Вона – духовна менторка, коуч, наставниця, мама чотирьох дітей і жінка, яка пройшла крізь біль, щоб відкрити у собі силу творити нову реальність. Сьогодні Оксана Горіна навчає жінок бачити свою цінність, поєднувати духовні практики з фінансовою свободою і жити у гармонії з собою. Її шлях доводить: навіть криза може стати початком великої трансформації!
Оксано, розкажіть, як ви прийшли у сферу духовного менторства і коучингу? Що стало тим самим переломним моментом?
У моєму житті був момент, коли біль став настільки сильним, що жити «по-старому» вже було неможливо. Це було відчуття, ніби я задихаюсь у власному житті. Ззовні у мене було все: четверо дітей, сім’я, дім, турбота про близьких, а я всередині – відчувала порожнечу й розпач, наче мене самої в цьому житті не існує. Я жила для інших: для чоловіка, дітей, ролей, була слухняною дружиною, хорошою мамою, старанною господинею, але одного дня мій чоловік просто зібрав речі й пішов. Це була точка самого дна. Я стояла на порозі й дивилася на нього з єдиною думкою: «Чому? Я ж роблю все, як він хоче. Я ж віддаю себе без залишку». І раптом я залишилася з відчуттям, що я нікому не потрібна, навіть найближчій людині. Цей момент був водночас жахливим і благословенним. Він розбив мене, але саме тріщини дозволили проникнути світлу. Саме тоді я вперше задумалась: можливо, справа не в інших, а в мені? Можливо, проблема не в тому, що мене недостатньо люблять, а в тому, що я сама не люблю і не ціную себе? Я почала шукати відповіді. І саме пошук вивів мене на шлях духовних вчень, які стали для мене справжнім відкриттям. Це не була релігія чи щось абстрактне – це були конкретні знання й практики, які навчили мене бачити справжню себе, відчути свій безмежний внутрішній потенціал і зрозуміти: кожна думка створює мою реальність. Переломний момент – це не просто подія, це момент пробудження, коли біль настільки сильний, що ти або ламаєшся остаточно, або знаходиш у собі силу встати й піти іншим шляхом. Я обрала друге і саме з цієї точки почалася моя подорож у духовне менторство й коучинг, яка повністю змінила моє життя і дала сенс кожному новому дню.
Багато жінок роками шукають своє призначення. Як ви зрозуміли, що саме ця сфера ваш шлях і ваш Дар?
Це не було «згори спущене» прозріння. Я йшла маленькими кроками і кожен крок підштовхував мене до наступного. У якийсь момент я зрозуміла: всі дороги ведуть до одного – допомагати людям відкривати себе. Я вірю, що кожна людина має унікальний дар, кожний з нас лікар, який має унікальні ліки щоб зцілювати людей. Просто він часто «захований» під комплексами, страхами, невпевненістю. Моє завдання як ментора – допомогти розкрити цей дар і показати безмежний потенціал!
Чому, на ваш погляд, фінансова реалізація жінки повинна йти саме через справу, яка їй близька душею?
Тому що на неулюбленій роботі енергія завжди йде в мінус. Навіть якщо там хороша зарплата, всередині поступово накопичується виснаження, роздратування, апатія, а енергія – це і є гроші. Якщо я віддаю свої сили на те, що мене не надихає, я фактично сама блокую свій фінансовий потік. Натомість улюблена справа завжди живить, навіть якщо іноді важко. Сучасні жінки більше не погоджуються жити «лише заради грошей», для них головна цінність – свобода, а свобода народжується там, де ти чесно займаєшся тим, що любиш.
А які внутрішні бар’єри найчастіше заважають жінкам реалізувати себе?
Найбільший бар’єр – невіра у власну цінність. Жінки часто перекладають відповідальність за своє щастя на когось: чоловіка, дітей, батьків, державу. Вони думають: «Я ще не така», «мені треба схуднути», «повчитися»… І нескінченно відкладають момент, коли можна просто жити. Я допомагаю клієнткам через практики, інструменти і менторство побачити: у тебе вже все є, ти вже достатня і з цього стану можна почати діяти!
Ви часто підкреслюєте, що духовність і фінансова грамотність мають йти поруч. Чому це так важливо?
Дуже довго у суспільстві існував міф: духовність і гроші – речі протилежні, але я переконалася, що це неправда. Бути бідним – це зовсім не духовно. Адже як я можу допомагати іншим, якщо сама не маю ресурсу? Наприклад, у дитячому будинку є діти, які щомісяця потребують десятків тисяч гривень на догляд: як я можу їм допомогти, якщо не маю фінансової сили? Тому гроші – це інструмент. Якщо ти використовуєш їх лише для Мальдів чи брендів – це одне, але якщо завдяки своїм доходам ти створюєш нові проєкти, допомагаєш іншим, займаєшся благодійністю, тоді твої фінанси стають частиною духовності.
Оксано, а які практики ви радите для формування внутрішньої опори?
Внутрішня опора – це як наш внутрішній хребет, на який ми можемо спиратися у будь-якій ситуації. Більшість людей намагаються шукати опору зовні: у стосунках, роботі, грошах, визнанні, але зовнішнє завжди може змінитися. Перше, з чого я завжди починаю з клієнтам – це показую їм що вони мають безмежний внутрішній потенціал і показую як його відкрити. Насправді це щоденна робота зі свідомістю. Ми ведемо так званий «6-ти разовий щоденник». Він дуже простий, але водночас неймовірно глибокий інструмент. Ти починаєш відслідковувати: про що я думаю, говорю чи роблю протягом дня, які слова кажу собі, що постійно крутиться в голові. Бо кожна думка – це маленьке насіння, з якого згодом проростає наша реальність. Що я сію, якщо щодня говорю собі «я не можу», «мені не вийде»? майбутнє, яке підтвердить ці думки ще більше. Якщо сію «я здатна», «я вчусь», «у мене є сила», то саме таку картину життя і побачу. Друге – це медитації. І тут не йдеться про щось «езотеричне», відірване від реальності. Медитація – це спосіб тренування мозку та управління думками. На тибетські є такий вислів: «ЛУНГ СЕМ ДЖУК ПА ЧІК ПА» – це означає: куди думки туди і прана, тобто життєва енергія. В медитації ми створюємо такі думки які маніфестують щасливу реальність, працюємо з «сліпими зонами», саме вони і керують нашим життям, а ми навіть не усвідомлюємо це. Коли вони стають видимими –народжується інсайт, внутрішнє «осяяння». Це ніби хтось відкрив вікно, і раптом у кімнату зайшло свіже повітря. І третє – це маленькі щоденні кроки. Дуже часто жінки думають, що треба зробити щось грандіозне, щоб «стати собою». Насправді все починається з дрібниць, у найпростіших речах: як ти поводишся з собою і чи дозволяєш іншим проявлятись вільно поруч з тобою, особливо у власних думках.
Чи дозволяєш собі та іншим сказати «ні», коли не хочеш, обрати одяг, який тобі справді подобається, а не «як прийнято», дозволити собі відпочити без почуття провини, висловити свою думку у розмові. Саме це і формує тебе сміливу. Коли поєднати ці три практики – спостереження за думками, медитації і маленькі щоденні прояви, поступово виникає відчуття цілісності. І тоді вже не так важливо, що відбувається зовні: всередині є опора, до якої ти завжди можеш повернутися.
Щоб ви сказали жінкам, які зараз у непростому стані й шукають підтримку?
Найперше – почніть із співчуття до себе. Ми дуже часто самі себе «затюкуємо», критикуємо, ганяємо. Зупиніться! Подивіться у дзеркало і скажіть собі: «Я маю право проживати те, що зі мною відбувається». Дайте собі більше любові, поговоріть із собою як із подругою: «Люба, що тобі зараз треба?» І ви здивуєтесь, як швидко стан почне змінюватися. А далі пам’ятайте: ви можете абсолютно все, у вас уже є все необхідне, щоб створити будь-яке життя. Просто треба взяти відповідальність і робити маленькі кроки, а поруч знайдуться ті, хто вас підтримає!
