У бʼюті-індустрії легко загубитися серед трендів, гучних титулів і швидких обіцянок успіху. Але є фахівці, чий шлях будується не на хайпі, а на системі, відповідальності та глибокому розумінні професії. Саме до таких належить Наталія Бортник. Наталія – тренер і наставниця з міжнародним досвідом, лідер професійної команди, експерт у сфері перманентного макіяжу та засновниця beauty-академії, яка навчає не лише техніці, а й професійному мисленню. Вона працює в європейському середовищі, поєднуючи українську школу точності та дисципліни з міжнародними стандартами якості, безпеки й освіти. Її шлях – це історія переходу від ремесла до системи, від індивідуальної роботи до створення простору, де зростають інші!
instagram.com/bortnyk_beauty_academy
Наталіє, сьогодні ви тренер, наставниця, лідер команди та експерт із міжнародним досвідом. Але будь-який сильний шлях має точку початку. З чого все стартувало для вас у бʼюті-професії?
Мій шлях у бʼюті-професії розпочався з щирого інтересу до краси та внутрішнього бажання допомагати жінкам почуватися впевненіше. Спочатку це було радше як хобі та простір для експериментів: навчання, перші клієнти, багато практики й спостережень. Я уважно вивчала процеси, аналізувала результати й поступово розуміла, що ця сфера має набагато більшу глибину, ніж здається на перший погляд! З часом прийшло усвідомлення, що я хочу не просто працювати в бʼюті, а розвиватися професійно, поглиблювати знання й виходити за межі локального формату. Саме в цей момент бʼюті сфера стала для мене не просто роботою, а справою життя, у якій важливі система, відповідальність і постійний ріст.
У певний момент майстер обирає: залишатися просто майстром чи брати на себе більшу відповідальність! Коли ви зрозуміли, що хочете навчати, передавати досвід і будувати академію, а не лише працювати з клієнтами?
Цей момент настав дуже природно. Я помітила, що мій досвід уже виходить за межі індивідуальної роботи з клієнтами. До мене все частіше почали звертатися колеги: хто за порадами, поясненнями, хтось за підтримкою, розбором складних ситуацій. Тоді я усвідомила, що можу бути корисною не лише результатом у кріслі, а й знаннями, мисленням і системним підходом. Відчуття відповідальності за якість роботи в індустрії загалом привело мене до рішення навчати, передавати досвід і будувати академію як простір росту, а не просто освітній продукт.
Ззовні ваш шлях виглядає дуже впевнено: навчання, міжнародні проєкти, команда, результати. А якщо чесно: яке з ваших професійних досягнень для вас найцінніше не за статусом, а за внутрішнім відчуттям?
Найціннішим для мене є відчуття внутрішньої опори, яке я здобула за ці роки (посміхається). Усвідомлення того, що я можу почати з нуля в будь-якій точці, зібрати систему, команду й результат і підтвердити це не словами, а діями. Це досягнення не має зовнішнього статусу чи титулу, але воно дає глибоку впевненість у собі. Саме ця внутрішня стабільність дозволяє мені рухатися далі, брати на себе відповідальність і не залежати від зовнішніх обставин.
Наталія, ви працюєте й навчаєте в міжнародному середовищі. У чому, на вашу думку, ключова різниця між підходом до професії в Україні та в Європі?
Працюючи в міжнародному середовищі, я чітко побачила, що різниця між Україною та Європою полягає не в рівні майстрів, а в культурі професії. У Європі акцент зроблений на систему, стандарти, стабільність і довгострокове мислення, а в Україні ж на швидкість, амбіцію та неймовірну працездатність. У своїй академії я свідомо поєдную ці дві сили – європейську структуру й стандарти я доповнюю українським драйвом, дисципліною та глибиною. Саме в цьому балансі, на мою думку, і народжується сильний сучасний фахівець.
Ви є лідером команди! Цікаво, а що для вас означає бути лідером у бʼюті-індустрії сьогодні?
Для мене лідерство сьогодні – це точно не про контроль. Це про відповідальність, приклад і здатність створювати середовище, у якому люди ростуть. Лідер має задавати напрям, підтримувати в складні моменти й бути опорою, але водночас дозволяти команді розвиватися самостійно. Справжнє лідерство проявляється тоді, коли за тобою йдуть не зі страху, а з довіри. І саме довіра, на мою думку, є основою здорової професійної команди.
Який тип учениць вас надихає найбільше і з ким, навпаки, найважче працювати?
Мене найбільше надихають учениці, які щиро зацікавлені в розвитку, задають питання й не бояться помилятися. Це люди з внутрішньою допитливістю, готовністю експериментувати й брати відповідальність за свій шлях. З такими ученицями навчання стає живим процесом і мотивує шукати нові підходи. Найскладніше працювати з тими, хто не готовий брати відповідальність за власний прогрес або не бачить цінності в навчанні. У таких випадках я намагаюся знайти підхід, який допоможе людині усвідомити, навіщо їй ці знання і що вона може з ними зробити.
Наталія, а коли ви не тренер і не керівниця академії, яка ви? Що допомагає вам відновлювати ресурс і залишатися в балансі, коли відповідальності стає забагато?
Поза роботою я ціную прості речі: мені важливо проводити час із сім’єю та друзями, читати, гуляти, іноді просто побути наодинці з собою. Я люблю моменти тиші, спокійну музику й невеликі особисті ритуали, які допомагають уповільнитися. Саме ці прості дії повертають мене в баланс і дозволяють відновлювати ресурс навіть у найбільш насичені періоди життя.
Якщо прибрати страхи, рамки та «а раптом не вийде»: про що ви мрієте сьогодні як жінка і як професіонал? Який масштаб вам зараз по-справжньому відгукується?
Як жінка я мрію про гармонійне, наповнене життя, у якому є простір для близьких, подорожей і постійного розвитку. Мені важливо відчувати внутрішній спокій і свободу у виборі. Як професіонал я прагну створювати проєкти, які реально змінюють життя людей. Мій масштаб сьогодні – це розвиток команди, академії та системи, що допомагає іншим розкривати свій потенціал і зростати професійно.
Наталія, а як ви бачите себе й свою академію в 2026 році? Це про розширення, нові країни, нові формати навчання чи про глибину і якість, а не кількість?
Мій фокус у 2026 році – це глибина й якість у всьому, що ми створюємо. Масштаб для мене має сенс лише тоді, коли він є наслідком цінності, а не самоціллю. Я хочу, щоб академія залишалася простором високих стандартів, сильного мислення та реальних результатів, незалежно від географії чи формату.
І на завершення: що б ви сказали жінкам, які тільки на старті, але сумніваються, бояться, відкладають? Яке одне рішення може змінити їхній професійний шлях?
Я б сказала, що страх і невпевненість – природна частина будь-якого нового початку. Не варто чекати ідеального моменту, адже його просто не існує. Одне рішення – зробити перший крок, навіть маленький, може кардинально змінити професійний шлях. Саме дія відкриває можливості, показує сильні сторони й поступово формує впевненість. Кожен рух уперед наближає до життя і кар’єри, які відгукуються по-справжньому!
