Юриспруденція та мода – на перший погляд два абсолютно різні світи. Але для Аліни Загурської вони стали двома крилами, без яких вона не уявляє власного життя. Адвокатка у сфері земельного та аграрного права, водночас засновниця бренду одягу «Miss Petite», Аліна поєднує структурність і логіку професії з творчістю та натхненням, які дарує мода. У нашій розмові вона відверто розповіла, як їй вдається балансувати між двома ролями, чому мода стала для неї формою підтримки жінок і чому вона не уявляє свого життя без Харкова!
Аліна, ваш шлях у юриспруденції та підприємництві виглядає дуже різноплановим! Розкажіть, як саме ви прийшли до того, щоб поєднувати адвокатську практику з розвитком власного бренду одягу? Чи було це спонтанним рішенням чи результатом довгого внутрішнього пошуку?
Я б сказала, що це вийшло природно. Юриспруденція – це та частина моєї історії, в якій я можу реалізувати свою любов до структурності, логіки і порядку, вона чудово розвиває вміння приймати важливі рішення. Але водночас у мені завжди жила й інша частина - творча, яка прагнула до чогось більш емоційного й красивого. Мій бренд одягу не був спонтанною примхою «зробити щось нове». Це радше результат внутрішнього пошуку: як поєднати професійну реалізацію з тим, що по-справжньому надихає. У якийсь момент я відчула, що можу залишатися адвокатом, бути підтримкою там, де люди зіштовхуються з юридичними питаннями, і водночас створювати одяг для дівчат та жінок, які, як і я, хочуть почуватися впевнено у своїх 150-160 сантиметрах зросту (посміхається). Тому мій бренд більше став продовженням моєї особистості, а не окремим бізнесом «з нуля». Ці дві сфери – це два мої крила, і я не хочу відмовлятися від жодного. Відчуваю себе на своєму місці саме тоді, коли живу в обох ролях.
Право і мода – абсолютно два різні світи. Які паралелі ви для себе відкрили між цими сферами? Чи є щось спільне в роботі адвоката і дизайнера/підприємця?
На перший погляд дійсно здається, що це два паралельні світи. Але для мене вони дивовижно схожі. І там, і там усе тримається на деталях, і там, і там потрібні уважність, точність і повага до людини, для якої ти це робиш. Але головне спільне, як на мене – це довіра. Клієнт, звертаючись до тебе, як до адвоката, довіряє тобі дуже особисті речі і покладається на твою компетентність. Дівчина, жінка, обираючи одяг, довіряє бренду свій образ, свій настрій, свою впевненість. В обох випадках відчуваєш велику відповідальність: не підвести, не втратити цю довіру, зробити все максимально чесно і якісно. Для мене це головний місток між цими двома сферами: у центрі завжди людина, її потреби й відчуття впевненості або захищеності.
Ви працюєте у сфері земельного та аграрного права. Чи допомагає юридичний досвід у побудові бренду?
Юридичний досвід для мене — це опора. Можливо звучить неочевидно, але саме право дало мені ту базу, на якій тримається бренд. Від договорів з постачальниками тканини до захисту інтелектуальної власності, все це не страшний лабіринт, а знайома територія (посміхається).
Завдяки юридичному досвіду я розумію, що і як потрібно прописати, аби все працювало прозоро і без неприємних сюрпризів. Це по-перше. По-друге, право навчило мене уваги до деталей. Інколи дрібниця може змінити зміст всього договору, як і один сантиметр у довжині штанів чи в проймі рукава може вирішити, чи буде річ «сидіти» ідеально. Я перенесла цю професійну прискіпливість у бренд і, вважаю, що вона стала моєю перевагою. І по-третє, юридична практика дала мені витримку й уміння мислити стратегічно. Бізнес – це теж про ризики, домовленості, планування наперед. Іноді я ловлю себе на думці, що в бренді мислю так само, як, для прикладу, у земельній справі: бачу картину ширше, шукаю рішення, яке буде працювати в довгостроковій перспективі.
Харків – місто, яке переживає постійний тиск війни та близькість до фронту. Як працювати і розвивати бізнес у таких умовах?
Харків сьогодні – це місто сили й водночас місто викликів. Тут ти прокидаєшся і ніколи не знаєш, як пройде день: чи буде він тихим, чи доведеться бігти в укриття. Але парадокс втому, що саме робота стає способом триматися. Коли запускаєш нову колекцію, спілкуєшся з клієнтками, відчуваєш їхню підтримку – це повертає відчуття нормальності. Ти ніби створюєш маленькі острівці життя, попри весь хаос навколо (посміхається). Звісно, це непросто. Але водночас є величезна мотивація: довести, що навіть у прифронтовому місті можна творити, працювати й розвиватися. Для мене бізнес у Харкові – це не лише про одяг. Це про віру в те, що наше місто має майбутнє, і ми самі його створюємо. Я часто думаю, що підприємництво тут стало формою спротиву. Бо кожна нова колекція, кожне замовлення — це знак, що Харків живе. І для мене це неймовірно важливо.
Що мотивує вас залишатися і творити саме там? Чи відчуваєте ви особливу місію у тому, щоб продовжувати розвивати бізнес у Харкові?
Моя відповідь на це питання завжди однакова: це місто, яке максимально відповідає мені по духу, воно певною мірою сформувало мене, дало мені освіту, подарувало кохання, сім’ю, перших клієнтів, перший досвід підприємництва. Я відчуваю з ним особливий зв'язок, від якого неможливо відмовитись. Так, тут складніше, ніж деінде. Але це й мотивує, бо я бачу сенс не просто будувати бізнес, а робити це там, де люди найбільше потребують прикладів, що життя триває. Тож моя мотивація – це любов і відповідальність. Бо якщо кожен, хто може творити й працювати, зробить це саме тут, місто вистоїть і відродиться ще сильнішим.
Аліно, ваш бренд одягу орієнтований на невисоких дівчат і жінок. Чому саме така ніша? Що вас надихнуло звернути увагу на цю категорію?
Ця ніша виникла дуже природно, адже я сама petite (посміхається). І я чудово знаю це відчуття, коли приходиш у магазин, бачиш красиві речі, але вони зовсім «не твої»: штани довші на півметра, піджак ніби з чужого плеча, сукня втрачає форму. Хтось назве це дрібницею, але насправді це впливає на самооцінку. Ти відчуваєш, ніби тебе просто «не врахували». Саме це надихнуло мене створити бренд одягу для невисоких дівчат та жінок. Я хотіла, щоб кожна відчула: її бачать, про неї думають, для неї створюють. Щоб замість постійних підгинів і переробок можна було просто приміряти річ і вона сіла ідеально. Для мене Miss Petite — це не лише про моду. Це про підтримку і впевненість у собі. Коли клієнтка пише мені, що вперше за довгий час відчула, що одяг «зроблений під неї», я розумію: це справді працює. І тоді ця ніша перестає бути вузькою, бо вона про велику ідею: кожна жінка заслуговує відчувати себе особливою, незалежно від зросту.
А яку взагалі роль у вашому житті відіграє мода? Чи було у вас відчуття, що дитяча мрія поступово втілилася саме у бренді Miss Petite?
У дитинстві я могла годинами шити одяг своїм лялькам з маминих речей! І тоді я уявляла, що колись буду створювати вбрання вже для живих прекрасних дівчат. І так, можна сказати, що моя дитяча мрія справді поступово втілилася у Miss Petite. Але мода для мене – це не лише про речі. Це про відчуття. Про ту миттєву впевненість, коли ти дивишся у дзеркало і бачиш, що одяг підкреслює тебе, а не маскує. Про свободу бути собою і не підлаштовуватися під «середні стандарти». Сьогодні мода займає у моєму житті дуже особливе місце. Вона ніби врівноважує серйозність юридичної практики. Якщо право — це про структуру і чіткість, то мода для мене – про творчість, легкість і емоції. Разом вони створюють баланс, у якому я відчуваю себе цілісною. А коли бачу, що бренд Miss Petite дарує жінкам те саме відчуття радості й гармонії, яке колись шукала я сама, розумію: моя мрія втілилася не тільки для мене, але й для інших.
Як ви організовуєте свій час і сили, щоб залишатися ефективною одночасно в адвокатурі й бізнесі? Чи є у вас власні секрети балансу, які допомагають тримати дві сфери під контролем?
Я не буду лукавити – іноді поєднувати дві сфери непросто. Але з часом я виробила для себе систему, яка допомагає мені не вигоріти. Я ділю день на блоки: є години, які належать тільки юридичній роботі, і є час, присвячений бренду. Це як перемикати канали, але головне - бути максимально присутньою в тому, чим я займаюся зараз. Мій головний секрет балансу – дисципліна і вміння відмовлятися від зайвого. Якщо я бачу, що щось «з’їдає» мій ресурс і не дає результату, я відпускаю це і залишаю простір для того, що справді важливо. Для мене баланс – це не про ідеал, більше про внутрішнє «мені добре».
В умовах постійного стресу і навантаження, що саме допомагає вам відновлюватися, не вигорати і залишатися в ресурсі?
Перш за все, час з близькими. Спілкування з ними наповнює мене так, як нічого більше. Тут вважаю, що мені неймовірно пощастило. Прогулянки з собакою, навіть коли здається, що сил на це абсолютно не залишилось (посміхається). Це не просто рутина, це, без перебільшення, можливість відчувати життя тут і зараз. Ще один мій ресурс – книги. Вони для мене як маленькі подорожі без валізи: відкриваєш сторінку і вже в іншому світі. Це допомагає побачити нові сенси навіть у звичайних речах. А коли я відчуваю, що енергії зовсім бракує, я планую подорож. Сам факт підготовки – вибір маршруту, бронювання, передчуття нових вражень уже наповнює. Подорожі для мене – це завжди перезавантаження: нові міста, люди, емоції, які нагадують, що світ більший за будь-які проблеми. А найважливіше – просто дозволяю собі нічого не робити. Я навчилася приймати відпочинок як таку ж важливу інвестицію, як і роботу.
Аліно, чи відчували ви колись упередження або скепсис від людей щодо того, що адвокат займається модою? Як ви реагуєте на такі думки і як доводите свою професійність у кожній із сфер?
Так, звісно, я стикалася з упередженнями. Іноді люди дивуються: «Як серйозна адвокатка може паралельно займатися модою?» У їхньому уявленні це ніби два різні полюси, які не можуть існувати разом. Спочатку мені було цікаво спостерігати за цими реакціями, а потім я навчилася ставитися до них із усмішкою. Бо я точно знаю: у кожній із сфер я працюю на повну силу і результати говорять самі за себе. Я переконана, що професійність доводиться не словами, а роботою. Якщо ти робиш свою справу якісно, то жоден скепсис не матиме значення. А ще я вірю, що сучасна жінка може бути багатогранною. Ми не мусимо обирати між «серйозним» і «красивим». Ми можемо бути і тим, і тим — і це робить нас тільки яскравішими. Тому для мене поєднання права й моди — не суперечність, а мій власний шлях. І кожна сфера лише підсилює іншу.
Поділіться, які у вас плани на найближче майбутнє? Як ви бачите розвиток власного бренду і чи є у вас плани виходити на ринки Європи або США?
У мене є дві великі лінії планів – професійних і дуже особистих. Якщо говорити про бренд, то я бачу його розвиток як поступовий і водночас амбітний. Хочу, щоб Miss Petite став не лише про одяг, а й про спільноту жінок, які підтримують одна одну, діляться досвідом і відчувають, що вони особливі саме завдяки своєму зросту, а не всупереч йому. Я вже думаю про вихід на міжнародні ринки: почати з Європи, де є значна кількість petite-жінок, і поступово рухатися далі. Звісно, США також є у планах, адже там культура нішевих брендів дуже розвинена. Але я не хочу поспішати: для мене важливо зберегти якість, автентичність і відчуття «свого» бренду, а не просто масштабуватися за будь-яку ціну. Що стосується адвокатури, я й надалі планую працювати у сфері земельного та аграрного права, бо вірю, що ця сфера має величезне значення для розвитку нашої країни. А в особистому плані хочеться більше подорожувати. Подорожі для мене завжди були способом відновитися і набратися нових ідей. Кожна нова країна, нове місто додає натхнення, яке потім відображається і в роботі з клієнтами, і в колекціях бренду. Тож мої плани можна звести до трьох слів: зростати, підтримувати й надихати у будь-якій зі сфер, якою я займаюсь.
