Орина Курасова – засновниця студії краси, brow-експертка та educator із понад 10-річним досвідом у beauty-індустрії, яка пройшла шлях від української професійної школи до побудови власного бізнесу в США. Професійне становлення Орини відбулося в Україні – цей фундамент дозволив їй інтегруватися в американський ринок, зберігши власний стиль і водночас адаптувавшись до нових правил гри. Сьогодні Орина працює в Сан-Дієго – одному з найконкурентніших beauty-ринків США, де вибудовує власний бренд, підтверджуючи експертність стабільним результатом.
Орино, наразі ви будуєте бізнес в США, але переїзд в іншу країну – це завжди особистісне і професійне випробуванням. Поділіться, яким був ваш внутрішній стан у момент еміграції?
Чесно скажу у мене не було паніки і, напевно, це дивувало багатьох навколо. Коли люди приїжджають в іншу країну, особливо в такому контексті, як у нас, зазвичай багато страху, тривоги, постійних запитань: «А що далі? А раптом не вийде?» У мене цього не було. Я дуже чітко знала одну річ: я експерт у своїй справі, мій досвід – це те, що в мене ніхто не забере. Я не ідеалізувала Америку і не чекала, що тут мене хтось зустріне з розкритими обіймами, але й не сприймала переїзд як трагедію чи крах життя – для мене це був новий рівень досвіду. Я дозволила собі не поспішати та не вимагати від себе миттєвих результатів. І це, напевно, врятувало мене від багатьох емоційних гойдалок, через які проходять інші.
А наскільки складно було інтегруватися в американський beauty-ринок уже як сформованому спеціалісту?
Складно було не професійно, складно було внутрішньо прийняти обнулення статусу.
Я дуже чітко усвідомлювала: усе, що я мала в Україні – ім’я, клієнтів, репутацію, повагу – тут не має жодної ваги. Тут я просто ще одна майстриня. Я бачила багато людей, які приїжджають і дуже болісно переживають цей момент і це реально може ламати, якщо ти до цього не готовий. Я ж одразу сказала собі: окей, я починаю спочатку, але з сильною внутрішньою базою. Мені не потрібно було доводити, що я краща, мені потрібно було просто стабільно робити свою роботу так, як я вмію.
Орино, які міфи про роботу в США вам довелося розвінчати, а які, навпаки, підтвердилися з власного досвіду?
Напевно, найперший і найболючіший міф, що в Америці – все легко, що ти приїжджаєш і ринок одразу відкривається, клієнти самі тебе знаходять, гроші заробляються швидко, а система працює на тебе (посміхається). В США все тримається на правилах, документах, нюансах, яких ти спочатку навіть не бачиш. І якщо в Україні ти міг щось вирішити швидше, домовитися, імпровізувати, то тут це не працює – тут або за правилами, або ніяк. А от що підтвердилося – це те, що якість і сервіс тут реально цінують. Люди тут дуже добре відчувають, коли з ними чесні, коли до них ставляться з повагою, коли не лізуть у їх особистий простір, але при цьому роблять свою роботу на високому рівні.
Розкажіть, а чому ви обрали шлях підприємниці в США, а не просто майстра?
Я завжди говорю чесно: я ніколи не планувала будувала бізнес заради бізнесу. Коли я приїхала до США, у мене був чіткий внутрішній план – принаймні спробувати реалізуватися в тій професії, в якій я є експерткою. Було б дивно, маючи такий досвід, піти зовсім в іншу сферу й навіть не дати собі шансу (посміхається). Я придивлялася до салонів, спостерігала, як тут працюють люди і дуже швидко зрозуміла: підхід, який я бачу – не мій. Не з точки зору професіоналізму, а з точки зору ставлення: до спеціалістів, клієнтів, сервісу. Я не можу працювати в системі, де майстра знецінюють, ставлять нижче, демотивують. Для мене команда – це не ієрархія, це партнерство, саме тому в якийсь момент я чітко сказала собі: або я роблю по-своєму, або не роблю взагалі! Так і з’явився наш з чоловіком бізнес: наразі ми «виросли» та створили сильну команду. До речі, за три роки в США ми жодного разу не запускали рекламу. Усі клієнти, які обирають нас – це все сервіс, репутація і наші майстри! Адже для мене сервіс – це не усмішка «за протоколом» і не заздалегідь заготовлені фрази. Це про відчуття! Америка дуже швидка: тут постійно всі кудись біжать, вирішують, планують. І наша задача – зробити так, щоб ця година в салоні стала для людини паузою – не ще одним завданням у календарі, а відпочинком.
Ви неодноразово підкреслювали важливість поваги між власником салону і майстром. Як ви вибудовуєте ці кордони всередині команди?
Команду я підбираю дуже уважно. Для мене важливий вайб, ставлення до роботи, внутрішня дисципліна. Зараз ми працюємо з українськими майстрами, бо на старті це допомагає сформувати довіру клієнтів, але я абсолютно відкрита до американських спеціалістів. Більше того, я вважаю, що якщо ми працюємо на американському ринку, ми маємо його відчувати зсередини. Мені важливо, щоб людина, якій я «віддаю в руки» частину свого бізнесу, розуміла, що вона представляє не просто себе, вона представляє наш простір, нашу філософію. Це велика відповідальність.
Бізнес у сфері краси в США має зовсім іншу логіку, ніж в Україні. У чому, на вашу думку, принципова різниця між веденням beauty-бізнесу в Україні та Америці?
В Україні майстер – це часто людина-оркестр. Ти і майстер, і власник, і адміністратор, і маркетолог, і бухгалтер – це складно, але система дозволяє так жити. В Америці – ні. Тут бізнес – це окрема, дуже жорстка структура з точки зору фінансів, податків, ліцензій, відповідальності. І якщо ти заходиш у бізнес без розуміння цієї системи, без підготовки, без запасу міцності – тебе система «з’їдає». Саме тому ми з чоловіком не поспішали. Ми не хотіли одразу робити щось велике, гучне, масштабне, нам було важливо вибудувати фундамент: зрозуміти клієнта, зрозуміти ринок, зрозуміти, як ми самі себе почуваємо в цій системі. Бо бізнес тут – це марафон, а не спринт!
Ви працюєте в Сан-Дієго! Цікаво, як вам вдається не лише втримувати позиції, а й вибудовувати власний бренд у такому насиченому середовищі?
Я, чесно, взагалі не живу в постійному порівнянні. Я не ходжу й не дивлюся, хто що робить, хто як виглядає в Instagram, у кого які ціни; я дуже швидко зрозуміла, що це з’їдає енергію і сильно збиває фокус, мені це не близько. Я більше про себе і про свій простір, про те, що відбувається тут, у нас в салоні. Мене набагато більше хвилює не те, як виглядає чужий бренд, а те, що відчуває людина, коли заходить до нас в салон. Як з нею говорять з порога чи відчуває вона повагу, чи не лізуть до неї з питаннями, коли вона цього не хоче, чи може вона просто сісти, видихнути і побути в тиші. Для мене дуже важливо, щоб клієнт міг бути собою. І от саме це, як не дивно, і стає брендом – не назва та не логотип, а відчуття, яке людина забирає із собою. Дуже часто клієнти навіть не можуть чітко сформулювати, чому повертаються (посміхається), просто кажуть: «Мені у вас добре та якісно». І для мене це найточніша відповідь!
