Home

Дар'я Ткачук: «Я спочатку закохуюся в проєкт, щоб потім закохати в нього інших».

Дар’я Ткачук – українська PR-стратегиня та експертка з міжнародних комунікацій, яка сьогодні живе та працює у Лос-Анджелесі. За понад десять років у сфері PR вона пройшла шлях від політичних комунікацій до співпраці з міжнародними брендами, підприємцями та інфлюенсерами. Сьогодні Дар’я допомагає українським та міжнародним клієнтам виходити на глобальний ринок, формувати сильну репутацію та впізнаваність у США. У її професійному портфоліо – масштабні розважальні та імерсивні проєкти, celebrity PR та комунікаційні кампанії для публічних осіб.


linkedin.com/in/daria-tkachuk

facebook.com/darya.tkachuk.2025

instagram.com/daryatkachuk_

 

Дар’є, у вашому досвіді різні сфери: від політики та кібербезпеки до entertainment-проєктів і ОБ. Як вам вдається настільки легко адаптуватися до різних ніш?

Іноді я жартома називаю себе «майстром на всі інфоприводи», бо завдяки PR постійно занурююся у нові сфери й поступово починаю добре на них розумітися. Я переконана: хороший піарник має глибоко розуміти бізнес, продукт і людей, які за ним стоять. Тому перед кожним проєктом я аналізую ринок, конкурентів, аудиторію та контекст. У процесі завжди намагаюся знайти ту саму «родзинку», сильний сенс або емоцію, що здатні зачепити людей. Я взагалі вважаю, що PR без емоцій не працює, тому спочатку сама закохуюся в проєкт, щоб потім закохати в нього інших!

 

Розкажіть, з чого почалася ваша історія в професії?

Я з дитинства мріяла стати журналісткою, як мій батько: він курив сигарети, писав тексти на друкарській машинці й виглядав, як молодий Байрон. А потім в інфопростір увірвався серіал «Секс і місто» і я уявляла себе молодою Керрі Бредшоу. Після закінчення університету я потрапила на практику до київського офісу «Радіо Свобода», і там відчула справжній смак журналістики. Мені дуже подобалося бути в центрі подій, але водночас я розуміла, наскільки це виснажливий ритм. Через кілька років життя привело мене у PR – тоді я відчула: це моя стихія! Бути трохи за кадром, але при цьому впливати на великі процеси, будувати вау-стратегії, формувати історії навколо людей, а головне – не просто описувати події, а створювати їх!


Ви працювали прес-секретарем народного депутата! А як цей досвід вплинув на ваше стратегічне мислення?

Це кризові комунікації у режимі 24/7, адже до політиків завжди прикута підвищена увага. Народний депутат, з яким я працювала, був членом бюджетного комітету та публічно виступав на теми релігії. Це дві абсолютно різні й дуже делікатні сфери, які вимагали точності формулювань і виваженої комунікації. Фактично від моєї роботи залежало те, як його сприйматимуть у медіапросторі. Це був дуже стресовий, але водночас безцінний досвід, тоді я зрозуміла: якщо ти публічно не говориш про те, що робиш – тебе просто не існує в інформаційному просторі.

 

Одним із ваших кейсів була робота з IT-бізнесменом із списку Forbes Олександром Кардаковим. Що вам дав цей досвід?

На той момент кібербезпека лише починала активно розвиватися в Україні, а світ сколихнула атака вірусу Petya, яка паралізувала роботу тисяч компаній. Олександр Кардаков був одним із перших, хто почав активно пояснювати у медіа, що відбувається та як бізнесу реагувати на нові загрози. Для мене це був виклик: я буквально та людина, яка могла перейти за підозрілим посиланням у Telegram (посміхається), а тут мені потрібно було зануритися у складну технічну сферу та будувати навколо неї ефективну комунікацію. Втім цей досвід став одним із найцікавіших у моїй кар’єрі. Робота з візіонерами такого масштабу змінює мислення і вчить бачити можливості там, де інші бачать лише ризики. 


Дар’є, ви понад 10 років активно працюєте з великими entertainment-проєктами. Що найскладніше у створенні подій, які справді запам’ятовуються людям?

Найскладніше – це реалізувати всі ідеї, які народжуються у твоїй голові. Тут завжди є простір для креативу: сьогодні ти створюєш візуальні концепції та колаборації з брендами, а завтра вже організовуєш red carpet чи закритий прес-день для блогерів і медіа. В Україні я 10 років працюю з командою Unipark та Денисом Погорєлком – він, як справжній прогресивний entertainer, підтримує всі мої амбітні ідеї та часто каже: «Усе у твоїх руках – просто дій». Так, у масштабних проєктах завжди трапляються форс-мажори, але саме в цій динаміці є справжній драйв. 


Щодо переїзду в США: яким був ваш реальний початок у Лос-Анджелесі?

Чесно кажучи, це був найскладніший період у моєму житті. Я переїхала з упевненістю, що мій досвід автоматично відкриє мені двері у голлівудський PR-світ, але реальність виявилася іншою. У Лос-Анджелесі конкуренція шалена і мені фактично довелося починати життя заново. На початку я працювала на «емігрантських» роботах, паралельно – у локальному PR-агентстві, відвідувала професійні заходи, покращувала англійську та буквально вибудовувала нове коло контактів. Найбільше мене здивувало те, наскільки по-іншому працює PR у США. Тут недостатньо просто написати листа в медіа чи прийти на захід у пошуках корисних знайомств – усе будується на репутації, рекомендаціях, довірі та правильному професійному оточенні.

 

Сьогодні ви вже працюєте з брендами та особистими клієнтами у США. Які помилки українські клієнти частіше роблять при виході на американський ринок?

Українські компанії використовують інструменти, які працювали в Україні, без адаптації позиціонування під американський ринок. У багатьох брендів немає чіткого бренд-наративу для міжнародної аудиторії: вони говорять про себе як про «успішний бренд з України», але не пояснюють, яку саме цінність і користь дають клієнту. Деякі українські компанії використовують меседжі, які у США можуть сприйматися неоднозначно через чутливість до тем рівноправ’я та diversity. Ще одна поширена помилка – ставка виключно на красивий сайт і візуал у соцмережах. Для США цього недостатньо: тут важливо мати позитивні відгуки в Google, Reddit чи Yelp, а також згадки й публікації у медіа. І головне – більшість компаній не аналізує локальний ринок. Навіть всередині США маркетинг працює абсолютно по-різному: в одному штаті ефективна зовнішня реклама, в іншому – нетворкінг, події чи інфлюенсери.

  

Значна частина ваших клієнтів – це українці, які хочуть вивести свій бренд на міжнародний рівень. З якими запитами вони приходять найчастіше?

Головний запит – потрапити в міжнародні медіа, правильно позиціонувати себе для західної аудиторії та створити бренд, який викликає довіру. Багато хто звертається саме за публікаціями у ЗМІ, адже про них ще «не знає» англомовний Google.

Чимало клієнтів із beauty, tech, fashion, entertainment та personal branding приходять уже після невдалої спроби виходу на міжнародний ринок. Окремий напрям роботи – запити, пов’язані з участю у великих івентах, появою у фотозвітах медіа та згадками у матеріалах про події. Часто компаніям потрібна допомога в організації власних заходів для просування своїх продуктів чи послуг. Наприклад, зовсім нещодавно ми організували масштабний дводенний захід у центрі Лос-Анджелеса для коуча та духовної практикині. Подія принесла їй нових клієнтів та посилила її впізнаваність.

 

Ви багато працюєте з репутацією інших людей. А наскільки складно будувати власний особистий бренд?

Хороший піарник – це, як правило, дуже зайнятий піарник. Ти настільки сфокусований на клієнтах та проєктах, що сам часто залишаєшся за кадром. У мене так було завжди: я працювала виключно через сарафанне радіо, і клієнти знаходили мене самі. Але в певний момент приходить усвідомлення, що важливо говорити і про свій досвід та досягнення. Людям важливо бачити не тільки проєкти, а й людину, яка за ними стоїть. І мабуть, найбільше мені допомагає те, що я щиро люблю свою роботу та людей, з якими працюю – ця любов дає мені енергію рухатися далі.