Анна Тофтул – експертка з продажів і маркетингу, менторка жіночих трансформацій, підприємиця та мама двох дітей, яка вже понад 11 років живе й працює у Франції. Її шлях – це глибокий і чесний досвід еміграції, внутрішніх зламів і перезапусків. Переїзд до Парижа у 19 років, статус біженки, життя без ресурсів, робота з нуля та поступовий вихід у професійну реалізацію – усе це стало фундаментом її сьогоднішньої експертності. Анна працює з жінками, які шукають себе після криз, переїздів, втрат або внутрішнього вигорання. У своїй роботі вона поєднує маркетингові стратегії, роботу з мисленням, глибинні практики та особистий досвід, допомагаючи жінкам не лише вибудовувати продажі й онлайн-присутність, а й повертатися до внутрішньої опори, цінності та сміливості бути видимими!
Анно, сьогодні ви експертка з продажів, менторка і жінка, яка працює з внутрішніми трансформаціями інших жінок. Але кожна сильна позиція має свою історію. З чого починався ваш шлях?
Я сьогодні справді маю багато ролей: я мама двох діток, я дружина, я донька, я подруга, я жінка, яка щодня живе звичайне життя в побуті. До професійної реалізації я була дитиною, яка дуже рано навчилася виживати й підлаштовуватися. Я зростала у сім’ї підприємців, я бачила бізнес зсередини буквально з дитинства і в мені завжди було відчуття, що «звичайна» робота не про мене, не тому що вона гірша, а тому що мій темперамент і мій внутрішній запит завжди тягнули мене в ширший масштаб, у свободу, у створення. Якщо називати себе професійно, то зараз я – маркетологиня, людина, яка комплексно працює з розвитком соціальних мереж для бізнесів і експертів, допомагає проявлятися онлайн, будувати системну комунікацію й продажі. Але сьогодні я все більше бачу, що за цими інструментами стоїть головне – мислення і внутрішній стан, з якого жінка виходить у світ. І саме туди я зараз спрямовую найбільше уваги.
Ви вже 11 років живете у Франції. Що для вас означала ця еміграція глобально?
Франція для мене почалася не з Ейфелевої вежі і не з романтики Парижа. Франція для мене почалася з готелю в передмісті, з відсутності знання мови, грошей і розуміння, що робити далі. Я переїхала в Париж у 19 років і це був переломний період, який перевернув моє життя. До цього я жила в Одесі, у мене був чіткий шлях, навчання, друзі, комунікація, можливості. У моїх батьків був бізнес, і здавалося, що все стабільно, логічно і контрольовано. Але в якийсь момент сталося те, що повністю змінило наш контекст – нас пограбували на дуже великі гроші і фактично хотіли відібрати бізнес. Ми опинилися у Франції майже без нічого. Були моменти, які зараз звучать майже як сцени з фільму, але в цьому всьому Франція стала для мене не країною, а середовищем, де тебе або ламає, або ти збираєшся. Вона навчила дисципліни, витримки, поваги до системи і водночас поваги до себе!
Анно, ви багато працюєте з жінками, які бояться проявлятися та заявляти про власну цінність. Чи були подібні страхи у вас самих?
Так, але не тільки страх «вийти в сторіс» чи «сказати про продукт». Це глибший страх бути видимою і за це отримати осуд, критику, відторгнення. Коли ти зростаєш у середовищі, де тобі постійно кажуть «будь сильнішою», «не будь такою емоційною», «не висовуйся», ти з часом починаєш сприймати свою чутливість як проблему. І тоді проявленість здається небезпечною: ніби ти відкриєшся і тебе знову «вдарить» життя. У мене перелом стався через досвід і з кожною дією приходить новий рівень внутрішньої сили: не тієї, яку нав’язали, а тієї, яку ти сам собі довів. Мене також дуже змінило материнство: воно показало, що страх – не причина зупинятися, а сигнал, що ти виходиш на новий рівень відповідальності.
Багато жінок приходять до вас у стані хаосу! Як ви для себе визначаєте цей стан «внутрішньої нестабільності» і чому, на вашу думку, сьогодні так багато жінок у ньому перебувають?
Для мене внутрішня нестабільність – це коли зовні людина ніби функціонує: працює, виховує дітей, щось робить, навіть інколи посміхається в інстаграмі, але всередині – вир емоцій, провина, сумніви, відчуття «я не на своєму місці». Це коли ти живеш не зі свого центру, а з чужих сценаріїв. І тоді будь-яка дія стає важкою, бо ти не розумієш, для чого вона тобі і куди веде. Чому так багато жінок у цьому стані? Бо світ змінився. Війна, еміграція, розриви звичних соціальних зв’язків, нові країни, інші правила, інші стандарти – все це розмиває ідентичність. Додаємо сюди соцмережі, де «усі успішні» і в жінки виникає відчуття, що вона повинна бігти ще швидше, робити ще більше, бути ще кращою. Але якщо вона не знає, хто вона, то куди вона біжить? Саме в цьому хаосі я і бачу головний запит: повернутися до себе, а вже потім будувати зовнішнє.
Ви проводите наставництво для жінок, а чим принципово відрізняється оновлена програма наставництва від класичних курсів з продажів або онлайн-реалізації?
Класичні курси часто дають інструменти: «зроби так – буде результат». Але реальність така, що інструментів зараз дуже багато. Є YouTube, є штучний інтелект, є сотні безкоштовних стратегій. Питання не в тому, де взяти схему. Питання, що з нею робити і чому ти її саботуєш. Моя програма – про поєднання. Я даю структуру, так, але я також працюю з тим, з якого стану жінка продає, проявляється, говорить про себе. Бо коли всередині сором, внутрішній хаос, травма або сильні переконання «я не можу», маркетинг просто не працює. Він може дати короткий сплеск, але не дасть стабільності. Тому відмінність у глибині: ми не просто «вчимося продавати», ми вчимося витримувати свою видимість, свою силу і свої результати.
Часто жінки говорять, що хочуть «вийти на новий рівень», але насправді не до кінця розуміють, що це означає. Як ви для себе формулюєте цей перехід?
Новий рівень для мене – це не тільки гроші. Це здатність витримувати більше: більше видимості, більше відповідальності, більше уваги, рішень, свободи. Дуже багато людей хочуть «масштаб», але не готові до того. Всередині жінки має змінитися дозволеність. Дозволити собі бути гучнішою, яскравішою, сміливішою. Дозволити собі брати гроші і не знецінювати себе. Дозволити собі вибирати себе і ще – має змінитися чесність із собою: не грати роль, а зрозуміти, що тобі справді потрібно, і діяти з цього.
А як ви бачите свою місію на найближчі роки (не лише як експертки), а як жінки, яка працює з трансформаціями інших жінок?
Мені здається, що моя місія зараз – це мислення і пошук себе. Маркетинг був і є важливою частиною мого шляху, але глибше – мені важливо допомагати жінкам знаходити себе в хаосі, в еміграції, в нових ролях. Я пройшла шлях, де були дуже темні точки і я вижила. І якщо я можу бути для іншої жінки тим голосом, який скаже: «Ти не зламана. Ти жива. З тобою все може бути добре. Ти просто на етапі» – то це і є сенс. Вектор дуже ясний: я хочу, щоб жінка після роботи зі мною не просто «краще продавала», а по-іншому дивилася на себе і на своє життя.
