Жанна Цибуляк – косметолог-естетист у США з медичним бекграундом і понад 20-річним досвідом життя та професійної реалізації в американській системі. Її шлях – це приклад усвідомленої еміграції, побудованої на дисципліні, відповідальності та повазі до правил країни, у якій вона живе й працює. Професійний фундамент Жанни сформувався у медицині, де вона пройшла шлях від асистентки до менеджерки клініки та правої руки лікаря. Сьогодні Жанна поєднує медичну точність та естетику в косметології, працює виключно в межах законодавства США, постійно навчається й розвиває власну експертність. Для неї краса – це не тренд, а довіра, безпека і внутрішня гідність!
Жанно, як би ви сьогодні описали свій шлях у США: як боротьбу, як становлення чи як свідомий вибір?
Я би сказала чесно: це і становлення, і боротьба, і свідомий вибір одночасно, бо в еміграції неможливо відокремити одне від іншого. Америка не була моєю мрією, і ми з чоловіком взагалі не планували їхати так, як планують люди, які «горять» цією ідеєю. Це сталося майже випадково: друг сім’ї буквально змусив нас заповнити анкету на грінкарту і я її виграла, як знак долі (посміхається). Але коли ми вже приїхали, я внутрішньо знала: якщо я живу в цій країні, я маю дійти до високого рівня – не просто «виживати», а збудувати прекрасне життя! Так, було дуже важко, інколи страшно, але я ніколи не шкодувала, що зробила цей крок.
Ви неодноразово наголошуєте: у новій країні потрібно жити за її законами. Чому для вас так принципово будувати життя і професію саме праведним шляхом, навіть коли це складніше і довше?
Бо я щиро вірю: якщо ти приїхав у чужу країну жити, ти зобов’язаний її поважати: і людей, і правила, і систему. Тут усе прозоро, тут ти «як на долоні»: будь-який крок, будь-яка помилка, будь-яка спроба обійти закон – відгукнеться негативно. Мені важливо йти чесно: платити податки, вчитися, легалізуватися, робити все правильно. Так довше, так важче, але це дає внутрішній спокій і сильну опору.
Жанна, ви саме з тих жінок, які не здаються! Що всередині вас є тією точкою опори, яка не дозволяє зупинятися навіть тоді, коли обставини сильніші?
Я така по природі: сильний характер сформувався ще в юності. Я з 16 років була дуже пробивною: навчалася, працювала, вміла поєднувати дисципліну і рух уперед, і в мене завжди була внутрішня планка. Я не люблю залежати від когось і дуже хочу досягати всього сама, своїми руками, своїми рішеннями, темпом. Мені важливо відчувати, що я рухаюся до мети, навіть якщо це маленькі кроки, бо саме вони рятують у найважчі періоди. І ще одна моя опора – сім’я! Це завжди давало мені сили, навіть тоді, коли здавалося, що втома сильніша за мене.
У юності ви мріяли стати лікарем. Як ця мрія трансформувалася у вибір косметології і що саме у цій професії дало вам відчуття реалізації?
Якщо говорити чесно, спочатку я не мріяла про медицину так романтично, як це часто буває у людей (посміхається), але мене завжди тягнуло до сфери, де є відповідальність і реальна користь. У США мій шлях почався так: я буквально стукала у двері медичних-офісів з фразою «My name is Janet, I’m looking for a job», і це був дуже чесний шлях. В медицині я виросла професійно до такого рівня, що була правою рукою лікаря, керувала процесами, навчала асистенток, стала менеджером, і це дало мені відчуття сили. А косметологія завжди жила в мені паралельно – я ще з Німеччини любила якісний догляд, шукала найкращі продукти, і в якийсь момент зрозуміла: я хочу створювати щось своє. Пандемія стала переломним моментом: страшним, але водночас таким, що відкрив нову дорогу і я пішла в школу косметології, бо внутрішньо була готова!
Ваша робота знаходиться на межі медицини, естетики і довіри. Як ви самі визначаєте суть своєї професії сьогодні?
Для мене косметологія – це не про «нанести щось на обличчя і відпустити». Тут не можна працювати легковажно, бо навіть краса може бути небезпечною, якщо ти не враховуєш здоров’я людини, її стан, алергії, хронічні проблеми. Я прийшла в цю сферу з медичним досвідом, з розумінням анатомії та дисципліни, і тому не сприймаю косметологію як легкий «жіночий бізнес». Це робота, де ти маєш думати, передбачати, аналізувати і тільки тоді створювати естетику. Також люди приходять не просто за процедурою, вони приходять зі своїми страхами, очікуваннями, болями і ти маєш бути для них професіоналом, який не грає роль, а реально тримає простір.
Жанна, ви говорите про людську цінність як одну з головних життєвих категорій. Як цей принцип проявляється у роботі з клієнтами на практиці, а не лише на рівні слів?
Я дуже поважаю людину, яка приходить до мене, і для мене вона ніколи не «черговий клієнт» у графіку. Я не працюю в режимі конвеєра, де на все виділено 45 хвилин і головне – це швидше закрити процедуру. Мені важливо бачити людину, чути її, зрозуміти, з чим вона прийшла: не тільки фізично, але й емоційно. Часто жінки відкривають душу і я не роблю вигляд, що цього не існує: я слухаю, підтримую, можу дати пораду, якщо вона доречна, бо це теж частина сервісу і людяності. Я завжди кажу: кожне обличчя – окремий світ і я ставлюся до нього з дуже великою обережністю. Саме тому мої клієнтки з часом стають не просто людьми «з запису», а близькими, майже друзями.
У косметології легко спокуситися швидкими результатами і гучними трендами. За якими критеріями ви відрізняєте справжню якість від маркетингової обгортки?
Я люблю новинки, мені справді цікаво все сучасне, але я ніколи не біжу за трендом «бо у всіх є». Для мене ключовий критерій – безпека і прогнозований результат, а це означає: продукт має бути перевірений, легальний, зрозумілий за складом і дією. Я не зроблю людині процедуру просто тому, що вона «модна», якщо я не впевнена, що це їй підходить і не зашкодить. І ще одне правило, яке в мене залізне: перед тим як запропонувати нову процедуру клієнтці, я тестую її на собі, щоб розуміти відчуття, реакції, реабілітацію. Мені важливо не вгадувати і не імпровізувати на людському обличчі, а точно знати, що відбувається. Бо маркетинг може бути гучним, але відповідальність – завжди тиха і дуже реальна.
Які слова підтримки або поради ви дали б жінкам, які тільки починають свій шлях у США?
Найперше – залишайтеся собою і не намагайтеся виглядати «краще», ніж ви є, бо Америка дуже швидко показує різницю між картинкою і реальністю. Не стартові умови визначають вас, а щоденні рішення: як ви працюєте, як ви вчитеся, як ви тримаєте гідність і не йдете на легкі, але сумнівні шляхи. Не соромтеся сказати «я не знаю», краще скажіть «я хочу навчитися». Пам’ятайте, що США – це не обіцянка легкого життя, але якщо йти чесно, крок за кроком, не падати духом і постійно розвиватися, ви обов’язково знайдете своє місце! І головне – не губіть себе в рутині: жінка має право на своє життя, на красу, на розвиток і на мрію, навіть якщо шлях до неї довший, ніж хотілося б!
