Олександра Марченко – професійна hair-стилістка з понад 15-річним досвідом у б’юті-індустрії, спеціалізується на блондах, складних фарбуваннях і відновленні волосся. Свій професійний шлях вона будувала в Києві, де роками формувала ім’я, репутацію та власний відповідальний підхід до роботи з волоссям. Переїзд до США став для Олександри глибоким внутрішнім перезавантаженням: тут довелося починати заново, не з нуля, а з накопиченого досвіду й принципів. Сьогодні вона працює у Флориді, поєднуючи європейську технічну школу з реаліями американського ринку та обираючи шлях довготривалого результату, чесного сервісу й поваги до здоров’я волосся. В інтерв’ю для GOSSIP Олександра говорить про обнулення в еміграції, професійні межі та цінність залишатися собою навіть тоді, коли все доводиться вибудовувати знову.
Олександро, ви маєте понад 15 років досвіду в б’юті-індустрії й пройшли шлях від Києва до Флориди. Якщо подивитися на цей перехід не географічно, а внутрішньо: що саме у вас змінилося після переїзду до США?
Внутрішньо це було справжнє обнулення, дуже чесне і подекуди болісне. В Україні моє ім’я формувалося роками: через стабільну роботу, відповідальність, довіру клієнтів і репутацію. У США цього просто не існувало. Тут ти починаєш не з імені, не зі статусу і не з досвіду на папері, а фактично з себе як людини. У якийсь момент залишаєшся сам на сам зі своїми руками, знаннями і внутрішньою опорою – без зовнішніх підтверджень, без звичного кола клієнтів і без минулих заслуг. І найцікавіше, що змінилося – це не моє вміння як майстра, воно нікуди не зникло, а саме відчуття точки опори. Я почала більше слухати себе, уважніше ставитися до процесу, до власних меж і до того, заради чого я насправді працюю. Цей переїзд навчив мене не триматися за назви й статуси, а вибудовувати опору всередині, крок за кроком, дуже чесно і без ілюзій.
А який був для вас період адаптації в американській б’юті-індустрії?
Він був непростим, але дуже показовим. Інший ринок, інший темп, інші очікування клієнтів і зовсім інша логіка сервісу. Часто тут є запит на швидкий результат без глибокого розуміння наслідків для волосся. При цьому для мене важливо уточнити: мова не йшла про втрату себе в професії. Найскладніше було не піти на компроміси, які з часом розмивають професійні принципи. У новому середовищі спокуса спростити процеси дуже велика, але для мене було принципово зберегти власний підхід і внутрішню чесність із собою.
Ви працюєте з блондом, складними фарбуваннями і відновленням волосся. У який момент ви зрозуміли, що хочете працювати не лише з результатом, а й із довгостроковим здоров’ям волосся?
Це прийшло не в один момент, а разом із досвідом. Я багато років бачила, як тренди, мода на максимально світлі блонди й гонитва за миттєвим «вау-ефектом» поступово руйнують структуру волосся, навіть якщо в перший день результат виглядає бездоганно. Часто за красивою картинкою ховалася втома волосся, ламкість і проблеми, які з’являлися з часом. У якийсь момент я дуже чітко для себе усвідомила: краса без здоров’я – це коротка й обманлива історія. Мені стало принципово важливо працювати так, щоб результат радував не лише в день фарбування або на фото, а й через місяці після процедури. Щоб волосся залишалося живим, сильним, еластичним і доглянутим у повсякденному житті, а не вимагало постійного «рятування». Саме тому сьогодні для мене робота з блондом і складними фарбуваннями – це про баланс між естетикою, безпекою і довгостроковим результатом, який поважає волосся і людину.
Американський ринок має зовсім інші запити та очікування клієнтів. Чим, на вашу думку, відрізняється підхід до волосся і сервісу у США та в Україні?
В Україні ринок уже давно працює глибше – у складних техніках, у деталях, у розумінні довгострокових наслідків для волосся. У США цей підхід часто потрібно пояснювати: чому стабільна якість важливіша за швидкий ефект, і чому не все, що хочеться «зараз», є корисним у перспективі. Я не сприймаю це як конфлікт чи критику, це просто різний шлях розвитку ринку.
Як ви визначаєте межу між бажанням клієнта і тим, що є безпечним та професійно правильним для волосся?
Для мене професіоналізм – це завжди відповідальність і живий діалог. Я уважно слухаю клієнта, його бажання, очікування і страхи, але водночас чесно говорю як експерт, якщо бачу ризики або потенційні наслідки. Не з позиції «я краще знаю», а з позиції досвіду, турботи й поваги: і до волосся, і до людини, яка довірилася мені.
Ви не приховуєте ні роботу, ні життя, показуючи процес таким, яким він є в США. Чому для вас важливо не створювати ілюзію «ідеального шляху»?
Тому що за красивими результатами завжди стоїть реальна робота. В еміграції – особливо. Так, є втома, сумніви, моменти невпевненості й дні, коли здається, що ти знову на старті і мені важливо це не приховувати. Саме чесність із собою й з іншими дає внутрішню опору, дозволяє не знецінювати власний шлях і рухатися далі без ілюзій та фальші.
Успіх часто виглядає красиво ззовні, але складається з рутинної праці. Яким є ваш особистий рецепт професійної стійкості й мотивації?
Пам’ятати, що мій шлях не почався вчора і точно не обмежується одним етапом життя. Дозволяти собі бути в процесі – без поспіху, без постійної потреби щось комусь доводити, довіряти часу, якості й власному досвіду, а не швидким результатам. Найбільшу мотивацію для мене дають моменти, коли клієнти повертаються і кажуть, що результат зберігається з часом – для мене це найчесніший показник роботи.
Олександро, озираючись на свій шлях, що для вас сьогодні є головним досягненням?
Те, що я не втратила себе. Для мене це справді головне досягнення, яке не завжди помітне зовні, але дуже відчутне всередині. Навіть проходячи через обнулення, зміну країни і зовсім інші правила гри, я змогла зберегти свої принципи й власне бачення професії. Я не відмовилася від того, у що вірила багато років: від відповідальності, поваги до клієнта і чесного ставлення до результату. Мій підхід не став простішим заради зручності, і я не дозволила зовнішнім обставинам знецінити той шлях, який уже був пройдений. Сьогодні для мене це про внутрішню цілісність і спокійне відчуття, що я залишаюся на своєму місці, роблю свою справу усвідомлено і з повагою до професії, яку обрала багато років тому.
І наостанок: яке головне послання ви хотіли б передати жінкам, які тільки починають свій шлях у новій країні й бояться втратити себе або свою професійну цінність?
Не відмовляйтеся від себе – це, мабуть, найголовніше. Те, що ви будували роками, має цінність і за кордоном, навіть якщо спочатку здається, що ніхто цього не бачить і не помічає. Нове середовище потребує часу, щоб до вас придивитися, зрозуміти й навчитися довіряти. Дуже важливо не знецінювати свій шлях тільки тому, що ви опинилися в новій точці старту. Ви приходите не «з нуля», а з досвідом, знаннями і внутрішнім фундаментом, який уже сформований. Дозвольте собі цей період адаптації, не поспішайте і не намагайтеся одразу відповідати всім очікуванням. І повірте, якщо ви залишаєтеся чесними з собою і зі своєю професією, ваші люди обов’язково вас знайдуть. Просто дайте цьому час і не втрачайте віру в себе!
