Велике інтерв’ю з Яною Ткаліч про жіночу силу, побудову бренду, творчість і шлях до сцени
Яна Ткаліч — підприємиця, маркетологиня, експертка з особистого бренду та онлайн-продажів, засновниця діджитал-агенції з клієнтами з усього світу. Вона – голос сотень жінок, які пройшли через втрати, переїзди, самотнє материнство, внутрішні злами і змогли відродити себе. Сьогодні Яна (псевдонім Jeyrey) будує міжнародну кар'єру, відкриває новий напрямок у шоу-бізнесі, допомагає іншим артистам реалізовувати себе, розвиває особистий бренд, і, що найголовніше, повертається до себе справжньої через музику. У цій розмові вона говорить чесно, без прикрас: про вигоряння та біль, який проростає у творчість. І водночас про внутрішній вогонь, який не згасає навіть тоді, коли здається, що ти одна.
+48 739241964
Yanatkalich@gmail.com
Яно, наразі ви проживаєте в Польщі. Скажіть, які внутрішні трансформації вам довелось пройти, щоб освоїтися в новій країні та на новому «ринку»?
Мій переїзд до Польщі не був вимушеним кроком через війну, він відбувся значно раніше, коли мені було всього 17. Це рішення не було продиктоване бажанням кращого життя чи холодним розрахунком – це була інтуїція моєї мами. Тоді я жила в рідному місті, мала активне творче життя, будувала кар’єру в танцювальній сфері і мені здавалося, що все складається якнайкраще. Але мама відчула щось більше: напрям, у якому рухається моє майбутнє і сказала: поїхали. Перші роки в Європі не були казкою. Вони стали справжнім випробуванням: емоційним, ментальним, життєвим. Мені довелося не просто адаптуватися до нової мови й культури, я втратила багато: звичне середовище, опору, і, певною мірою, саму себе. Але саме ці втрати дали мені перші паростки внутрішньої сили. Головна трансформація в мені – це трансформація ролей. Від доньки й дівчинки, яка мріяла про сцену, до мами, яка залишилась одна з немовлям на руках, без легалізації, без роботи, без підтримки. Саме в цьому хаосі народилася моя зрілість. Я зрозуміла: я – єдина, хто може дати своїй дитині краще життя. І я маю для цього все необхідне, навіть якщо поки що цього не бачу. Я працювала там, де була можливість: нянею, адміністраторкою, консультанткою в банку. Я вчилась, падала, піднімалась. І з кожним кроком повертала собі себе: сильну, незалежну, ту, що будує нову історію. Цей шлях зробив мене експерткою не з книжок, а з досвіду. Тому сьогодні я несу цей досвід далі – через свій бренд, через агентство, через творчість. Щоб кожна жінка, яка губиться у новій країні, змогла побачити в мені дзеркало: у тебе теж вийде.
Ваша історія – потужне свідчення того, що українка може досягти всього. Що б ви хотіли сказати жінці, яка лише мріє про зміни, але боїться діяти?
Ти не зламана, ти перероджена. І це нормально – боятися, але твій страх не скасовує твого потенціалу. Навіть якщо ти зараз в чужій країні, без знайомих, без грошей – у тебе є те, що важливіше: твоя історія, воля та жива душа. І це вже дає тобі право йти вперед.
Яно, ви одна з тих експерток, хто глибоко інтегрує особисту історію в бренд. Що працює сьогодні в побудові довіри з аудиторією?
Сьогодні довіра вибудовується не через ідеальну картинку, а через чесність. Люди втомилися від глянцю, від шаблонних посмішок і полірованих історій успіху. Вони шукають того, з ким можна емоційно з'єднатися. Того, хто скаже: «Я теж проходила через це», а не просто «ось моя формула – повтори її». Особистий бренд сьогодні – це не про правильні кольори в Instagram і не про красиві фрази. Це про сміливість бути собою, про готовність показати не тільки перемоги, а й шлях до них. Іноді з болем, сльозами, невдачами. Але саме ця правда і є точкою контакту з людьми. Я завжди обираю шлях відвертості. Я не боюся говорити про моменти, коли було важко, я ділюся своїми зламами, своїм досвідом вигоряння, своїми внутрішніми кризами. Бо знаю: по той бік екрану така ж жінка. Жінка, яка шукає не «ідеал», а підтримку. І саме тоді, коли я показую себе справжню, не в образі експертки, а в образі жінки з історією – виникає довіра. Бо люди відчувають: я не говорю з підручника, я говорю з серця. Я не граю роль, я живу цим.
Сьогодні ви розвиваєтесь як артистка. Що привело вас до творчості, сцени, пісень?
Як не дивно, мене до музики привів не успіх, а біль, той, що накопичувався роками. Трагічні стосунки, розчарування в людях, втрачене кохання, нереалізовані мрії, які я довго носила в собі, усе це стало глибинним поштовхом, який нарешті прорвався назовні у вигляді музики. Понад 20 років мого життя я присвятила себе танцям, танці були моїм першим інструментом самовираження, але з часом я відчула: мені вже не вистачає тільки руху. Я хочу говорити голосом. Хочу, щоб мене не просто бачили, а й чули. І щоб моя історія доторкалась до інших жінок: через музику, слово, голос. Мої пісні – це не просто тексти, це моя особиста історія, переведена в звук. Це емоції, які не вміщались у мовчання та біль, який я трансформую в силу. Кожна нота для мене як крок до зцілення. І не тільки мого, а й тих жінок, які слухають і впізнають у піснях себе. Творчість для мене – це більше, ніж сцена, це повернення до себе. Я довго відкладала цей шлях, сумнівалась, чи маю право, чи маю голос, чи маю достатньо таланту, але одного дня сказала собі: досить. Не маєш – створиш, не вмієш – навчишся. Якщо є що сказати, значить, я маю повне право співати.
Про що ваші пісні? Наскільки особисте ви в них вплітаєте?
Вони повністю про мене. Мої пісні – це я. В них завжди є частинка мого особистого досвіду, почуттів і переживань. Наприклад, «Breaking in Two» передає глибоке відчуття вразливості, це історія про боротьбу з відчуттям, коли тебе використовують і змушують грати роль, яка тобі не пасує. У ній є прагнення до любові, що народжується не з обов’язку, а з чистої, безумовної прихильності. Мої тексти для тих, хто колись відчував, що віддає більше, ніж отримує, і шукав любов, яка відповідає його справжньому «я».
Ви говорили, що пишете про себе ту, якою ви були «десять років тому». Для чого вам важливо повертатись до тієї версії себе?
Бо саме вона – найбільш вразлива і найбільш справжня. Вона боялась, плакала, просила про любов, але не отримувала її. І сьогодні я хочу їй допомогти через музику та творчість, через слова. Я хочу, щоб жінки, які зараз на її місці, почули мене і сказали собі: «Я не одна».
Чи відчуваєте, що музика – це канал зцілення і меседжу для жінок?
Безумовно. Музика проникає глибше за будь-які слова. І коли жінка чує в пісні свій біль, вона вже не почувається зламаною. Вона починає дихати та вивільняти емоцію, яку тримала роками. І це справжнє зцілення!
Як ви балансуєте між Яною-бізнес і Яною-артисткою?
Це складно, але можливо (посміхається). Я створила агенцію, де допомагаю людям будувати бренди і продажі, а зараз відкриваю новий напрям для артистів. Бо я знаю, як це – бути з нуля. Я об'єдную ці світи: творчий і стратегічний. Я вчу жінок бути і вразливими, і сильними одночасно!
Photo: instagram.com/tinaturok
