Катрін Кашурт – психологиня, коуч і авторка методики роботи з внутрішнім станом жінки, яка вже понад 16 років допомагає своїм клієнткам відновлювати внутрішню рівновагу, повертати відчуття радості життя та формувати глибоку віру в себе. У своїй практиці вона поєднує академічну психологію, коучингові підходи та власну авторську систему роботи з емоційними станами, створену на основі багаторічного досвіду, спостережень і глибокого особистого проживання тем, з якими сьогодні приходять жінки!
Катрін, коли ви вперше усвідомили: психологія – це не просто сфера інтересу, а справа життя?
У моїй історії був дуже особистий момент, який і привів мене в професію. У шкільні роки я раптово втратила близьку людину, після чого пережила сильні панічні атаки й страх смерті. Тоді культура психологічної допомоги майже не була розвинена, тому я проживала цей стан наодинці й не розуміла, як собі допомогти. Виходом стали книги з психології та філософії, які відкрили для мене зовсім інший погляд на життя і внутрішню опору. Саме тоді я відчула, що психологія – це більше, ніж інтерес і вирішила пов’язати з нею своє життя. Вступивши на факультет, я швидко зрозуміла, що це моє, а разом із навчанням змінювався і мій власний стан. До кінця першого курсу я фактично сама, без медикаментів, через знання, осмислення і внутрішню роботу вийшла з того складного періоду. Тоді я дуже чітко усвідомила, наскільки потужною може бути психологія і як сильно вона може змінювати життя людини.
Ваш професійний досвід налічує вже понад 16 років практики. Якщо озирнутися на цей шлях, як змінювалося ваше розуміння психологічної допомоги жінкам?
На початку свого шляху я, як і багато молодих спеціалістів, заходила в професію з великим інтересом і водночас із розумінням, наскільки це глибока сфера. З роками моя професійна ідентичність формувалася через живу практику та роботу з людьми; я зрозуміла, що психологічна допомога жінці – це не просто про вирішення окремої проблеми, а про повернення її до себе, до внутрішньої цілісності й відчуття цінності. Сьогодні я бачу, що за більшістю запитів стоїть одна глибока потреба – знову відчути себе живою, спокійною і цілісною. Тому для мене важливіший не лише запит, а стан жінки, її внутрішні конфлікти та зв’язок із власними бажаннями. Я працюю не з проблемою, а з людиною – її історією, психікою та внутрішнім світом.
У вашому професійному позиціонуванні часто звучить поняття «дорогого жіночого стану». Що насправді стоїть за цим поняттям з точки зору психології?
Мені дуже хочеться відразу розставити правильні акценти, тому що цей вираз сьогодні справді часто спотворюють. Для мене «дорогий жіночий стан» — це не про зовнішній лоск чи картинку, а про внутрішню якість стану. Це відчуття власної цінності, коли жінка живе не з дефіциту, а з внутрішнього достатку і гідності. У цьому стані вона не випрошує любов і не доводить свою значущість, а природно обирає те, що їй підходить. Його основа – внутрішній спокій, поєднаний із повагою до себе та своїх бажань. Саме спокій, поєднаний із задоволенням від життя, любов’ю до себе та повагою до власних бажань, стає тією базою, з якої жінка починає по-іншому будувати своє життя.
Сьогодні багато жінок говорять про стан фонової тривоги, коли зовні життя може виглядати стабільним, але всередині присутнє постійне напруження. Чому цей стан став настільки поширеним?
Мені здається, ми живемо в епоху, яка буквально продукує тривожність: надлишок інформації й швидкість життя перевантажують психіку, яка не встигає це обробляти. Велику роль відіграють соціальні мережі, де постійне порівняння з «ідеальними» картинками підсилює внутрішнього критика навіть у дуже успішних жінок. Додатково люди почали самі ставити собі психологічні «діагнози» через інтернет, що часто лише посилює тривогу. І, звісно, глобальна нестабільність – новини, війна, економічна невизначеність – тримає нервову систему в постійній напрузі. І навіть якщо зовні в житті жінки все більш-менш стабільно, її психіка все одно перебуває у полі загального напруження. Тому фонова тривога сьогодні – це не примха і не «розбалуваність», це дуже реальний стан психіки, яка часто просто не встигає впоратися з обсягом зовнішнього та внутрішнього тиску.
Але чому людина може втратити відчуття внутрішньої живості навіть тоді, коли зовні її життя виглядає благополучним?
Найчастіше в таких ситуаціях я бачу глибокий внутрішній конфлікт між «треба» і «хочу». Жінка може бути дуже соціально успішною: у неї є робота, сім’я, певний статус, матеріальна стабільність, вона багато чого досягла. Але якщо її життя роками будується переважно через «треба», а не через живий контакт із власними бажаннями, психіка починає виснажуватися. «Треба бути хорошою дружиною», «треба тримати все під контролем», «треба не підвести», «треба виглядати успішною», «треба справлятися». І в цьому нескінченному «треба» дуже мало енергії, а енергію дає «хочу», жива включеність у своє життя. Тому жінка ніби має все, що «мало б» зробити її щасливою, але не відчуває живості. І тут проблема не в тому, що вона не цінує своє життя, проблема в тому, що вона давно не чує себе по-справжньому.
Катрін, ви є авторкою власної методики роботи з внутрішнім станом жінки. Розкажіть, як народилася ця система?
Ця система сформувалася на перетині мого особистого досвіду, академічної бази та багаторічної практики. Мені було важливо зрозуміти, що справді змінює життя жінки, а не дає лише тимчасове полегшення. З часом я побачила, що ключем майже завжди є внутрішній стан – поки жінка не повертає собі спокій, зв’язок із собою і відчуття цінності, будь-які зміни залишаються нестійкими. Саме тому моя методика будується не навколо проблеми, а навколо стану, з якого жінка починає по-іншому вибудовувати своє життя.
А чи можна сказати, що робота з внутрішнім станом жінки – це не лише про психологію, а й про певну філософію життя?
Так, абсолютно. Для мене це давно вже не лише про психологію в прикладному сенсі, а про глибше – про спосіб життя і внутрішній стан жінки. Дуже часто жінки живуть із невидимими обмеженнями всередині, ніби постійно стримують себе, не дозволяють бути яскравими, мріяти більше чи довіряти життю. У цьому стані вони поступово втрачають зв’язок із собою і починають жити за чужими сценаріями. Моя робота – допомогти повернути цей контакт: щоб жінка знову почула себе, відчула внутрішню опору і змогла жити не зі страху чи «треба», а з ясності і власного вибору. Коли з’являється ця чесність із собою, життя природно починає змінюватися!
Якщо сформулювати вашу професійну місію однією глибинною ідеєю: що для вас найважливіше в роботі з жінками?
Для мене найважливіше – повернути жінку до внутрішньої опори. Тому що коли ця опора з’являється, вона вже здатна вирішувати дуже багато конкретних питань у своєму житті з іншої якості стану. Не з паніки, не з безсилля, не з позиції жертви, а з позиції дорослої, живої, цінної людини. Моя місія – допомагати жінкам не просто виживати, а по-справжньому жити. Жити з відчуттям смаку до життя, з енергією, з натхненням, з внутрішнім спокоєм, із правом на свої бажання, на свою силу, на свою радість. Я дуже хочу, щоб через контакт зі мною жінки не просто отримували інструменти, а буквально оживали, бо коли в людини повертається відчуття авторства свого життя, у неї ніби виростають крила!
