Home

«Український досвід навчив мене головного: приймати швидкі рішення, але мислити довгими горизонтами!»

Наталія Глущенко – фінансова стратегиня та експертка у сфері Revenue Growth Management, яка працює на перетині фінансів, аналітики та стратегічного управління прибутковістю міжнародних компаній. Свій професійний шлях вона розпочала в Україні у фінансових структурах глобальних корпорацій, де формувала досвід роботи з великими бізнес-системами в умовах економічної волатильності. Саме цей період став для неї фундаментом стратегічного мислення, здатності приймати рішення в умовах невизначеності та бачити довгострокову економічну перспективу за межами короткострокових фінансових показників. Сьогодні Наталія працює на міжнародному ринку та живе у США, займаючись питаннями стратегічного ціноутворення, управління прибутковістю та трансформації Revenue Growth Management у глобальних компаніях. Наталія також виступає на міжнародних професійних платформах, зокрема на EPP Global FMCG RGM Forum у Нью-Йорку, EPP FMCG USA, проводить міжнародні вебінари для аудиторій Європи та США, де ділиться досвідом стратегічного управління прибутковістю у період глобальної економічної турбулентності. В інтерв’ю ми говорили про шлях від українського фінансового середовища до глобального ринку, про стратегічне мислення в умовах нестабільності, нову філософію ціноутворення та про те, чому прибутковість бізнесу – це не випадковість, а результат системи!


email: Natalia.glushchenko.us@gmail.com

www.linkedin.com/in/natalia-glushchenko

 


Наталіє, ваш професійний шлях починався в Україні, а якщо озирнутися назад, який досвід українського періоду сформував у вас саме стратегічне мислення: здатність працювати в умовах нестабільності, швидко приймати рішення?

Мій український досвід я часто називаю школою стратегічної витривалості. Я працювала в міжнародних компаніях, але водночас у реальності української економіки з її валютними коливаннями, кризами та постійною регуляторною невизначеністю. Це було дуже особливе поєднання: з одного боку – глобальні стандарти управління, з іншого – ринок, який щодня міг змінювати правила гри. У таких умовах не існувало розкоші діяти лише «за підручником». Кожне рішення вимагало не тільки аналітики, а й внутрішньої сміливості; курс валюти міг змінитися буквально за ніч, купівельна спроможність за кілька місяців, а стратегічні цілі глобального офісу залишалися незмінними. І саме тоді я навчилася дивитися на бізнес не лише через сьогоднішні фінансові показники, а через те, як рішення вплинуть на компанію через рік або два. В українських реаліях ти завжди мислиш у двох площинах: як вистояти сьогодні і водночас як не втратити стратегічну позицію завтра. Такий досвід формує дуже тверезий і системний погляд на управління. Ти вчишся приймати швидкі рішення, але мислити довгими горизонтами. І, мабуть, найцінніше – ти перестаєш боятися турбулентності. Бо розумієш, що нестабільність – це не виняток, а природна частина економічного життя і якщо ти навчився будувати системи в таких умовах, то зможеш робити це практично в будь-якій країні.


Наразі ви проживаєте в США. Поділіться, який момент став для вас точкою внутрішнього професійного перезавантаження?

Переїзд у нову країну завжди означає почати певною мірою з нуля. Не має значення, який у тебе досвід чи посади за плечима – у новому середовищі ти знову будуєш довіру, заново доводиш свою експертність і вчишся говорити мовою місцевого ринку. У США інший ритм, швидкість прийняття рішень і значно вищий рівень конкуренції. На початку це завжди внутрішній тест: чи достатньо ти впевнена у своїй професійній основі, щоб стояти на рівних у цьому середовищі. Для мене точкою професійного перезавантаження став період глобальної волатильності витрат, коли компанії по всьому світу зіткнулися з різким зростанням логістики, тарифів і вартості сировини. Я побачила, що навіть великі корпорації інколи реагують на ці зміни доволі ситуативно: зросла собівартість – підняли ціну. Саме тоді я чітко усвідомила, що мій досвід роботи в умовах постійної турбулентності – це не просто минуле, а реальна конкурентна перевага. Український ринок навчив мене бачити систему там, де інші бачать лише кризу! Я почала впроваджувати більш структурований підхід до Revenue Growth Management і, коли цей підхід почав давати вимірювані результати – стабільнішу маржу, передбачуваність рішень, менше хаотичних кроків, то стало зрозуміло: я не починаю з нуля, я привношу досвід, який може бути цінним для глобальних компаній.


А як швидко вам вдалося заявити про себе на американському ринку? Чи було це складно?

Це був непростий процес і я думаю, важливо говорити про це чесно. У США недостатньо просто мати сильний професійний досвід, дуже важливо навчитися правильно його презентувати. Тут цінується лаконічність, структурованість думки і здатність швидко донести суть, потрібно зрозуміти культурний контекст, як формується довіра, як аргументи сприймаються не лише через цифри, а й через подачу. Для мене це стало важливим етапом особистісного розвитку. Зрештою, найкращим аргументом завжди залишаються результати, коли з’явилися конкретні показники – це зростання маржі, більш структурована система pricing governance, ефективна сегментація портфеля, тоді довіра почала формуватися значно швидше. Переломним моментом стали міжнародні виступи. Коли ти виходиш на сцену великих професійних форумів у Нью-Йорку або працюєш з аудиторією різних країн, ти відчуваєш інший рівень відповідальності. У цей момент ти представляєш не лише компанію, а певний підхід до управління бізнесом. Саме тоді я відчула, що мій голос починає звучати не лише як голос корпоративного директора, а як голос експерта на глобальному рівні.

 

Наталія, а яку ключову ідею ви намагаєтесь донести до глобального бізнесу на конференціях?

Моя головна ідея звучить доволі просто: прибуток не виникає випадково, він завжди є результатом системи. Бізнес довгий час жив у крайнощах: одні компанії намагалися максимально збільшувати обсяг продажів, інші зосереджувалися виключно на маржі, але справжня стратегія завжди знаходиться між цими полюсами. Йдеться про баланс. Баланс між обсягом і прибутковістю, між короткостроковим результатом і довгостроковою стабільністю, між комерційною амбіцією і фінансовою дисципліною. Я також часто наголошую, що Revenue Growth Management – це спосіб мислення для всього бізнесу! У цій моделі продажі, маркетинг, фінанси та операції починають дивитися на портфель продуктів як на єдину систему створення цінності. Дані і штучний інтелект можуть значно підсилити ці процеси, але вони не замінюють стратегічного мислення. Рішення все одно приймають люди.


А наскільки українські компанії готові мислити категоріями глобальної прибутковості?

Я переконана, що українські компанії мають дуже великий потенціал. Насправді багато з них уже давно працюють у глобальному контексті. Український бізнес історично не був ізольованим, компанії співпрацювали з міжнародними партнерами, інтегрувалися у світові ланцюги постачання і працювали за міжнародними стандартами. Тому уявлення про те, що український бізнес мислить лише локально, часто є стереотипом. Звичайно, багато років компанії змушені були зосереджуватися на виживанні, але саме складні умови формують сильних стратегів. Коли ти працюєш із обмеженими ресурсами і високим рівнем невизначеності, ти починаєш дуже добре розуміти економіку свого бізнесу. Українські компанії можуть привнести у світову економіку важливі якості: сміливість у прийнятті рішень, гнучкість, стратегічну витривалість і дуже прагматичне розуміння реальної економіки. І сьогодні я бачу дедалі більше українських компаній, які впевнено мислять глобальними категоріями.


І якщо говорити не лише про бізнес, а про вас особисто — яку економічну реальність ви хочете допомогти сформувати своєю роботою?

Я хочу бачити економіку у якій прибутковість і відповідальність не протиставляються одна одній. Економіку, де системність важливіша за хаотичні рішення, де дані допомагають бачити майбутнє, а не лише пояснювати минуле. Мені також дуже важливо, щоб українські професіонали впевнено формували глобальні бізнес-стандарти і були повноцінними учасниками міжнародного економічного діалогу. І ще один аспект для мене принциповий – жінка у стратегічному фінансовому лідерстві має бути не винятком, а природною частиною сучасного бізнесу!