Олена Вішка – Certified Life Coach, засновниця Academia Shchastia, співзасновниця жіночої спільноти Ladies Network Club, авторка цифрового контенту та експертка, чия робота зосереджена навколо ключової теми сучасної жінки – внутрішньої опори. У світі, де жінок роками вчили шукати підтвердження своєї цінності зовні – Олена говорить про інше: про повернення до себе, до тіла, до почуттів і до внутрішньої сили, яка не залежить від обставин. Її шлях – це про глибоку внутрішню трансформацію, чесні вибори та сміливість жити своє життя, а не очікування інших.
Олено, ваш шлях – це шлях усвідомленого вибору себе. Чи був у вашій історії момент внутрішнього зламу, коли зовні все ще «нормально», але всередині вже неможливо жити по-старому? Як ви проживали цей етап?
Якщо озирнутись назад, я завжди була сильною людиною, але іноді, не достатньо, щоб вміти сказати ні, коли дуже цього хотілось, або поставити свої інтереси вище інших людей. Внутрішньо була не зовсім зрілою, не до кінця розуміла свою силу та цінність. Але зараз я називаю той етап не кризою, а точкою старту. Буквально кілька років тому, у звичному ритмі життя, коли я була максимально занурена в сімейну рутину, всередині з’явилося відчуття, яке неможливо було ігнорувати – це була дуже ясна думка: так, як раніше, я більше не можу! Не через втому чи вигорання, адже зовні все виглядало стабільно й «правильно». Але зник сенс. Я раптом чітко відчула внутрішню потребу в більшому: мені вже було замало лише ролі мами, якою б важливою й цінною вона не була для мене. З’явилося глибоке бажання зробити щось корисне для суспільства, реалізувати себе ширше, залишити позитивний слід не лише у власній родині, а й у світі. Цей етап я проживала через чесність із собою: дозволила собі не поспішати з відповідями й уважно прислухатися до внутрішнього запиту. Хотілось зрозуміти своє призначення. Саме тоді почався мій шлях до нової себе – реалізації й більш цілісного відчуття, що саме я хочу робити. Оглядаючись назад, я розумію: цей внутрішній злам не зруйнував моє життя, він дав йому новий напрям!
Часто шлях до себе – це не різкий стрибок, а довгий процес. Які рішення у вашому житті були найскладнішими, але водночас найчеснішими щодо себе?
Одним і найскладніших рішень у моєму житті стало отримання освіти в зовсім іншій сфері в той момент, коли я була мамою трьох маленьких дітей. Це вимагало не лише часу й ресурсу, а й сміливості – дозволити собі знову бути студенткою, почати з нуля й вийти за межі своєї звичної ролі. Але інакше я вчинити не могла. Я чітко відчувала внутрішній поклик допомагати жінкам в еміграції, підтримувати їх у пошуку себе, сенсу, внутрішньої опори. І для мене було принципово важливо робити це не інтуїтивно, а професійно, відповідально й ефективно. Саме тому я свідомо обрала шлях навчання та продовжую здобувати освіту лайф-коуча, інвестуючи в навички й досвід, які дозволяють мені бути справді корисною. Саме такий вибір, зроблений з внутрішнього поклику, крок за кроком приводять до бажаної реалізації.
Олено, ви багато говорите про реалізацію жінки! Що для вас особисто означає бути реалізованою – це результат, стан, процес чи внутрішня свобода?
Для мене реалізація – це не статус чи перелік досягнень, а стан внутрішньої свободи. Свободи жити у згоді з собою, вміння чути власні бажання й мати сміливість їм довіряти та реалізовувати в житті. Також, це про вибір робити те, що хочеться саме тобі, навіть якщо це не завжди вписується в очікування інших або звичні соціальні сценарії. А ще для мене реалізація також тісно пов’язана з відчуттям корисності. Мені важливо щоб те, що я роблю, наповнювало не лише мене, а й інших!
Чому, на вашу думку, навіть успішні, розумні, сильні жінки так часто відчувають внутрішню порожнечу або сумнів у собі?
Бути жінкою – це так прекрасно і водночас зовсім не легко. На мій погляд, багато успішних, розумних і сильних жінок тривалий час живуть у режимі «відповідати» – очікуванням, ролям, стандартам, які задає суспільство. Вони вміють бути ефективними, відповідальними, але часто залишаються без простору для себе справжньої. Коли жінка довго фокусується на тому, щоб «встигати», «бути правильною», «не підвести», вона поступово віддаляється від власних потреб і почуттів. І саме тоді з’являється внутрішня порожнеча як сигнал, що зв’язок із собою втрачений. Додатково на жінок сильно тисне ідея, що вони мають бути сильними завжди – без права на сумнів, втому чи слабкість. Але все це рано чи пізно виснажує. Сумнів у собі в таких випадках – не ознака слабкості, а сигнал зупинитися і прислухатись до себе. Я переконана: коли жінка дозволяє собі бути собою, а не ідеальною – внутрішня порожнеча поступово трансформується у стрижень, опору й справжню впевненість. Коли жінка по-справжньому починає прислухатися до себе й знаходить своє справжнє призначення, для неї відкривається абсолютно нове життя – це схоже на магію: ніби сам всесвіт починає відповідати їй взаємністю. З’являються правильні люди й однодумці, народжуються проєкти мрії, приходять подорожі, можливості, рішення, яких вона роками чекала. Те, чого жінка так давно хотіла, поступово починає реалізовуватися.
Чи погоджуєтеся ви з тим, що реалізація жінки неможлива без контакту з тілом, почуттями та емоціями? Як це проявляється у вашій роботі?
Так, безумовно! Саме через внутрішній стан, інтуїцію й емпатію народжуються зовнішні результати. У моїй роботі це проявляється дуже часто. Наприклад, коли жінці не подобається власне відображення в дзеркалі – це вже сигнал, що варто звернути увагу на внутрішній стан і взаємини з собою. За допомогою правильних запитань ми поступово виходимо на глибинну причину: що саме стоїть за цим відчуттям. Я завжди нагадую жінкам: важливо не лише ставити цілі, а й навчатися слухати сигнали тіла, розпізнавати свої емоції та чесно відповідати собі на прості, але ключові запитання: що я зараз відчуваю і чого насправді хочу? Саме з цього з’являється ясність, внутрішня опора й розуміння, у якому напрямку рухатися далі. Коли жінка віднаходить внутрішню гармонію, її реалізація стає швидшою, природнішою та довготривалою.
Олено, ви створюєте простори, де жінки можуть бути справжніми. Чому сьогодні так важливо мати жіночі спільноти, саме не конкурентні, а підтримуючі?
Сьогодні жіночі спільноти особливо важливі, бо багато жінок усе ще живуть у стані постійного порівняння, конкуренції і самотності, навіть маючи активне соціальне життя. Нас довго вчили, що поруч може бути лише одна «сильна» або «успішна», і це завжди створює напругу та відчуття несправедливості. Жіночі спільноти де є підтримка та повага, дають зовсім інший досвід. Це простір, де можна просто розслабитися і бути собою, ні з ким не змагатися чи відповідати чужим стандартам. У такому середовищі жінка може бути справжньою: зі сумнівами, вразливістю чи будь якими іншими емоціями і це нормально! Саме через прийняття та взаємне розуміння з’являється справжня дружба, довіра та колаборації. Коли жінки об’єднуються не з позиції конкуренції, а з позиції взаємопідтримки, народжується колективна сила. У такому випадку кожна зростає швидше, бо поруч є ті, хто не тягне вниз, а підсилює. Саме тому сьогодні жіночі спільноти – це не тренд, а необхідність!
