Дар’я Єрмізіна – сертифікована аудиторка та бухгалтерка з понад 13-річним професійним досвідом, яка пройшла шлях від роботи в великих аудиторських компаніях в Україні до власної податкової практики у США. Вона має офіційний сертифікат публічного аудитора, перебувала в реєстрі аудиторів України та працювала за найвищими професійними стандартами. Після початку війни Дар’я ухвалила одне з найсміливіших рішень у своєму житті – переїхати до США, де фактично почала кар’єру з нуля. Сьогодні вона працює у сфері бухгалтерського обліку та оподаткування в Америці! Її історія – не лише про професію і цифри; це розмова про сміливість знімати статуси, внутрішню готовність до змін, психологічну стійкість та чесний погляд на еміграцію без ілюзій. Про те, як не триматися за минуле і дозволити собі вирости знову!
Дар’я, раніше ви працювали аудитором в Україні в крупних компаніях, але водночас у вас з’явилося відчуття, що «потрібно йти далі». Що це був за момент?
До повномасштабної війни я жила у Дніпрі, працювала, постійно проходила навчання, вебінари, підвищення кваліфікації – загалом мене все влаштовувало. Це було стабільне, професійне, цілком комфортне життя. Але з початком війни все змінилося. Я, як і багато хто, спершу не хотіла залишати країну, сподівалася, що все швидко закінчиться; навіть переїхала до Києва, отримала роботу в одній із великих аудиторських компаній, але через постійні обстріли, тривоги, відсутність світла і зв’язку я зрозуміла, що не можу повноцінно працювати і професійно зростати. Це був дуже важкий момент усвідомлення: я не живу – я виживаю. Постійний стрес, спроби знайти інтернет у кафе, робота ночами, постійне відчуття нестабільності. Саме тоді я зрозуміла: або я залишаюся в режимі виживання, або наважуюся щось змінити кардинально.
В сфері бухгалтерії ви з 21 року. За цей час ви пройшли шлях від спеціалістки до сертифікованої аудиторки, працювали з великими компаніями та складними аудитами. А чому обрали саме цю сферу для власної карʼєри?
Спочатку я мріяла бути економістом і планувала вступати на економічний факультет. Але у 11 класі моя мама дуже тяжко захворіла – у неї була онкологія і саме тоді я почала мислити більш практично. Я подумала: бухгалтер потрібен завжди і всюди – чи це маленьке кафе, чи велике підприємство. Ця професія дає можливість бути незалежною, знайти роботу в будь-якій країні, у будь-яких умовах. Саме мама порадила мені цей шлях і я дуже вдячна їй за це рішення. Вона завжди мене підтримувала: я вчилася на бюджеті, вона читала мої курсові, давала поради, вірила в мене.
Після початку повномасштабного вторгнення ви переїхали в США. Рішення відбулося дуже швидко, фактично за тиждень. Що було найважчим: прийняти рішення чи вже бути в процесі?
Це було одне з найскладніших рішень у моєму житті. Я розуміла, що залишаю будинок, кар’єру, стабільність і їду в нікуди. У США в мене не було ні друзів, ні знайомих, я буквально сіла в літак і полетіла, не знаючи, як усе складеться. Документи я отримала дуже швидко – буквально за тиждень і хоча процес здавався неймовірно стрімким, емоційно це було дуже важко. Найскладнішим було не саме рішення, а усвідомлення, що я ставлю на карту майже все своє життя, не маючи гарантій. Але водночас я відчувала, що або зараз, або ніколи!
Багато людей роками не можуть потрапити до США, а у вас усе склалося стрімко. Ви вірите, що це «доля»?
Я щиро вірю, що це була доля. Як тільки в мене з’явилася думка про переїзд до США, я дуже швидко знайшла спонсора. Мої близькі були вражені, що я отримала travel authorization всього за два тижні Але, мабуть, доля працює тільки тоді, коли людина внутрішньо готова. Я вже була в точці, коли не могла залишатися в старій реальності і цей шанс з’явився саме тоді, коли я була готова його прийняти.
Дар’я, ви дуже чесно говорите про необхідність «зняти корону» в еміграції. Наскільки це болючий, але важливий процес: прийняти, що твій попередній статус не гарантує автоматичного визнання в новій країні?
Це справді дуже боляче, але без цього неможливо рухатися далі. Буває момент, коли потрібно спуститися на кілька сходинок нижче, щоб зрозуміти, ким ти хочеш бути і куди йти. Я усвідомлювала, що можу не повернутися в професію, що, можливо, доведеться починати зовсім інше, але водночас я розуміла: якщо залишуся в цій сфері, то маю рости, вчитися, приймати нові правила гри. Саме тому я планую складати іспит на Certificate of Public Accounting – це наступна сходинка і я до неї готова.
А поділіться, що вам допомогло не зламатися психологічно на старті?
Перші місяці мене буквально врятувала робота. Це був податковий сезон, я працювала по 10–12 годин на день і просто не мала часу впасти в депресію. Потім у моєму житті з’явилася людина, яка стала для мене великою підтримкою – він допоміг мені адаптуватися, навчив водити машину, пояснював, як усе працює в Америці. Завдяки йому я стала спокійнішою, впевненішою, зрозуміла, куди хочу рости. Він – моя опора і я дуже вдячна долі за цю зустріч!
Опинившись у США, ви почали фактично з нуля! У чому найбільша різниця між бухгалтерією та податковою культурою України й США?
Головна різниця – у ставленні до правил і відповідальності. Американці не торгуються з податковою системою, якщо їм нарахували податки – вони платять, без «чому так багато» і «я не хочу». У нас же часто звикли шукати обхідні шляхи, домовлятися, уникати – тут цього просто не існує. Мене вразила дисципліна: люди зберігають усі чеки, медичні документи в папках. Для мене, після України, де все було в електронному вигляді, це виглядало майже як XIX століття, але водночас – це система, яка працює. Мене дуже надихає прогресивна шкала оподаткування: чим більше заробляєш, тим більше платиш. У США це не викликає протесту, це сприймається як норма справедливості.
Дар’я, яку головну думку ви хотіли б донести жінкам, які бояться починати з нуля в іншій країні, бо «вдома я був кимось»?
Америка – це країна можливостей, але тут потрібно багато працювати. Якщо зупинитися хоча б на мить, система просто викине тебе. Мій головний меседж жінкам: не боятися починати знову, не здаватися на півдорозі, доводити справи до кінця, навіть якщо не вийшло з першого чи другого разу. І ще – накопичуйте знання. Ви можете втратити речі, квартири, машини, але знання завжди залишаться з вами і якщо ви професіонал – ви зможете реалізувати себе в будь-якій країні!
