Оксана Красуля – експертка з глибинних трансформацій, практик, яка працює з причинно-наслідковими зв’язками життєвих сценаріїв, допомагаючи жінкам виходити з повторюваних моделей у стосунках, грошах і самореалізації. Оксана понад 19 років живе у США, де пройшла власний шлях внутрішньої трансформації: від адаптації в новій країні до формування авторського підходу в роботі з людьми. За її плечима десятки років самопізнання, понад 20 000 доларів інвестицій у професійне навчання! Сьогодні її діяльність виходить за межі класичного коучингу чи психології – це системна робота з коренем життєвих процесів, де ключовим стає не полегшення стану, а трансформація мислення та реальності!
instagram.com/oksana_krasulya_
Оксано, ви 19 років живете в США! А якою була та жінка, яка приїхала в нову країну і через які внутрішні процеси ви пройшли, щоб сформувати ту систему мислення, з якою працюєте сьогодні?
Якщо озирнутися назад, я бачу жінку, яка була дуже відкрита до життя, але водночас досить наївна у своїх уявленнях про нього. Я залишила в Україні абсолютно все: роботу, друзів, рідних, середовище, в якому я вже була кимось – зі своєю освітою, статусом, зрозумілою реальністю. І поїхала до чоловіка, якого бачила всього кілька разів у житті, причому третя зустріч уже була в РАГСі (посміхається). Це був дуже сильний і, якщо чесно, ризикований вибір, але я зробила його не через логіку. Було внутрішнє відчуття, що я повинна це прожити. Я їхала в країну, де не знала ні мови, ні людей, і навіть людину, до якої їхала, знала дуже мало. І попри це, страху не було. Перші роки показали, що зовнішня адаптація – це далеко не найскладніше. Завдяки чоловікові мені було легше вбудуватися в нове життя, але всередині почався набагато складніший процес. Я намагалася залишитися тією ж людиною, якою була раніше, вписати себе в знайомі сценарії, піти за своєю економічною освітою, влаштуватися в банк, жити «правильно». І чим більше я в це занурювалася, тим сильніше відчувала внутрішній спротив – це була глибока криза ідентичності. В якийсь момент я зрозуміла, що головне питання для мене не в тому, як адаптуватися до нової країни, а хто я тут і яке життя я хочу створити насправді.
Ви інвестували у своє навчання понад 20 000 $! Що стало тією точкою, коли ви зрозуміли: поверхневих знань уже недостатньо і потрібно йти в глибину?
Це не був один момент – це був стан, який поступово наростав і який уже неможливо було ігнорувати. Зовні моє життя виглядало стабільно: сім’я, досвід, навіть свій бізнес у минулому, але всередині було відчуття, що я не живу на повну, ніби щось важливе проходить повз мене. Я багато років навчалася, проходила різні практики, накопичила великий об’єм знань, але не проживала їх і не інтегрувала в життя. І в якийсь момент дуже чесно побачила: я просто споживаю інформацію, але не використовую її. Це дало зворотний ефект – замість наповнення з’явилася порожнеча, мене перестала надихати навіть нова інформація. І саме тоді стало зрозуміло: або я залишаюся на поверхні, або йду в глибину й починаю працювати з причинами – я обрала друге!
Які саме знання або методології найбільше змінили ваше мислення?
Найбільше на моє мислення вплинула кармологія – не як теорія, а як чесна зустріч із собою. Я побачила в собі гординю в тонких проявах: образах, претензіях, засудженні, знеціненні, і найскладніше було це прийняти, бо до цього я вважала себе «правильною» людиною. З цього почалася справжня глибина: я зрозуміла, що в моєму житті немає випадковостей, усе є наслідком моїх думок, слів та дій. І коли всі мої ролі склалися в одну систему, я побачила, що в її центрі – я сама. Це непросто, але саме це дає свободу змінювати своє життя!
Оксано, сьогодні ви багато говорите про те, що можна роками «прибирати симптоми», але так і не знайти кореня проблеми. В який момент ви зрозуміли, що навіть пропрацьовані образи та пробачені батьки – це ще не фінальна точка трансформації?
Я зрозуміла це через повторення. Я багато років працювала з образами на батьків, пробачала, відпускала і кожного разу думала, що ось тепер точно все. Але проходив час і життя повертало мене в ті самі ситуації, з тими ж емоціями, з тими ж реакціями. В якийсь момент стало очевидно: якщо сценарій повторюється, значить причина залишилася. Тоді я почала дивитися глибше і побачила дуже важливу річ: батьки – це не джерело проблем, це дзеркала, через них проявляються ті внутрішні задачі, які я маю вирішити. І тільки коли я почала не просто пробачати, а змінювати свої дії, свої реакції, своє ставлення до себе і до життя – тоді відбулися справжні зміни.
Чому, на вашу думку, сучасна психологічна культура часто зупиняється на рівні «пробачити»?
Я думаю, тому що це найбільш зрозумілий і безпечний рівень для більшості людей. Пробачення дає швидке полегшення, створює відчуття, що щось змінилося, що процес уже відбувся. І на певному етапі це дійсно важливо, це частина шляху, але якщо дивитися глибше, пробачення працює переважно з наслідком, а не з причиною. Людині стає легше, але внутрішній механізм, який створює ті самі ситуації, залишається незмінним. І саме тому через якийсь час у житті знову виникають схожі сценарії – можуть змінюватися люди, обставини, але суть повторюється. Щоб піти далі, потрібна зовсім інша внутрішня готовність, тому що на цьому рівні вже не виходить залишатися в позиції, де винні інші або обставини. Там з’являється необхідність подивитися на себе чесно і визнати, яку роль ти сам відіграєш у тому, що відбувається у твоєму житті, коли людина наважується на цей крок, змінюється не просто її емоційний стан. Вона починає бачити закономірності, розуміти, як саме формуються її життєві сценарії, і за рахунок цього виходить із замкненого кола. Це вже не про тимчасове полегшення, а про можливість реально змінити якість свого життя.
Оксано, а як саме проходить робота з вами?
Все починається із запиту – людина приходить зі своєю ситуацією, і ми дивимося не на те, що відбувається зовні, а на те, звідки це йде. Через діагностику я бачу корінь – ту точку, де формується проблема. Іноді людина не одразу готова це прийняти, і це нормально, тоді я використовую свою трансформаційну гру «Розмова з Душею», яка допомагає дуже чесно побачити себе. Але я завжди кажу: побачити – це ще не означає прийняти і прийняти – це ще не означає змінити. Моя задача – показати, а вибір завжди залишається за людиною.
Цікаво, а якби ви сформулювали свою місію сьогодні – це більше про зцілення, про дорослішання свідомості чи про повернення людині її відповідальності за власну реальність?
Моя місія – повернути людині її відповідальність за власне життя і допомогти їй побачити, як саме вона створює свою реальність. Не через провину чи самокритику, а через розуміння причинно-наслідкових зв’язків і усвідомлення власної сили впливу. Я працюю для того, щоб жінка перестала жити в повторюваних сценаріях – у стосунках, грошах, самореалізації і почала бачити корінь цих процесів. Бо саме там з’являється можливість змін. Для мене це не про швидкі рішення чи тимчасове полегшення, це про глибину, яка дає людині внутрішню опору, ясність і свободу жити своє життя, а не відтворювати старі сценарії!
