Ілона Новікова – співачка, авторка-виконавиця, жінка яскравого творчого почерку та носійка впізнаваного фіолетового образу, який став її символом свободи й музичної сміливості. Її пісні – це інтимні історії, прожиті емоції та тонка поетика, якою вона ділиться зі слухачем. Окрім музики, Ілона – титулована учасниця міжнародних конкурсів краси, представляла титул «Mrs. East Europe European Nations 2025», отримала корону «Mrs.1st Runner Up European Nations Petite 2025». Вона поєднує сценічний артистизм, жіночність і внутрішню силу, створюючи власний унікальний шлях!
Ілона, ви є авторкою та виконавицею пісень. Що для вас головніше: процес написання тексту і музики чи момент, коли ви виходите на сцену й ділитеся цими емоціями з публікою?
Для мене це два різні стани, але вони для мене однаково живі. Процес написання – це максимально інтимна, особиста тема. Наче я говорю зі своїм внутрішнім світом, зі своїми переживаннями, або з історіями, в яких я переймала участь, або була свідком. А сцена – це момент правди. Там уже не сховаєшся від своїх емоцій (посміхається). Це обмін енергією, в якому ти хочеш на секундочку стати персонажем своєї історії і хочеш поділитися цією історією зі слухачем.
Розкажіть, коли спів уперше з’явився у вашому житті? Це було дитяче захоплення чи усвідомлене рішення вже в дорослому віці?
Музика в моєму житті з чотирьох років. Але справжнє знайомство саме зі співом сталося у першому класі, коли мама відправила мене на вокальний конкурс «Крок до зірок». Це був мій перший виступ на сцені як співачки, і він запам’ятався мені як щось абсолютно нове та захопливе, тим більше що в нашій родині не було музикантів. Тоді ще не існувало дисків чи інтернету, ми користувалися касетами. Мама перемотувала їх олівцем до потрібного моменту, зупиняла, знову прокручувала, а я на слух записувала текст пісні, бо іншого способу його дістати просто не було (посміхається). Так ми підготували мій номер, і на конкурсі я несподівано для себе посіла перше місце. Здається, саме з цього моменту й почався мій шлях у вокалі! Спочатку це було чисте дитяче захоплення, мені шалено подобалося співати, а близькі дуже мене підтримували. У музичній школі я навчалася фортепіано та співала в хорі, але спеціальних занять з вокалу не мала: співала просто вдома, інтуїтивно, як відчувала. Лише коли настав час готуватися до вступу в університет, я вперше почала працювати з педагогом по вокалу, і тоді спів перестав бути просто дитячою цікавістю — він став моїм свідомим шляхом.
А що стало переломним моментом, коли ви зрозуміли: «Я хочу співати професійно й присвятити цьому себе»?
Мабуть, переломним моментом став мій вступ до університету. З першої спроби я не потрапила на бюджет, хоча дуже цього прагнула, і замість вокалу обрала контракт на іншу спеціальність – менеджмент. Мама переживала й переконувала, що можна вчитися на платному, але я відмовилася, ще раз склала ЗНО і вже наступного року вступила на омріяну бюджетну форму саме туди, куди хотіла. Саме тоді я зрозуміла: якщо я готова долати перешкоди, значить, моє бажання справжнє, а намір – серйозний. І, зрештою, обидві освіти: і менеджерська, і музична сьогодні допомагають мені в житті та навіть у творчості.
Ілона, чому ви вирішили не лише виконувати, а й писати власні пісні?
Я почала писати власні пісні зовсім нещодавно, приблизно рік тому, і сталося це абсолютно спонтанно. Одного разу, їдучи в автобусі, я просто написала текст, а потім нашвидкуруч створила мелодію й показала її своєму хлопцю. Його щира реакція: «Це дуже круто!» мене відверто здивувала (посміхається). Потім я поділилася піснею з колегами, друзями, знайомими, і всі одностайно підтримали: «Записуй, це класно!» Хоч я й сумнівалася на кожному етапі: від написання й редагування до самого запису, але результат мене по-справжньому надихнув. Коли пишеш музику сам, ти вкладаєш у неї частинку себе, пережиті емоції, досвід. Це зовсім інший рівень щирості, ти співаєш про те, що справді прожив, і ділишся з людьми тим, що в тобі справжнє.
Цікаво, коли ви створюєте музику, що вас надихає найбільше – власні переживання, історії інших людей чи, можливо, події у світі?
Насправді мене надихає все, що відбувається довкола: мої власні історії, досвіди інших людей, моменти, які я проживаю сама або спостерігаю збоку. Для мене не має значення, звідки саме походить емоція, важливо те, що мистецтво здатне впливати! Музика може змінити чиєсь життя, підтримати, дати сили або хоча б стати тим промінчиком, який допоможе людині пережити складний момент. Іноді хтось слухає мою пісню й раптом знаходить у ній себе. Саме це надихає мене найбільше – можливість передати щось справжнє й бути поруч із людиною через музику.
Окрім цього, ви приймаєте участь в конкурсах краси і вже маєте титули. Чим для вас є конкурси краси та талантів: змагання, шлях самореалізації чи платформа для заяви про щось більше?
Для мене конкурси краси – це набагато більше, ніж просто про зовнішність. Особливо після того, як я отримала свій титул і ще одну корону на конкурсі «Miss European Nations GLOBE 2025 в Афінах, я побачила, яку місію несуть жінки, які беруть у цьому участь. Серед конкурсанток були неймовірні жінки: успішні підприємниці, люблячі мами, лідерки у своїх сферах. Вони поєднують силу, красу, жіночність і мудрість. І що найцінніше – між нами не було відчуття «боротьби», суперництва у звичному сенсі. Навпаки, кожна поводилася дуже гідно, підтримувала інших. Для мене конкурси стали радше шляхом трансформації та самопізнання. Я бачу конкурси як майданчик для проявленості, де кожна може показати, ким вона є насправді не лише зовні, а й внутрішньо.
Ілоно, вітаємо вас з почесним титулом «1st Runner Up Mrs. European Nations Petit 2025»! Як ви пережили момент оголошення результатів? Які емоції тоді вирували?
Дякую вам (посміхається). Чесно, це був неймовірний емоційний вибух! У той момент було все: і сльози, і легке тремтіння, і величезна хвиля вдячності. Перед самим фіналом ми ще три дні брали участь у різних заходах, репетиціях, знайомилися одна з одною, і весь цей процес вже створював особливу атмосферу. А коли оголосили результати, я пережила справжню внутрішню переоцінку: раптом усвідомила, як далеко змогла дійти з першої ж спроби. Адже це був мій перший конкурс краси і одразу такий масштабний «Miss European Nations GLOBE 2025». Я стала першою віце-міс у категорії Petit (для учасниць невисокого зросту) і з першої участі отримала свою першу корону. Це відчуття неможливо передати словами. У той момент ти розумієш, що здатна на все, якщо по-справжньому віриш у себе!
За кулісами конкурсів краси завжди стоїть колосальна підготовка: фізична, емоційна, навіть духовна. Що для вас було найважчим на шляху до цього титулу, а що, навпаки, надихало найбільше?
Підготовка до конкурсу краси справді виявилася дуже складною, але найважливішим, я переконалась, є внутрішній стан. Саме від настрою залежить більша частина успіху – приблизно 80%. Оскільки це був мій перший конкурс, я не мала жодних очікувань і підходила до всього з живою цікавістю. Перший день дався непросто: тілесна втома накопичувалася, а попереду було ще чотири дуже активні дні. На другий день з’явився страх, адже ми презентували свої профайли та місії, ділилися тим, що хочемо донести світу. Та вже далі я відчувала підйом: з’явилася енергія, легкість та щирий інтерес. Величезну роль зіграли й інші учасниці: атмосфера підтримки, поваги й жіночої сили. Жодного негативу, лише взаємне надихання. Саме це й тримало мене протягом усіх днів конкурсу.
А як вам вдалося зберегти свою індивідуальність серед такої кількості харизматичних учасниць?
Перш за все, мене вирізняло моє фіолетове волосся (посміхається), я була єдиною учасницею з таким яскравим образом, але насправді індивідуальність – не про зовнішність. Якщо вона є всередині, її неможливо забрати чи сховати. Я просто дозволила собі бути собою та навіть подарувала дівчатам пісню, яку написала спеціально для всіх королев конкурсу. Коли ти не граєш роль і не намагаєшся комусь відповідати, а залишаєшся справжньою, твоє внутрішнє світло видно здалеку і його неможливо загасити.
Ілона, після конкурсу ви повернулися з новим титулом і, мабуть, з новими відчуттями. Як цей досвід вплинув на вас?
Цей досвід справді сильно мене змінив! Я досі перебуваю у процесі внутрішньої трансформації, але вже можу сказати, що стала сміливішою, усвідомленішою й значно ширше бачу себе та людей навколо. Конкурс допоміг мені вийти за власні рамки й повірити у можливості, про які раніше навіть не думала. І так, у мене з’явилися нові, дуже амбітні цілі. Поки що не відкриватиму всіх деталей, адже вже триває підготовка нового проєкту. Але можу обіцяти: попереду буде багато цікавого!
А якщо б ви могли звернутися до майбутніх учасниць конкурсів, які тільки мріють про сцену Mrs. European Nations, що б ви їм сказали? Яку головну пораду дали б як людина, яка вже пройшла цей шлях і здобула визнання.
Я б повторила пораду, яку колись дала мені моя директорка Ірина, що також є королевою European Nations. Вона сказала: «Просто отримуй задоволення від кожного моменту конкурсу». Спочатку здається, що це неможливо, але я прислухалась до цих слів і справді дозволила собі кайфувати. Дні минали блискавично, атмосфера була неймовірна, і саме цей стан легкості допоміг мені розкритися. Пам’ятайте: якщо всередині ви вже королева – для себе, для своїх близьких, для коханої людини, то проявитися зовні буде значно легше. І ще одне важливе: конкурс закінчується, а ваша внутрішня цінність ні. Вона залишається з вами назавжди!
Ілона, ваш фіолетовий колір волосся вже став частиною вашого образу. Чи можна сказати, що це не лише стиль, а й своєрідний символ вашої творчої сутності?
Так, абсолютно! Фіолетове волосся – це вже невід’ємна частина мене, адже я ношу цей колір понад вісім років. Для мене це не просто стиль чи модний акцент, це прояв моєї особистості, свободи, творчості та того внутрішнього вогню, який я несу в собі. Це своєрідний кольоровий код мого «Я».
Ви – жінка, яка створює себе сама: пишете, співаєте, просуваєте свою творчість. Що вам дає сили йти цим шляхом самостійно?
Перш за все – мій внутрішній вогонь і глибока віра в те, що я роблю. Любов до музики настільки сильна, що саме вона дає мені енергію рухатися вперед, навіть коли шлях непростий. І я чітко розумію: ніхто, крім мене, не здатен реалізувати мій потенціал замість мене. Велику силу мені також дає мій життєвий досвід. Я почала писати й випускати власні пісні у 27 років, хоча до цього довго писала вірші. За ці роки я пройшла достатньо, щоб мати що сказати світові. Тому тепер можу ділитися своїми переживаннями, знаннями й баченням і це теж надихає мене рухатися далі!
