Наталія Велідченко – фотографиня та підприємиця, чия історія виходить далеко за межі професії. Понад 12 років тому вона переїхала до США без знання англійської мови, залишивши юридичну кар’єру та починаючи життя з чистого аркуша.
Сьогодні Наталія – впізнавана експертка у вузькій та вишуканій ніші maternity-фотографії, жінка, яка створює не просто кадри, а художні образи вагітності! Вона – мама п’ятьох дітей і приклад того, як творчість, бізнес і материнство можуть співіснувати без втрати себе!
Наталіє, ваш професійний шлях починався зовсім не у фотографії – ви були юристом. Розкажіть, у який момент ви зрозуміли, що хочете змінити вектор життя і чому саме фотографія стала новою точкою сили?
Якщо бути зовсім чесною, перше слово, яким я себе визначаю – це не фотограф, юрист чи інші регалія. В першу чергу я – мама п’ятьох дітей, і, мабуть, половина мого життя – це думки про них: про їхні школи, хобі, майбутнє та можливості. Все, що я роблю, я так чи інакше роблю для них! Саме тому я колись наважилася змінити країну. У той період в Україні нам було дуже складно і морально, і фінансово. Я бачила, як важко навіть освіченим людям пробитися без знайомств і «системи» і водночас у мені жила дуже сильна віра в ту саму американську мрію – не глянцеву, а справжню: коли ти маєш шанс почати з нуля і досягти чогось завдяки власним навичкам, характеру, праці. Фотографія не була запланованим вибором. Вона з’явилася вже в Америці, коли я дозволила собі поставити питання: а ким я можу бути тут? Без прив’язки до диплома, статусу, минулого життя. І саме фотографія стала для мене тією точкою сили, де зійшлися комунікація, естетика і можливість створювати цінність.
Ви переїхали до США без знання англійської. Як ви справлялися в новій культурі без мови? І що саме допомогло вам не здатися?
Страхів було дуже багато, якщо не сказати, що вони були єдиним, що я тоді відчувала (посміхається), страх невідомості, мови, того, що ми там нікому не потрібні. Але всередині було й інше дуже чітке відчуття, що якщо я цього не зроблю, я собі цього не пробачу! Я завжди говорила собі: назад дорога є. Ми можемо повернутися в Україну будь-коли, але не спробувати себе в США – означає жити з відчуттям втраченої можливості. Мову я вчила не з підручників, а з життя. В США ми з чоловіком почали займатися перепродажем машин, де я займала роль менеджера: спілкувалася з клієнтами, писала листи, повідомлення, постійно щось гуглила, перекладала. До нас приходили люди різних національностей з таким самим акцентом і страхами, як у мене. І в якийсь момент я просто перестала боятися розмовляти англійською – це був дуже важливий перелом.
Саме фотографію ви почали вивчати вже в Америці. Що вас наштовхнуло на цей шлях? Розкажіть, що закохало у цю професію?
Фотографія з’явилася дуже несподівано. Одного разу я взяла напівпрофесійну камеру в руки і мала сфотографувати знайомих, мені буквально дали камеру в руки і сказали: «Спробуй». Я дивилася на неї і думала: там же ж купа налаштувань (посміхається). А мої перші зйомки були на автоматичних налаштуваннях, і, чесно кажучи, фотографії були дуже слабкі. Але в той момент я побачила головне – можливість. Це був час, коли Instagram тільки починав формувати культуру візуального контенту. Люди почали показувати своє життя, дітей, подорожі. І я дуже швидко відчула, що це не просто хобі – це мова, якою я можу говорити зі світом.
Наталія, ви обрали дуже вузьку, але сильну нішу – фотографувати вагітних. Чому саме ця тема стала для вас ключовою?
Вагітність – це стан, у якому жінка особливо вразлива і водночас неймовірно сильна. Мені важливо показати її саме такою – не ідеальною чи «глянцевою», а ніжною, красивою у своїй природності. Це завжди робота не лише з тілом, а й з внутрішнім станом. Часто я для клієнтки не тільки фотограф, а й психолог, і підтримка, і людина, якій можна довіритися.
Унікальний факт: ви фотографуєте вагітність, але ніколи не мали власної вагітної фотосесії. Як це впливає на ваше сприйняття клієнток і на глибину вашої роботи?
Мабуть, я справді компенсую це через інших жінок. У ті роки, коли я була вагітна, не було культури maternity-фотографії, не було одягу, не було дозволу «бути красивою вагітною». Тому сьогодні я дуже чітко знаю, якою я хотіла б себе бачити. І саме так я працюю з клієнтками – без надмірної ретуші, без знецінення їхньої реальності. Людина має подивитися на фото і сказати: це я і я красива!
Ваші роботи виглядають не просто як фотографії, а як художні образи. Як ви формуєте власний стиль і що для вас означає «якісна фотографія» сьогодні?
Для мене якісна фотографія – це та, яку ти не соромишся показати своїй мамі! Це мій внутрішній критерій. Я не зміню людину до невпізнаваності, я підкреслюю її красу. Мій стиль – це поєднання української чутливості й американського масштабу. Я багато інвестувала в студію, гардероб, світло і продовжую це робити, навіть коли це було фінансово складно. Я завжди вірила в довгу дистанцію і мені важливо було будувати не швидкий результат, а якість, яка витримує час. Саме це, на мою думку, і є справжньою цінністю в фотографії сьогодні.
Наталія, ви мама п’ятьох дітей. Як материнство трансформувало вас як жінку, як особистість і як професіонала?
Материнство навчило мене витривалості, чесності й дуже чіткого розуміння пріоритетів. Я не ідеальна мама і не встигаю все, але я відкрита з дітьми, вони розуміють, чому мама працює і для чого. Дітям потрібна щаслива мама, а не виснажена жінка, яка живе тільки заради них – це дуже важливий баланс, який я постійно шукаю.
Рік тому ви разом із сином відкрили маркетингове агентство! Розкажіть, як народилася ця ідея і яку філософію ви закладаєте в цей бізнес?
Маркетингове агентство народилося з реального запиту. До мене прийшла вагітна клієнтка разом із чоловіком, а він був засновником великого азіатського супермаркету. Після зйомки він просто запитав: «Наталіє, а ти могла б якось красиво зняти магазин для Instagram?» І я дуже чітко відчула: якщо є запит, має бути й пропозиція! У якийсь момент я зрозуміла, що фізично не встигаю все робити сама, тоді абсолютно органічно поруч з’явився мій син. Я дала йому камеру, попросила зняти відео і була щиро вражена тим, як він це відчув! Ми інвестували в його навчання, техніку, і сьогодні він – відеограф, з яким ми працюємо як команда. За цей рік ми пройшли шлях від зйомок до постійної роботи з ресторанами, супермаркетами, локальними брендами, івентами. Це вже не просто контент – це середовище, знайомства, інший рівень мислення й відповідальності. Філософія агентства для мене дуже проста й водночас глибока. Наш головний ресурс – це здатність адаптуватися. Українська ментальність, уміння читати людей, працювати в будь-яких умовах, швидко приймати рішення – це те, що неможливо купити чи вивчити на курсах. Це проживається через досвід, саме це, як мені здається, робить нас сильними на американському ринку.
Наталія, озираючись назад: чи збулася ваша американська мрія?
Так, 100%. І навіть більше, ніж я колись могла собі уявити!
