Анна Вайда – експертка у сфері трансформаційних практик, ведуча гри «The Game» та «Ocean Quest», спеціалістка з Матриці Долі, авторка власних проєктів та співорганізаторка міжнародних фестивалів особистісного розвитку. Вона допомагає людям знаходити відповіді на складні життєві питання, розкривати свій потенціал, будувати гармонійні стосунки та знаходити внутрішню опору в періоди змін. Живучи у Нью-Йорку понад 15 років, Анна поєднує розвиток масштабних освітніх і трансформаційних проєктів із роллю дружини та мами двох дітей, демонструючи, що сучасна жінка може успішно реалізовуватися одночасно у сім'ї, кар'єрі та власній місії.
Анно, поділіться, а з чого починався ваш шлях?
Якщо чесно, сьогодні я б насамперед сказала не про свої регалії чи професійні досягнення. Для мене набагато важливіше те, якою людиною я залишаюся всередині: я дружина, мама двох дітей, жінка, яка живе своїм життям, радіє простим речам і постійно вчиться бути чесною перед собою. Мабуть, саме це я вважаю своїм головним досягненням. До трансформаційних практик я прийшла не тому, що одного дня вирішила кардинально змінити життя – це був поступовий шлях внутрішнього пошуку. Психологія, саморозвиток, розуміння людської природи завжди були мені цікаві, але особливо гостро ці теми постали під час пандемії COVID-19. Тоді, вже будучи мамою двох дітей, я опинилася в доволі закритому просторі власного життя. З одного боку, це був дуже цінний період материнства, а з іншого – момент, коли я почала замислюватися над власною реалізацією, внутрішніми потребами та тим, куди хочу рухатися далі. Тоді з’явилося відчуття, що я настільки зосередилася на ролі мами та дружини, що почала втрачати контакт із тією частиною себе, яка мріяла, будувала плани й хотіла реалізовувати власні ідеї. Цей період став початком мого нового шляху – не через кризу, а через бажання знову почути себе, повернути собі внутрішню енергію та зрозуміти, куди я хочу рухатися далі!
Сьогодні багато жінок прагнуть реалізуватися одночасно у кар'єрі, сім'ї, материнстві. А як сучасній жінці тримати баланс та не втрачати себе серед великої кількості ролей та обов'язків?
Мені здається, що баланс – це одна з найбільш романтизованих тем сучасності. Соціальні мережі створюють ілюзію, ніби існують жінки, які однаково ідеально реалізовані в усіх сферах життя одночасно, але реальність набагато складніша. Я не вірю в статичний баланс, для мене це радше динамічний процес. Сьогодні більше уваги потребує родина, завтра – робота, післязавтра – власне відновлення. І це нормально, ми постійно перебуваємо в русі, а тому баланс не можна знайти раз і назавжди. Найважливіше – не забувати про себе. Так, це звучить банально, але саме про себе жінки забувають першими. Ми настільки звикаємо піклуватися про всіх навколо, що починаємо ігнорувати власні потреби. Я вважаю надзвичайно важливою чесну комунікацію з близькими, підтримку оточення та здатність іноді зупинятися й запитувати себе: «А чого хочу саме я?»
Трансформаційні ігри сьогодні стають дедалі популярнішими. Розкажіть, що це за інструмент і чому він допомагає людям знаходити відповіді на запитання, які роками залишалися без вирішення?
Я добре пам'ятаю власну реакцію, коли вперше почула про трансформаційні ігри. Якщо чесно, тоді я не зовсім розуміла, що це за формат роботи. Мені здавалося, що це щось легше та більш розважальне, але водночас я завжди була відкритою до нових інструментів розвитку, тому вирішила спробувати. Але коли я сама стала учасницею такої гри, моє уявлення кардинально змінилося! Головна сила трансформаційної гри полягає в тому, що вона допомагає людині побачити себе збоку, адже ми звикаємо жити в певних сценаріях, ходити знайомими маршрутами. А гра ніби виводить нас із цього автоматичного режиму. Під час гри люди не лише працюють зі своїм запитом, а й слухають інших учасників, знайомляться з чужими історіями, бачать інші підходи до життя і дуже часто саме в цей момент приходить усвідомлення, що світ набагато ширший за наші звичні рамки. Для мене трансформаційна гра – це не про магію чи чарівну пігулку, а про створення безпечного простору, у якому людина починає чесно дивитися на себе, свої бажання, страхи та можливості.
Ви є ведучою ігор «The Game» та «Ocean Quest». Розкажіть, у чому особливість цих інструментів та чим вони відрізняються між собою?
Після першої гри «The game» я зрозуміла, що знайшла інструмент, який дійсно відгукується мені як людині. The Game дуже комплексна! Вона поєднує інструменти НЛП, системних розстановок, коучингові підходи та роботу з внутрішніми переконаннями – людина може прийти з одним запитом, але в процесі усвідомити зовсім іншу причину своїх труднощів: це мене і захопило найбільше. Водночас із практикою я побачила, що далеко не кожна людина готова одразу занурюватися в настільки глибоку й тривалу роботу. Особливо це стосується тих, хто лише знайомиться зі світом трансформаційних практик, таким чином з’явилася ідея створити «Ocean Quest». Я створила гру більш легку, доступну та м’яку для входу. Таку, яка допоможе людині без страху зробити перший крок до самопізнання. «Ocean Quest» побудована на принципі дослідження власного внутрішнього світу через метафору подорожі океаном: гра дозволяє отримати важливі інсайти, зрозуміти свої бажання, побачити приховані ресурси та визначити напрямок руху. Для мене це не конкурент «The Game», а скоріше інший формат роботи, який допомагає людині обрати комфортну для себе глибину занурення.
А які запити найчастіше приводять людей до трансформаційних ігор?
Дуже часто це питання самореалізації; інший великий блок – це стосунки. Причому не лише романтичні, це можуть бути стосунки з батьками, дітьми, друзями чи навіть із самим собою. Також дуже багато людей приходять із темою фінансів, але цікаво, що майже ніколи проблема не полягає виключно в грошах. За фінансовими труднощами часто стоять страхи, невпевненість, внутрішні заборони або переконання, сформовані ще в дитинстві. І ще одна дуже поширена тема – пошук себе після великих життєвих змін. Переїзд до іншої країни, народження дитини, розлучення, зміна професії – в такі моменти людина особливо потребує внутрішньої опори та нового бачення свого майбутнього. Також доволі часто люди приходять не лише для вирішення конкретної проблеми, а й для того, щоб подивитися на своє життя ширше, відкрити для себе нові можливості, знайти інші підходи до звичних ситуацій та краще зрозуміти власний напрямок розвитку.
Ви є співавторкою міжнародних фестивалів особистісного розвитку! Що для вас є найціннішим у роботі над такими масштабними ініціативами?
Важливим в таких проєктах є можливість об’єднувати людей навколо розвитку, підтримки та живого людського спілкування. Ми живемо в дуже швидкому світі, де всі постійно кудись біжать, вирішують безліч завдань і часто відкладають себе на потім. Тому нам з партнерками хотілося створювати простори, де люди можуть хоча б на кілька годин зупинитися, видихнути і подивитися на своє життя трохи ширше. Сьогодні існує безліч практик, ігор, методик та підходів, але далеко не всі розуміють, що саме їм може підійти. Ми створили формат, де людина може познайомитися з різними ведучими, підходами та інструментами особистісного розвитку, поставити запитання, відчути атмосферу та зрозуміти, що саме може бути корисним для неї на даному етапі життя. Для мене найцінніше бачити, як люди відкривають для себе щось нове, розширюють власний світогляд, знайомляться з інструментами, про які раніше навіть не знали, і починають дивитися на своє життя під іншим кутом. Якщо після наших заходів людина знаходить нове розуміння себе, отримує натхнення або робить хоча б невеликий крок до позитивних змін у своєму житті, це і є найкращий результат нашої роботи!
