Вона – зірка світового масштабу, артистка №1, яка впевнено підкорює сцени Європи й Азії, прикрашає червоні доріжки Каннського фестивалю та світових модних шоу. Її виступи стають подіями, а пісні – маніфестами сили й жіночності. Анна Долгих (Любов Ніцца) – співачка, авторка пісень, амбасадорка міжнародних брендів та володарка престижних нагород, яка не лише створює музику, а й надихає мільйони своїм прикладом. Сьогодні вона – на піку популярності, але водночас продовжує залишатися чесною із собою! У нашій розмові Анна ділиться тим, як подорожі змінюють її особистість, чому важливо дозволяти собі «перезавантаження», де вона черпає натхнення й які великі мрії готує до втілення!
Анно, як останні подорожі вплинули на вас як особистість? Чи були моменти, коли зміна локації відкривала нові частини вас самої?
Подорожі для мене – це не просто географія, це трансформація. Кожна країна, кожне місто дарує мені новий кут зору, нову емоцію, нову себе. Це ніби діалог із простором: коли змінюєш локацію, відкриваєш двері й до тих глибинних відчуттів, які в повсякденності залишаються непоміченими. Цього року я прожила надзвичайно насичений календар подій. У Каннах мене запросив Andres Aquino @andresaquinonyc на івент «Global Short Film Awards», де я виступала та отримала нагороду, у Монако й на Tiffany Fashion Show я виходила на сцени та червоні доріжки, виконувала власні пісні, отримувала нагороди, які стали визнанням моєї праці й пристрасті. Особливо цінним був момент у Каннах, коли мені вручили відзнаку за найкраще виступлення – це стало своєрідною точкою світла, яку я збережу в серці назавжди. Стамбул подарував мені зовсім інший досвід. Якщо раніше я зупинялася там лише на день-два, то цього разу провела два тижні, працюючи над PR-кампанією стоматологічної клініки, амбасадоркою якої стала. Моєю резиденцією став Raffles у Zorlu Center – місце, де енергія сучасного мегаполіса поєднується з вишуканою естетикою. Там я вперше відчула справжній ритм Стамбула, його внутрішній магнетизм і надихаючу атмосферу. Саме це стало поштовхом до створення нової музики й зйомок кліпу. Одразу після Стамбула я вирушила до Баку, де ми зняли відео на мою нову пісню. Це був творчий експеримент, який став черговим кроком у моєму розвитку, відображенням свободи й відвертості, з якими я сьогодні живу та творю. Подорожі для мене – це завжди про розширення меж і про сміливість. Кожне місто обирає мене по-своєму, і саме в цьому – моя нескінченна пристрасть до руху. Адже там, де нова дорога, там завжди народжується нова Анна (посміхається).
Чи був у вас період «перезавантаження» останнім часом, коли ви зупинились, щоб осмислити пройдений шлях?
Звичайно. Для творчої людини такі паузи просто необхідні. Іноді життя вирує так стрімко, що єдиний спосіб почути себе – зупинитися, переосмислити цінності й відчути власну силу заново. Цей рік для мене став справжнім випробуванням, я б навіть назвала його «роком перезавантаження». Було чимало непростих моментів, ситуацій, коли довелося попрощатися з людьми, яких колись вважала друзями. Їхні дії завдали мені болю, але водночас відкрили очі на багато речей. Були періоди зневіри, коли здавалося, що сил немає зовсім. Але разом із випробуваннями прийшло і відновлення. Я дозволила собі пройти цей досвід, очиститися від усього зайвого й повернути внутрішню гармонію. У цьому процесі мені допомагали фахівці, зокрема таролог Тетяна Смольник @smolnik_taro, і я вдячна за те, що поруч у потрібний момент виявилися люди, які щиро підтримали мене. Так, кілька місяців були непростими, проте саме вони стали точкою мого нового старту. Сьогодні я відчуваю себе відновленою, сильнішою й готовою дивувати новими проектами та музикою. Адже будь-яке «перезавантаження» — це не кінець, а лише початок нової, ще яскравішої історії.
Анно, ви часто виступаєте в ролі натхнення для інших. А хто надихає вас саму у періоди сумнівів чи втоми?
Для мене джерелом натхнення завжди були люди, які живуть із пристрастю та чесністю. Це мої близькі, друзі, мої слухачі й прихильники, ті, хто вміє світитися щирістю навіть у найтемніші моменти. Їхня віра й любов нагадують мені, заради чого я творю. Ще одним моїм безмежним джерелом натхнення є мистецтво. Музика, кіно, живопис чи великі творчі проєкти – вони дають мені силу і внутрішній імпульс рухатися вперед навіть тоді, коли здається, що сил уже обмаль. У моменти сумнівів я завжди повертаюся до цього: до людей і до мистецтва. Саме там я знаходжу енергію, яка дозволяє мені знову сяяти.
Нещодавно ви випустили нову пісню “Happy Birthday to me”. Яка історія стоїть за її створенням? Це звернення до себе чи до публіки?
Ця пісня – мій особистий маніфест любові до себе. Я її презентувала у свій день народження в Дубай, в найвідомішому у світі готелі «Jumeirah Burj Al Arab», де зібралася уся міжнародна гламурна публіка. Усі були в захваті! «Happy Birthday to Me» - це не просто звернення до слухачів, а передусім ніжний і відвертий лист самій собі, своєму зростанню, своїй стійкості. Мені хотілося нагадати кожному, хто почує цю композицію: ми маємо право святкувати себе щодня, незалежно від обставин. Адже справжнє свято починається всередині нас.
А які треки чекати для фанів цієї осені-зими?
Ця осінь і зима обіцяють бути надзвичайно насиченими. Ми готуємо до релізу кліпи на вже готові треки Looking to My Butt та «Звездабол». Крім того, восени розпочнуться зйомки відео на композиції Radish і Never Give Up — це абсолютно різні за настроєм історії, але кожна з них розкриває нові грані моєї творчості. І, звичайно, буде несподіваний подарунок для слухачів – сюрпризна пісня англійською мовою. Вона дуже особлива для мене, адже, я впевнена, торкнеться душі кожного, незалежно від мови чи кордонів. Тож готуйтеся до справжнього коктейлю емоцій: у ньому буде ніжність і драйв, трохи провокації й водночас багато щирості. Я хочу, щоб кожен знайшов у моїй музиці частинку себе!
Ваші кліпи завжди мають розкішний, візуально продуманий стиль. Хто вас сьогодні підтримує у візуальному втіленні?
За моїм візуальним образом стоїть команда справжніх професіоналів – талановиті режисери, стилісти, візажисти, художники. Це люди, які тонко відчувають мою енергію та допомагають втілювати її у форму, що резонує з моєю музикою. Особливе місце у моїй творчості займає співпраця з командою продюсера Ідріса Джафарова @idrisjafarli та його компанії «Djafarov Creative» в Баку. Ідріс Джафаров – відомий азербайджанський продюсер, який працює з відомими світовими зірками; він генератор ідей, відео кліпів, музики та жартівливим роликам для соцмереж. З командою «Djafarov Creative» я знімаю не перший відео кліп і завжди отримую розкішний результат! Мені подобається, що у кожному нашому кліпі є не лише розкішна візуальна естетика, але й нотка іронії чи несподіваності. Ми любимо інтригувати й дивувати глядача, так, щоб ніхто не міг передбачити, який саме поворот історії чи жарт на них чекає наступного разу. Саме це підтримує інтерес і створює особливу магію моїх відеоробіт.
Скажіть, а у творчості для вас важливіше особисте переживання чи меседж для інших? І чи завжди ці два вектори збігаються?
Для мене творчість – це завжди баланс між особистим і універсальним. Адже найщиріші речі народжуються з глибини душі, але саме вони й мають силу резонувати з іншими. Іноді мої внутрішні переживання стають дзеркалом для слухачів, а іноді я свідомо закладаю меседж, який допомагає їм побачити себе в моїй музиці. У цьому переплетенні й народжується магія мистецтва. Можу навести приклад. Коли ми записували пісню Radish, у ній були рядки з алюзією на світ розкоші та брендів. Тоді я не надавала цьому великого значення, але після релізу пісні в моє життя абсолютно несподівано увійшов бренд Jimmy Choo. Я стала їхньою клієнткою, і вже за рік мене запросили на закритий захід у грудні – для найцінніших клієнтів бренду. Зараз Jimmy Choo – це невід’ємна частина мого життя. Я обожнюю не лише їхній дизайн і вишуканість, а й рівень сервісу: навіть якщо з часом щось трапляється з парою взуття, вони завжди відновлять її так, ніби вона нова. Це справжня історія про те, як творчість і життя переплітаються, наче думки, втілені у піснях, матеріалізуються у реальності.І саме це, на мою думку, і є сутність мистецтва: особисте стає універсальним, а музика – мостом між внутрішнім світом митця й світом глядача.
З ростом популярності у вас виросла хвиля хейту. Чи буває у вас страх показати себе справжньою — без образу, без ролі?
Звичайно, це непросто. На початку свого творчого шляху я дуже болісно сприймала хейт: могла не спати ночами, перечитувати коментарі, видаляти їх, хворобливо переживати. Мені здавалося, що негативні слова здатні визначати мою цінність. Але з часом я зрозуміла головне: ти ніколи не зможеш подобатися всім. Єдине, що справді має значення – бути чесною із собою і робити те, що тебе запалює. Зараз я дивлюся на це інакше. Я навіть можу сказати, що люблю хейтерів (посміхається). Адже хейт – це теж емоція, а найгірше для артиста – це байдужість. Якщо людина витрачає час, щоб написати коментар, значить, вона не залишилася байдужою до моєї творчості. І це вже перемога. Був навіть випадок, коли під одним із моїх постів з’явилася хвиля негативних коментарів, їх було так багато, що менеджер написав мені з питанням: «Анно, що сталося?». А я відреагувала спокійно, навіть із усмішкою, бо зрозуміла: головне не тональність, а сам факт уваги та інтересу. Для мене справжність – це найбільша сила. І навіть якщо вона лякає, вона все одно варта того, щоб її показувати. Бо тільки в автентичності народжується справжнє мистецтво й справжня любов!
Ви будуєте себе публічно, але чи є у вас особистий простір, те, що «не для всіх»? Що ви там бережете?
Так, безумовно. Мій особистий простір – це мої думки, мрії, моменти радості й слабкості, які я зберігаю тільки для себе та найближчих людей. Там я можу бути максимально відвертою й справжньою, без образів і ролей. Після великих виступів чи гучних подій я завжди потребую тиші, часу наодинці з собою, щоб зібрати думки, переглянути цілі, придумати нові плани. Саме в цих хвилинах тиші народжується енергія для наступних перемог. Я дуже люблю воду, море, берег – там відчуваю гармонію й наповнююсь спокоєм. А ще для мене важливий спорт: він дає відчуття перезавантаження, очищає свідомість і тіло. Це мій спосіб відновлювати баланс і завжди залишатися у потоці.
Анно, а чи є наразі проєкт, який давно живе у вас усередині, але ще не реалізований?
Так, у моєму серці є мрія, яку я плекала вже багато років. Це створення міжнародного освітнього центру – школи нового покоління. В Україні у мене вже є проєкт з математики та фізики, але я хочу вивести цю ідею на глобальний рівень. Моя мета – щоб у найбільших містах світу, а також в онлайн-форматі, діти могли отримувати якісну освіту, яка відкриватиме перед ними нові горизонти. У програмі я бачу не лише класичні дисципліни: математику, фізику, хімію, іноземні мови, а й творчі напрями: музичну освіту, спорт, гімнастику, модельні курси. Адже для мене важливо виховувати цілісних особистостей, у яких гармонійно поєднуються знання, талант і внутрішня сила. Це дуже особистий і дорогий для мене проєкт. Я вірю, що він зможе об’єднати дітей із різних куточків світу, надихати їх і допомагати їм знаходити себе. І коли прийде правильний момент, я обов’язково поділюся ним зі світом!
