У світі, де жінці постійно намагаються пояснити, якою вона має бути: як виглядати, скільки важити, коли народжувати і як «правильно» жити, історії про справжність звучать особливо голосно. Не ідеальні, не відретушовані, не зручні для чужих очікувань, але чесні. Вероніка Білоус – саме така. Мама трьох дітей, жінка, яка пройшла власну трансформацію, мінус 25 кілограмів не заради «картинки», а заради себе і людина, яка змогла перетворити особистий шлях у підтримку для тисяч інших жінок. Вероніка живе в США, де між школами, гуртками, сімейними буднями та щоденними викликами материнства формує свій власний ритм життя. Її блог – це про реальність: про ті самі +10 кг від стресу, про втому, про сумніви, про тіло, яке змінюється і про жінку, яка вчиться приймати себе заново. Вероніка не називає себе експерткою і, можливо, саме тому їй вірять. Бо вона говорить не з позиції «я знаю як правильно», а з позиції «я пройшла це сама». І сьогодні її голос для багатьох жінок звучить як той самий необхідний меседж: «ти не одна»!
instagram.com/veronika_be_beauty
Ви переїхали в Америку у 2016 році, а це великий психологічний злам. Яким був той період насправді, без красивої картинки? Що відбувалося всередині вас у ті перші місяці?
Переїзд у США не був моєю мрією – це було бажання мого чоловіка. І якщо говорити чесно, для мене це був досить травматичний досвід. Я завжди була сильно прив’язана до своєї родини, до України, до цього теплого, живого середовища, де є батьківський дім, сміх, спільні вечори, але раптом ти опиняєшся за тисячі кілометрів від цього всього і ніби втрачаєш частину себе. Перший рік… мені здається, моя психіка його частково просто стерла. Не було красивої картинки. Була гарна природа, океан, якісь зовнішні речі, але всередині – порожньо. Ми жили не в найкращому районі і без стабільності. Чоловік працював практично без відпочинку, я залишалася сама з маленькою дитиною і буквально закривалася від світу: зашторювала вікна, включала знайомі серіали, їла солодке, щоб хоч на якийсь час забути про свої переживання. Це була не «американська мрія», це була самотність, з якою я зіштовхнулася вперше в житті.
Чи можете згадати той момент, коли ви вперше чесно подивилися на себе і зрозуміли: «Я хочу повернути себе назад»?
Це не був один момент, це був накопичений стан. Спочатку +10 кг, потім вагітність, ще одна дитина, побут, рутина і ти настільки розчиняєшся в цьому всьому, що навіть не помічаєш, як зникаєш. Я жила, функціонувала, але не була в контакті з собою. Сильним тригером стала поїздка в Україну; коли чоловік сказав: «Ми летимо додому», я буквально стрибала від радості. В той момент я подивилася на себе в дзеркало і чесно побачила, що хочу виглядати інакше, хочу відчувати себе інакше – це було не про «стати красивішою», це було про «повернути себе». Я тоді схудла, відчула цей смак життя, але потім знову повернулася до старих звичок. І тільки через роки я зрозуміла: проблема не в тілі, а проблема в голові. Поки ти не пропрацюєш внутрішній стан, усе інше буде тимчасовим і от коли я це усвідомила, тоді і почалася справжня трансформація.
Ваше схуднення – це не просто цифра на вагах, а цілий шлях довжиною в рік. Розкажіть, що було найскладнішим у цій трансформації?
Найскладніше в цій трансформації – це зовсім не дієта чи спорт, а правильна точка старту, бо моє схуднення почалося не з мотивації, яка дуже швидко зникає, а з глибокого усвідомлення того, що моя цінність не визначається цифрою на вагах. У момент, коли я дозволила собі бути собою навіть у максимальній вазі, перестала себе карати й почала ставитися до себе з повагою – зміни стали природними: я вже рухалася не з позиції неприйняття, а з любові до себе і бажання зробити для себе краще. Далі з’явилася система: поступова активність, тренування, розуміння харчування без крайнощів і заборон. Звісно, були моменти, коли хотілося здатися, але гнучкість, можливість відпочити і не заганяти себе в жорсткі рамки допомогли йти далі. І дуже вагомим стало те, що поруч був професіонал, який направив, і моя сім’я, яка дуже підтримала, хоча врешті ти все одно приходиш до простого висновку: відповідальність за результат завжди залишається на тобі, і саме це дає справжню внутрішню опору.
Ви підкреслюєте, що не є «експертом», а просто ділитеся власним досвідом. А як ви думаєте, чому такий формат «жива жінка, а не ідеальна картинка» сьогодні відгукується аудиторії?
Мені здається, цей формат відгукується саме тому, що всі вже втомилися від ідеальної картинки, де встигаєш бути ідеальною у всьому, але в цьому майже немає реального життя. Я не вчу, як «правильно», а просто ділюся своїм досвідом – з помилками, слабкостями і звичайними моментами, в яких багато жінок впізнають себе і відчувають полегшення. Для мене важливо бути не в позиції зверху, а поруч, у живому діалозі, бо правда в тому, що ми всі сумніваємося, втомлюємося і шукаємо себе, і тому сьогодні цінується не безпомилковість, а чесність.
Вероніко, у ваш бік звучить і підтримка, і критика, особливо щодо зовнішності, спорту, макіяжу. Поділіться, як ви навчилися не пропускати через себе хейт і при цьому не втрачати відкритість до людей?
Хейт був, є і буде – це вже частина гри, хоча, якщо чесно, підтримки в рази більше, просто ця «ложка дьогтю» завжди відчувається. Мені пишуть різне: і про макіяж у залі, і про зовнішність, і про «перекачані м’язи», але з часом я зрозуміла дуже просту річ – у кожного є своє уявлення про «норму», і це зовсім не означає, що воно правильне або універсальне. Я, наприклад, люблю макіяж не тому, що хочу комусь сподобатися, а тому що це мій стан, мій ритуал, у якому я відчуваю себе зібраною і впевненою, і навіть тренування тоді проживається зовсім інакше. Коли ти перестаєш намагатися відповідати чужим очікуванням, стає значно легше, бо люди або приймають тебе, або ні, але найважливіше – це власне прийняття, адже тоді чужі слова вже не мають такої сили.
А якщо жінка зараз читає це інтерв’ю і думає: «я загубила себе», що б ви сказали їй однією чесною, не ідеальною, але дуже справжньою фразою?
Я б сказала так: те, як ти почуваєшся зараз – це нормально для цього етапу. Іноді, щоб знайти себе, потрібно спочатку загубитися. Якщо ти втомилася – відпочинь без провини, якщо хочеш змін – просто почни рухатися, навіть маленькими кроками. Справжні зміни не приходять швидко, вони народжуються через новий досвід, через те, що колись здавалося неможливим, а сьогодні ти вже можеш це зробити. Тому не бійся пробувати і помилятися – не помиляється тільки той, хто нічого не робить. І пам’ятай: зроби все можливе, а все неможливе зробить Бог!
Фото: Каріна Коржова
