: її думки, вчинки, реакції, ті невидимі механізми, які визначають наше життя. Приблизно десять років тому я усвідомила, що хочу присвятити себе саме цій сфері. Тоді в Україні були поширені різні підходи: класична психотерапія, арттерапія, коучинг. Я старанно вивчала їх, адже кожен із цих напрямків давав свої інструменти та відкривав нові горизонти. Проте що глибше я занурювалася, то виразніше відчувала: чогось бракує. Відповіді на справді фундаментальні запитання: чому ми мислимо саме так, що визначає наші рішення, як формується внутрішня сила чи, навпаки, вразливість – почали з’являтися лише тоді, коли я відкрила для себе нейропсихологію. Це унікальна наука на перетині психології та нейробіології, яка дозволяє побачити людину в цілісності: і як особистість, і як носія складної нейронної системи. Саме там я знайшла ключі до розуміння: як емоції пов’язані з роботою мозку, як наші мрії мають підґрунтя в конкретних нейронних процесах, як поведінкові моделі можна змінювати через вплив на мислення. Для мене це стало справжнім відкриттям і водночас фундаментом моєї професійної філософії: якщо ми розуміємо, як функціонує мозок, ми отримуємо шанс змінювати своє життя не випадково і не хаотично, а свідомо й системно.
Ви поєднуєте науковий підхід до мозку та мислення з теплим стилем спілкування. Як вам вдалося знайти цю гармонію?
Я переконана: знання про мозок не мають бути «для обраних». Наука стає цінною тоді, коли вона допомагає людям у повсякденному житті. Моя мета – перекласти складні процеси простою, зрозумілою мовою, але без спрощення сенсу. Наприклад, коли я пояснюю роботу системи винагороди мозку, я не завантажую людину термінами, а показую на прикладі: чому ви відчуваєте задоволення від маленьких досягнень і чому його можна свідомо тренувати. Цей баланс науки та емоційності дає можливість бути і точним, і живим у комунікації.
Ви говорите, що «якісне життя – це навичка». Що це означає для вас?
Якісне життя не «випадає» нам випадково, воно створюється щодня. Це навичка, яка складається з трьох стовпів:
1. Мислення. Дослідження показують, що наш фокус уваги прямо впливає на рівень стресу. Якщо ми концентруємося лише на загрозах, мозок постійно тримає тіло в режимі «боротьби або втечі». Я навчаю клієнтів тренувати мислення так, щоб бачити і ризики, і можливості.
2. Емоційна гнучкість. Це здатність не застрягати у негативі, а переключатися на стани, які дають енергію. Це не про «завжди бути позитивним», а про вміння обирати реакцію.
3. Звички. Нейронаука підтверджує: наші повторювані дії формують нові нейронні зв’язки. Змінивши щоденні дрібниці, ми перебудовуємо «архітектуру» свого мозку.
У світі надлишку інформації як ви допомагаєте клієнтам відрізнити цінне від шуму?
Я використовую простий фільтр: «Чи змінює це мої думки, емоції або дії?» Якщо ні – це шум. Людський мозок і так щодня обробляє понад 60 000 думок, і більшість з них – повтори. Тому замість завалювати людей фактами, я даю лише ті інструменти, які можна застосувати вже сьогодні, і які запускають зміни.
Оксано, ви створили курс «Крок до мрії». Що стало його основою?
Цей курс народився з реальності війни. Я побачила, що у багатьох українців з’явився «синдром відкладеного життя»: «Ось закінчиться війна – тоді…». Але без мрії мозок буквально знижує рівень дофаміну, що призводить до апатії та втрати інтересу до життя. Мрія – це не розкіш. Це біологічна потреба для підтримки внутрішньої енергії. На курсі я використовую знання про роботу мозку, щоб допомогти людям знову дозволити собі бажати і планувати.
Розкажіть, а як курс допомагає відновити віру в себе?
Ми починаємо з малого – «розбудити» уяву. Це як тренування м’яза: спершу важко, але з часом ви відчуваєте, що можете більше. Далі ми вчимося розкладати мрію на конкретні дії, навіть мікрокроки. Мозок любить маленькі перемоги, вони запускають ланцюгову реакцію мотивації. Люди бачать, що можуть впливати на своє життя вже зараз, і це повертає впевненість.
Оксано, чи можете поділитися історіями учасників, які пройшли курс «Крок до мрії» і кардинально змінили своє життя?
Є багато. Одна учасниця після курсу переїхала в інше місто і відкрила свою майстерню. Інший учасник почав навчання за новою спеціальністю після 40, хоча роками відкладав цю мрію. Вони зрозуміли: чекати ідеальних умов – це втрачати час, а діяти можна вже сьогодні.
Чому під час війни багато людей відмовляються від мрій і як повернути здатність бачити майбутнє?
Під час небезпеки мозок активує лімбічну систему і замикає нас у коротких горизонтах планування. Це природно, але якщо ми надовго застрягаємо у такому режимі, ми втрачаємо ресурсність. Повернення мрій починається з маленьких образів майбутнього: план на вихідні, нова книга, маленька подорож. Це «підгодовує» префронтальну кору – центр, відповідальний за стратегічне мислення.
А як не відчувати провину за власні мрії під час болю навколо?
Важливо пам’ятати: радість і мрії не зменшують вашої солідарності чи співчуття. Навпаки, вони дають вам сили допомагати іншим. З точки зору нейропсихології, позитивні емоції знижують рівень кортизолу та зміцнюють нервову систему. Це не втеча від реальності, а спосіб залишатися в ній сильним.
Оксано, ви говорите про зміну життя через думки, дії та звички. З чого все починається?
З дії! Навіть крихітна дія запускає у мозку процес «я впливаю на ситуацію». Це змінює мислення і поступово створює нові звички. Дослідження показують, що маленькі кроки більш стійкі, ніж радикальні зміни за один день.
А чому важко позбутися старих шаблонів?
Бо це економія енергії. Старі нейронні зв’язки працюють як автобан – швидко і без зусиль. Нові маршрути мозку треба прокладати, і для цього потрібне повторення. Тому ми будуємо зміни крок за кроком, щоб мозок встиг адаптуватися і прийняти їх як «нову норму».
Оксано, а якщо б ви могли передати одну важливу думку кожній людині, яка зараз почувається розгубленою і втомленою, що б це було?
Ви не самі у своїх відчуттях! Навіть найсильніші люди час від часу потребують опори. Іноді цією опорою може стати близька людина, іноді – знання, а іноді – маленька мрія, яка тримає всередині світло. Дозвольте собі шукати підтримку, приймати її та ділитися нею з іншими. Кроки до мрії можуть бути зовсім маленькими, але разом вони складають шлях, який легше пройти не наодинці!
