Ольга Семен – українка, яка після повномасштабного вторгнення з трьома дітьми переїхала до США. В Україні вона мала власний салон, велику базу клієнтів і команду. У Нью-Йорку ж починала з нуля: нова країна, нові правила, інший менталітет і конкуренція. Сьогодні Ольга – колорист та майстер зачісок, учасниця New York Fashion Week, яка зуміла відкрити для себе нові можливості!
instagram.com/olya_lifecolorist
Ольга, наразі ви проживаєте в США. Пам’ятаєте яким було ваше відчуття від Нью-Йорка на самому початку?
Моє перше відчуття від Нью-Йорка було справжнім запамороченням. Взагалі, я ніколи не планувала переїзд в Америку, але коли почалася війна, моя мама дуже наполягала приїхати до неї в США, адже вона там проживала багато років. Спершу ми думали поїхати тимчасово, відвідати рідних, але в результаті залишилися. Нью-Йорк – це місто, яке буквально поглинає своєю енергією, воно величезне, багатошарове, тут ніхто не зупиняється – люди завжди кудись поспішають, і ти мимоволі підхоплюєш цей шалений темп. Іноді ця енергія навіть тисне морально: здається, що ти надто маленький, щоб витримати такий масштаб. Я родом із невеликого міста в Карпатах і це відчувалося дуже сильно. Спершу навіть було страшно, але поступово я побачила, що тут справді є можливості.
Які найбільші виклики вам довелося пройти під час адаптації в США: у побуті, роботі, спілкуванні?
Найважче – відсутність своєї бази клієнтів і відчуття, що тут ти починаєш із нуля. У побуті інший темп життя, інші правила; у роботі зовсім інші стандарти та вимоги, а ще – мова. Я знала англійську, але не на тому рівні, щоб легко пояснювати професійні нюанси. Інколи було дуже важко психологічно; були моменти, коли я приходила додому виснажена і думала: «Може, я даремно сюди приїхала? Може, я тут ніколи не зможу реалізуватися?» Іноді навіть опускалися руки. Але з часом я зрозуміла: кожна нова складність робить мене сильнішою. Кожен клієнт, кожна розмова англійською, кожна ситуація, коли я виходила із зони комфорту, поступово будували в мені нову версію себе.
Цікаво, чи змінив вас Нью-Йорк як людину? У чому саме це проявилося?
Дуже змінив. Я стала сміливішою, навчилася більше вірити в себе. У Нью-Йорку ти або рухаєшся вперед, або губишся у натовпі, тут треба доводити свою цінність щодня. Я стала більш організованою, навчилася не боятися відмов і бачити можливості там, де раніше навіть не шукала!
Ольга, ви колорист та майстер по зачіскам. Розкажіть, чому обрали цю сферу серед інших напрямів у б’юті-індустрії?
Я люблю працювати з людьми та дарувати емоції (посміхається). Я бачу, як зовнішня трансформація впливає на внутрішній стан, і це надихає мене продовжувати. Сфера краси для мене – не просто робота, це можливість змінювати життя людей у кращий бік. Наразі я універсальний майстер, але колористика завжди була моєю справжньою любов’ю; я відчуваю колір як живу енергію, і в роботі з волоссям для мене це не просто техніка – це творчість, можливість створити новий образ і подарувати людині впевненість у собі. А зачіски – це ще одна моя творча віддушина, я завжди прагну, щоб зачіска виглядала невимушено, мала рух і природність. Ще в Україні я робила весільні образи, і це була моя особлива радість: бачити, як наречена сяє, як її очі блищать від щастя, коли вона бачить себе в дзеркалі. Тут, у США, мені цього бракувало, і доля подарувала мені можливість працювати на New York Fashion Week, де я знову змогла реалізувати цю свою частину.
Чи відчули ви різницю між клієнтами в Україні та Америці?
Так, різниця є. В Україні клієнти зазвичай більш вимогливі до результату, вони цінують натуральність, плавні переходи, м’які відтінки. В Америці клієнти дуже різні, бо це країна з багатьма культурами в кожного свої вподобання та особливості волосся. Спочатку мені було не просто прийняти ці відмінності, але з часом я навчилася шукати баланс і знаходити спільне рішення разом із клієнтом.
Ольга, у чому, на вашу думку, головна відмінність професійного розвитку спеціаліста в США та в Україні?
В Україні професійний розвиток тісно пов’язаний із навчанням: майстри постійно відвідують семінари, курси та обмінюються досвідом у колі колег. Це формує сильну професійну спільноту. У США розвиток більше зосереджений на практичній роботі, побудові власного бренду й унікального стилю. Тут важливим є не тільки навчання, а й уміння заявити про себе на ринку.
Ви є учасницею New York Fashion Week як майстер зачісок. Що для вас означає цей статус?
Для мене це не просто статус, це мрія, яка стала реальністю. Ще кілька років тому я могла лише переглядати фото й відео показів у соцмережах і думати: «Які щасливі ті, хто працює там, за лаштунками». І навіть уявити не могла, що одного дня сама опинюся серед цієї магії. Це колосальний досвід, який важко порівняти з чимось іншим, атмосфера за лаштунками зовсім інша, ніж те, що бачать люди в Instagram чи на екрані. Там панує шалений темп, кожна хвилина розписана, але водночас може статися будь-що непередбачуване. Ти постійно тримаєш концентрацію, бо знаєш: від твоєї роботи залежить образ моделі, а значить і враження від колекції. Іноді доводиться працювати буквально на межі можливостей: хвилювання, шум, десятки людей у вузькому просторі, а ти мусиш зберігати спокій і створювати ідеальну зачіску – це імпровізація, екстрим, виклик самому собі, але саме це й надихає. Я б сказала, що New York Fashion Week дає мені той особливий адреналін, який заряджає сильніше за будь-що інше. Це як енергія в чистому вигляді: ти відпрацьовуєш 12–14 годин, повертаєшся додому знесилена фізично, але при цьому почуваєшся наче батарейка, яка знову наповнена світлом і натхненням. Це доказ того, що я на своєму місці, що я можу бути частиною великої модної індустрії!
Ольга, ваше життя зараз виглядає як «американська мрія». Скажіть, кому ви порадили б їхати в Америку, а кому – ні?
Тут треба мати спеціальність, яку реально застосувати одразу: б’юті-сфера, ІТ, онлайн-робота. Тоді ти можеш підтвердити досвід, отримати ліцензію і працювати, а от лікарям чи іншим фахівцям із вищою освітою набагато складніше: американці не визнають українські дипломи, доводиться навчатися з нуля, це великий крок назад. І так, багато хто не витримує темпу, не адаптовується і повертається.
Наостанок: про що ви мрієте сьогодні ви?
Мрію закріпитися тут як бренд, розвивати себе далі й відкрити власну студію чи школу. Я хочу передавати знання, бо розумію, що українські майстри можуть дати світу дуже багато. І мрію, щоб мої діти мали щасливе й безпечне майбутнє!
