Олена Гвоздь – Healing & Transformation Coach, магістр психології, фасилітаторка глибоких трансформаційних процесів, сертифікована у напрямках IFS, коучингу та енергетичних практик. Вона працює на перетині психології й духовності, поєднуючи сучасні терапевтичні підходи з глибинною роботою зі свідомістю. Її історія – це багаторічний процес внутрішнього зцілення, відповідальності та вибору. В інтерв’ю Олена чесно говорить про травми, залежності, кризу, роботу з клієнтами та про те, чому справжнє зцілення – це не кінцева точка, а шлях довжиною в життя!
https://www.soulflow-coaching.com
WhatsApp і Telegram: +14074048932
Олено, сьогодні вас знають як Healing & Transformation Coach, людину, яка працює з внутрішніми процесами, травмами, глибинною трансформацією. Розкажіть, а який внутрішній пошук привів вас до цієї професії?
Я не можу сказати, що колись усвідомлено обрала цю професію, швидше вона народилася з мого власного болю й пошуку відповіді на запитання «як вижити і не зламатися». Моє дитинство було непростим, з раннім розлученням батьків, досвідом залежності в родині, відчуттям нестабільності й небезпеки – це дуже сильно сформувало мій спосіб бачити світ і саму себе в ньому. Довгий час я жила в режимі виживання, не усвідомлюючи, як глибоко це впливає на мої вибори, стосунки й внутрішній стан. Еміграція до США у 23 роки лише підсилила ці процеси, де старі травми поєдналися з новими викликами, самотністю та відсутністю опори. Саме тоді почався мій справжній внутрішній пошук, спочатку як спроба допомогти собі, а вже згодом, як поклик допомагати іншим.
Олено, у вашій історії важливе місце займає досвід аяваски – тема, яка у багатьох досі викликає страх, скепсис або нерозуміння. Розкажіть, що для вас означав цей досвід?
Мені важливо одразу сказати: я ніколи не романтизувала аяваску і не вважаю її універсальним шляхом для всіх. Це не «чарівна таблетка» і не щось, що автоматично робить людину усвідомленою чи зціленою. У моєму житті це був дуже конкретний інструмент, який з’явився тоді, коли всі інші способи не давали доступу до справжнього болю. На той момент я вже багато років була в терапії, змінювала спеціалістів, аналізувала своє дитинство, травми, залежності, еміграційний досвід. Я все це прекрасно розуміла на рівні розуму, могла чітко і логічно пояснити, що зі мною сталося і чому я така, яка є. Але ключовий момент полягав у тому, що я нічого не відчувала тілом. У мене були дуже сильні захисні механізми – я могла говорити про біль, але не проживати його. Саме аяваска прибрала ці захисні шари. Вона не принесла полегшення, навпаки, вона максимально опустила мене в ті стани, які я не змогла прожити в дитинстві та підлітковому віці. Це був не комфортний, не «красивий» досвід, а дуже складний і часом болісний процес зустрічі з собою. Але саме через це проживання почало відбуватися справжнє зцілення, бо біль неможливо відпустити, якщо ти його не відчув. Для мене аяваска не стала початком шляху і не стала його кінцем, але справжня робота почалася вже після – у тверезому, реальному житті, через відповідальність, вибір, відмову від деструктивних звичок і щоденну внутрішню дисципліну.
У вашому профілі поєднуються духовність і психологія: як ви прийшли до такого синтезу?
Такий момент був дуже чітким і навіть радикальним. Протягом певного періоду мого життя я використовувала деструктивні механізми, щоб справлятися з болем і складними емоціями. Переломним моментом стала серйозна автомобільна аварія, у яку я потрапила, перебуваючи під впливом алкоголю і ледь не загинула. Це був той досвід, коли життя буквально зупинило мене й змусило подивитися правді в очі. Я зрозуміла, що або я починаю йти вглиб, зустрічатися зі своїм болем і брати відповідальність за свою реальність, або цей шлях просто закінчиться дуже рано. Психотерапія дала мені інструменти усвідомлення, але духовні практики відкрили доступ до глибинного проживання. Саме тому для мене синтез психології та духовності – не тренд, а необхідність, бо людина є цілісною і працювати лише з одним рівнем недостатньо.
Олено, ви маєте ґрунтовну освіту у сфері психології та коучингу. Розкажіть, як формувався ваш професійний бекграунд?
Мій професійний шлях почався з інтернатури у відомого американського психотерапевта, де я мала можливість спостерігати за його клінічними кейсами та реальними терапевтичними процесами. Згодом я здобула магістерську освіту з психології та пройшла низку професійних сертифікацій, зокрема американську коучингову сертифікацію CTA. Наразі я навчаюся в гештальт-підході та практикую IFS. Також я пройшла навчання з енерго-коучингу й численні програми підвищення кваліфікації у терапевтичних напрямах. Ключову роль у формуванні моїх можливостей як коуча й провідника відіграв досвід фасилітатора айяуаска-церемоній у співпраці з шаманами, де я працювала з сотнями людей, супроводжуючи їхні процеси зцілення та глибокого опрацювання психотравм.
Олено, ви взаємодіяли з сотнями людей в якості коуча та фасилітатора. Цікаво, а які внутрішні запити сьогодні найчастіше приводять людей до вас?
Найчастіше люди приходять із відчуттям внутрішньої порожнечі, втрати сенсу, проблем у стосунках або неможливості реалізувати себе. Дуже часто за запитами про гроші чи кар’єру ховається глибока травма неприйняття або заборона на щастя.
Мої клієнти зазвичай уже мають досвід терапії й готові йти глибше -це люди, які розуміють, що відповідь не зовні, а всередині, і вони готові брати відповідальність за цей шлях!
Якщо подивитися на вашу діяльність ширше, поза окремими сесіями: яку місію ви для себе відчуваєте у цій роботі? Для чого вам усе це – на глибинному, неформальному рівні?
Моя місія – допомагати людям повертатися до життя. Не до ідеального життя, не до якоїсь «просвітленої» версії себе, а до справжнього життя з почуттями, відповідальністю і свободою. Я дуже добре знаю, що таке жити у внутрішньому онімінні, коли ти функціонуєш, але не відчуваєш, коли зовні все ніби нормально, але всередині порожньо або боляче. І для мене ця робота – про те, щоб люди знову почали відчувати себе живими, присутніми у власному житті, у власному тілі, у власних рішеннях. На глибинному рівні я тут, щоб супроводжувати людей у моменті переходу з темряви в ясність, з хаосу в усвідомленість, з ролі жертви у позицію відповідальності. Я не вірю в швидкі трансформації і не вірю в те, що хтось може «врятувати» іншу людину. Але я дуже вірю в те, що кожна людина має в собі ресурс і світло, інколи просто настільки глибоко заховане, що без підтримки до нього складно дістатися.
І наостанок: що б ви хотіли сказати жінкам, які сьогодні лише стоять на порозі внутрішніх змін, бояться заходити в глибину, але відчувають, що далі жити «по-старому» вже неможливо?
Перш за все – зупиніться і чесно визнайте: так, мені важко. Не шукайте швидких рішень і чарівних пігулок. Зцілення – це шлях, але він вартий кожного кроку! Я б дуже хотіла, щоб кожна жінка зрозуміла одну просту річ: у вас нічого не «зламано». Те, що ви відчуваєте страх, розгубленість, біль або втому – це не дефект, а реакція живої людини на складні обставини, втрати, травми, досвід, який був сильнішим за вас у певний момент життя. Але якщо ви вже відчуваєте, що по-старому більше не можете – значить, у вас уже є все необхідне, щоб почати новий шлях, навіть якщо зараз вам здається, що сил зовсім немає. Обирайте спеціаліста або провідника, який стане для вас точкою опори на шляху до нової версії себе.
