Світлана Буланюк – сертифікована фітнес-тренерка та нутриціологиня, яка сьогодні допомагає жінкам будувати здорові стосунки зі своїм тілом, харчуванням і рухом без виснажливих заборон та крайнощів. За освітою вона хімік-біолог, багато років працювала викладачем та керівницею лабораторії, а сьогодні поєднує науковий підхід із практикою фітнес-тренера та нутриціолога, допомагаючи жінкам краще розуміти власне тіло та його потреби. Особливу цінність її історії надає особистий досвід боротьби за материнство: колись лікарі ставили їй діагноз безпліддя, однак завдяки наполегливості, роботі над собою та відмові здаватися вона змогла пройти цей складний шлях. У своїй роботі Світлана поєднує науковий підхід, знання фізіології, індивідуальний супровід клієнток та постійний професійний розвиток.
Світлано, чи могли ви колись уявити, що захоплення спортом перетвориться на справу вашого життя?
Ні (посміхається). За освітою я хімік-біолог, багато років працювала у науковій сфері, керувала лабораторією, викладала в університеті. Здавалося б, моє життя вже давно визначене й рухається за чітко прописаним сценарієм. Але паралельно зі своєю основною роботою я завжди займалася спортом. Спочатку це була лише спроба допомогти собі, адже з дитинства я мала серйозні проблеми зі здоров’ям, постійно відчувала біль, проходила лікування і жила з відчуттям, що мій організм постійно мене підводить. Особливо гостро мене хвилювали проблеми з роботою шлунково-кишкового тракту та питання материнства. Мене цікавило, чому одні люди почуваються добре, мають енергію та ресурс, а інші роками живуть у болю та обмеженнях – тоді спорт перестав бути просто хобі. Він став інструментом пізнання себе, свого тіла та його можливостей. Згодом я зрозуміла, що хочу не лише допомогти собі, а й ділитися цими знаннями з іншими людьми.
А що стало тим переломним моментом, коли ви зрозуміли, що хочете побудувати кар'єру у сфері здоров'я та фітнесу?
Для мене таким переломним моментом стала не одна конкретна подія, а цілий ланцюг життєвих випробувань. Були серйозні проблеми зі здоров’ям, були складні стосунки, було розчарування в собі та власних можливостях. У якийсь момент я зрозуміла, що можу або продовжувати жити в ролі людини, яка весь час бореться з обставинами, або взяти відповідальність за своє життя на себе. Коли народилася донька, я особливо гостро відчула, що хочу бути для неї прикладом. Мені хотілося показати їй, що жінка може змінювати своє життя, навіть коли здається, що всі двері зачинені.
Ваша хімічна освіта допомагає вам сьогодні у роботі з харчуванням, фізіологією та поясненням процесів, які відбуваються в організмі людини?
Безумовно. Крім знань, вона дала мені ще одну важливу навичку – вміння пояснювати складні процеси простою та зрозумілою мовою. У сучасному інформаційному просторі існує величезна кількість міфів про харчування, дієти та здоровий спосіб життя. Людей постійно лякають продуктами, вигадують нові заборони, створюють тренди, які часто не мають нічого спільного з реальною фізіологією людини. Науковий бекграунд допомагає мені аналізувати інформацію глибше: я розумію, як працюють клітини, як відбуваються метаболічні процеси, як впливають гормони, дефіцити та спосіб життя на організм людини. Тому я ніколи не працюю через крайнощі. Для мене важливо не просто дати людині меню чи програму тренувань, а пояснити, чому її тіло реагує саме так і як можна допомогти йому працювати краще.
Переїзд до США для багатьох стає моментом повного перезавантаження життя. Як змінилася ваша професійна історія після еміграції?
Переїзд до США став для мене не просто зміною країни проживання, а можливістю розпочати новий етап життя. Саме під час пандемії, коли мені виповнилося 40 років, я дуже гостро відчула цінність часу. Я важко перенесла COVID-19 і фактично опинилася на межі життя та смерті, тому тоді пообіцяла собі по-справжньому жити це життя! Америка стала для мене простором нових можливостей, навчання та професійного розвитку. Я отримала американську ліцензію тренера, почала будувати кар’єру практично з нуля та ще більше переконалася, що займаюся справою, яка дійсно наповнює мене сенсом. З одного боку, це був дуже складний період, адже ти залишаєш звичне середовище, друзів, роботу, країну. З іншого боку, саме в Америці я зрозуміла, що не хочу більше відкладати свої мрії на потім. Як і для багатьох людей, початок війни також змусив мене ще більше переосмислити життя та його справжні пріоритети.
Світлано, ви працюєте з жінками різних національностей та культур. Наскільки відрізняються американки, українки та представниці інших країн у ставленні до свого тіла, харчування?
Мене найбільше вразило те, наскільки сильно культура впливає на спосіб життя людини. Американське суспільство дуже орієнтоване на роботу та продуктивність: багато людей живуть у постійному поспіху, працюють по кілька змін, мають шалений рівень стресу та часто просто не вміють зупинятися. Через це страждає і здоров’я, і психіка, і фізична форма. Українки ж часто приходять із зовсім іншими викликами. Вони схильні жертвувати собою заради родини, дітей, роботи, відкладати власні потреби на останнє місце. Але незалежно від національності я бачу одну спільну проблему – жінки дуже часто забувають про себе. Уже понад десять років я працюю з жінками, і за цей час через мої програми пройшли сотні учасниць. Мене завжди надихали не лише зміни у вазі чи зовнішності, а ті внутрішні трансформації, які відбувалися з людьми. Я бачила, як жінки ставали впевненішими, починали більше любити себе, змінювали стосунки в сім’ї, знаходили нову роботу, наважувалися на важливі рішення. Були й ті, хто після тривалих труднощів ставав мамою. І ці історії переконали мене, що моя робота набагато глибша, ніж харчування чи тренування.
Одним із ваших головних принципів є індивідуальний підхід. Чому, на вашу думку, універсальні програми тренувань і популярні дієти часто не працюють?
Тому що універсальних людей не існує. Ми всі різні: маємо різний генетичний потенціал, різний стан здоров’я, різний спосіб життя, різні харчові звички та навіть різне культурне середовище. Я працюю без жорстких заборон і крайнощів. Моя задача – не створити ідеальну картинку на два місяці, а допомогти людині вибудувати спосіб життя, який вона зможе підтримувати роками. Саме тому я завжди відштовхуюся від конкретної людини, її аналізів, скарг, потреб і життєвих обставин. Те, що чудово працює для однієї людини, може абсолютно не підходити іншій.
Світлано, ви відкрито говорите про складний особистий досвід, коли лікарі ставили вам діагноз безпліддя. Що допомогло вам не втратити віру в себе тоді?
Напевно, впертість. І віра в те, що остаточний вирок людині не може поставити ніхто. Так, були роки, коли мені говорили, що дітей у мене не буде. Були сльози, розчарування та моменти абсолютного відчаю, але десь усередині мене завжди жила думка, що я повинна спробувати все можливе. Я почала ще більше вивчати своє тіло, шукати причини проблем, працювати над здоров’ям, змінювати спосіб життя. І коли в моєму житті з’явилася донька, це стало одним із найбільших доказів того, що ніколи не можна ставити хрест на собі та своїх мріях.
Сьогодні ваша історія є джерелом натхнення для багатьох жінок. Як цей досвід змінив ваше ставлення до власного тіла, здоров'я та внутрішньої сили?
Він навчив мене вдячності. Колись я сприймала своє тіло як джерело проблем, а сьогодні бачу в ньому союзника. Я зрозуміла, наскільки сильним може бути людський організм, якщо дати йому правильні умови для відновлення. Також цей досвід навчив мене не здаватися після невдач. Дуже часто найбільші зміни відбуваються саме тоді, коли здається, що ресурсів уже не залишилося. Сьогодні я переконана, що здоров'я – це не про заборони, страх чи прагнення до ідеальності. Це про турботу про себе, систему звичок, рух уперед і готовність не здаватися навіть тоді, коли шлях здається складним.
