Марія Граб – коуч, маркетолог і наставниця з масштабування мислення, яка працює з темою особистої реалізації, проявленості та внутрішньої опори. У своїй роботі вона поєднує стратегічний підхід до розвитку особистого бренду з глибоким розумінням психології змін, допомагаючи жінкам виходити з внутрішньої розгубленості, відновлювати віру в себе та будувати життя і професійну реалізацію на новому рівні. За її плечима – сотні годин коучингової практики, робота з підприємницями, експертками та жінками, які перебувають у процесі переосмислення власного шляху!
instagram.com/masha_hrab_coach
Маріє, якщо повернутися до початку вашого шляху, якою була та жінка, яка тільки починала свій професійний розвиток?
Я дуже добре пам’ятаю себе на початку – це була жінка з великим внутрішнім потенціалом, але ще без повного розуміння власної глибини. У мені завжди була сильна енергія лідерства, бажання рухатися вперед, досягати, впливати, вести, але водночас багато речей тоді трималися не на справжній внутрішній опорі, а радше на силі характеру, звичці бути сильною і необхідності постійно доводити собі та світу, що я можу. Згодом я почала все чіткіше розуміти: моя сила не лише в тому, щоб досягати самої, а в тому, щоб бачити інших жінок глибше, ніж вони бачать себе в конкретний момент. Колись я казала, що підсилюю сильних, а сьогодні мені набагато ближче інше формулювання: я допомагаю жінці стати собою. Не через маски, не через роль, не через красивий фасад, а через повернення до себе справжньої. І, мабуть, саме в цьому я вперше відчула свою місію. Не просто працювати з людьми, мотивувати чи надихати, а бути поруч у момент, коли жінка знову знаходить себе, починає собі вірити, дозволяє собі бути живою, чесною, проявленою.
Сьогодні вас знають як коуча, маркетолога та наставницю з масштабування мислення. А яким був ваш особистий шлях до цієї точки?
Мій шлях точно не був лінійним. На початку 2022 року я була в дуже сильній точці професійного зростання. Я перебувала на Шрі-Ланці, де отримувала нагороду, адже я увійшла в ТОП 20 зі 100 найуспішніших директорів з 5 країн. Здавалося, що кар’єра стрімко йде вгору, але саме в цей момент сталося повномасштабне вторгнення. Це був той перелом, який розділив життя на «до» і «після». Мій чоловік пішов на війну з перших днів. І я дуже ним пишаюсь! Він показав мені що таке сила, любов і що таке «діяти», навіть, коли дуже страшно. А потім я була змушена виїхати з 7-ми річним сином, який тримався краще ніж я та підтримував мене. Моя сім’я – це моє все! Бо все матеріальне перестає бути важливим, коли ти кожну хвилину переживаєш за їх життя. Я була змушена виїхати за кордон – практично без опори, без мови, без звичного середовища, без відчуття ґрунту під ногами – це був як стрибок у темряву. І ось там, у цій новій реальності, я вперше по-справжньому зіткнулася з дуже болючим питанням: хто я, якщо забрати все зовнішнє – статус, досягнення, звичну роль, визнання? Саме цей досвід і став одним із найглибших переломів у моєму житті. Він змусив мене не просто виживати, а заново будувати себе. Звідси і почався мій справжній шлях до тієї точки, в якій я перебуваю сьогодні.
А чому сучасна жінка часто відчуває внутрішній конфлікт між «треба» і власними відчуттями?
Цей конфлікт виникає, коли жінка живе під сильним зовнішнім тиском, але майже не чує себе. З одного боку – очікування бути успішною, сильною, реалізованою, підсилені соціальними мережами, з іншого – внутрішня втома, тривога й емоційне виснаження, особливо в умовах війни. Багатьох із нас із дитинства вчили орієнтуватися на зовнішню оцінку, тому ми часто не розуміємо, чого хочемо насправді, і починаємо жити чужими цілями. У результаті з’являється відчуття порожнечі й розрив між «треба» і «я більше не можу так». Тут важливо не тиснути на себе, а навчитися чесно чути свій стан.
На вашу думку, чому навіть сильні, розумні та талановиті жінки часто відчувають, що їхньої мотивації вистачає лише на короткий час?
Тому що мотивація сама по собі нестабільна, якщо під нею немає глибокого контакту із собою. Коли жінка не до кінця розуміє, чого вона насправді хоче і навіщо їй це, енергії вистачає лише на короткий імпульс, але не на довгий шлях. Часто сильні й талановиті жінки продовжують жити за старими внутрішніми схемами, які вже не працюють, і відчувають, що «старе паливо» більше не рухає. До того ж багато хто втомлений не від дій, а від життя без внутрішнього контакту – постійних «треба» і спроб відповідати очікуванням. Саме тому мотивація без внутрішньої правди швидко закінчується.
Маріє, у вашій роботі велике значення має фігура наставника. Чому іноді критично важливо мати поруч людину, яка бачить її потенціал трохи ширше, ніж вона сама?
В моменти кризи ми часто бачимо себе через призму страхів і сумнівів, не помічаючи власної сили. Наставник допомагає підсвітити цей потенціал і показати ширшу картину, ніж людина бачить сама. Це не про залежність, а про тимчасову опору, яка допомагає відновити внутрішню впевненість. Він розширює мислення, змінює кут зору і допомагає не застрягати в стані «я не можу». Іноді одна правильна людина поруч дійсно економить роки пошуків.
Часто жінки намагаються впоратися з усім самостійно, не дозволяючи собі попросити підтримки. Це є проявом сили, чи навпаки внутрішньої втоми, коли людина просто не знає, як інакше?
Дуже часто це не сила, а форма глибокої внутрішньої втоми і звичка «тягнути все самій». У певний момент це вже не про витримку, а про саморуйнування, яке веде до вигорання і втрати себе. Я сама проходила цей шлях і зрозуміла: рішення не йти самій – одне з найсильніших. Просити про допомогу – це не слабкість, а прояв зрілості й чесності з собою. Саме з цього починається справжня внутрішня сила.
Цікаво, а які внутрішні зміни відбуваються з жінкою, коли вона вперше дозволяє собі не відповідати очікуванням суспільства, а починає слухати себе?
Це дуже сильний і водночас красивий процес, який часто починається з внутрішнього «збою», коли жінка вперше ставить собі питання: а чого хочу я? Спочатку це незвично, бо багато хто роками живе в режимі «треба» і майже не чує себе. Але поступово починається глибоке дослідження: своїх бажань, меж, цінностей і справжніх потреб. З’являється внутрішня ясність, яка змінює не лише стан, а й стосунки, роботу, спосіб життя. І в якийсь момент приходить відчуття свободи та повернення до себе справжньої!
І на завершення: що б ви хотіли сказати жінкам, які сьогодні відчувають себе втомленими, розгубленими і ніби загубили свій внутрішній напрямок?
Я б хотіла сказати одне: будь ласка, не йдіть самі і не чекайте ідеального моменту – він може не настати. Нове відчуття себе починається з маленького чесного кроку: визнати, що вам важко, і дозволити собі захотіти інакше. Дуже важливо знайти людину, поруч із якою буде безпечно і зрозуміло, щоб не проходити цей шлях наодинці. Але водночас не застрягати лише в болю, а запитати себе: як я хочу жити далі і ким хочу бути. І пам’ятати головне: ви вже достатні, потрібно лише повернутися ближче до себе!
