Дедалі більше батьків усвідомлюють, що розвиток дитини – це значно ширше поняття, ніж просто навчання читанню чи підготовка до школи. За мовленням, поведінкою, труднощами з концентрацією уваги або адаптацією часто стоять глибші процеси, які потребують професійного розуміння та комплексного підходу. Саме тому роль нейропсихолога та логопеда стає особливо важливою в сучасному світі. Наша героїня Полігенько Олена – логопед-дефектолог та нейропсихолог, яка вже багато років працює з дітьми з особливими освітніми потребами. Після переїзду до США вона продовжила свій професійний шлях у спеціалізованих дитячих садках, школах,а згодом відкрила власний кабінет у передмісті Чикаго, де допомагає дітям різного віку розвивати мовлення, когнітивні навички та впевненіше взаємодіяти зі світом.
Олено, а з чого почалося ваше знайомство з логопедією та дефектологією? Що свого часу привело вас саме до роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби?
Ще з дитинства я дуже любила навчати інших. Постійно гралася в школу, уявляла себе вчителькою, щось пояснювала, вигадувала уроки. Тому, коли настав час обирати професію, інших варіантів я навіть не розглядала – точно знала, що хочу працювати з дітьми. Під час вступу до університету мене зацікавила спеціальність логопеда-дефектолога і з того моменту я жодного разу не пошкодувала про свій вибір! Особливо мене захопила робота з дітьми з особливими освітніми потребами. Якщо в дитинстві я просто помічала, що деякі діти відрізняються від інших, то сьогодні, завдяки знанням і досвіду, добре розумію, чому так відбувається і як їм можна допомогти. Для мене дуже важливо, щоб суспільство ставилося до таких дітей без страху чи упереджень. Саме цього я навчаю і власних дітей: усі діти однаково заслуговують на підтримку, любов і можливість розкрити свій потенціал.
Сьогодні ви поєднуєте одразу два важливі напрями: логопедію та нейропсихологію. Чому ви вирішили доповнити свою спеціалізацію знаннями у сфері нейропсихології?
Приблизно три роки тому я відчула, що мені вже недостатньо бачити лише зовнішні прояви труднощів дитини. Хотілося глибше зрозуміти, як працює мозок, чому виникають певні особливості мовлення, уваги, поведінки чи навчання. Мене завжди цікавили причинно-наслідкові зв'язки, адже коли розумієш причину, допомогти дитині набагато легше й ефективніше. Наша професія постійно розвивається, з'являються нові дослідження, методики, наукові відкриття, тому навчання для мене ніколи не закінчується – це дозволяє надавати дітям сучасну та якісну допомогу.
Ви вже майже 4 роки живете та працюєте у США. Яким для вас був процес професійної адаптації?
Професійна адаптація триває й досі, адже кожна країна має свої підходи до роботи з дітьми. Водночас я дуже вдячна за можливість побачити американську систему зсередини, працюючи в дитячих садках та школах. Найбільше мене вразив рівень командної роботи. Тут дитина отримує підтримку не одного спеціаліста, а цілої команди: логопеда, нейропсихолога, поведінкового терапевта, occupational therapist, фізичного терапевта та інших фахівців. Якщо дитина перевтомилася або їй складно впоратися з емоціями, вона може скористатися спеціальними сенсорними кімнатами для відновлення. Мені дуже близький цей підхід, адже він базується на повазі до потреб кожної дитини. У своїй практиці я намагаюся поєднувати найкраще, що є в українській та американській системах.
За цей час ви працювали і в дитячому садку, і в школі. Які труднощі та запити дітей ви зустрічаєте найчастіше сьогодні?
Найчастіше сьогодні до мене звертаються сім'ї, де дитина має розлади аутистичного спектра. Також дуже поширеними є запити, пов'язані із РДУГ, труднощами концентрації уваги, саморегуляції та поведінки. Ще одна велика категорія – це труднощі навчання: читання, письмо, математика, пам'ять, організація діяльності. Дуже часто працюю і з дітьми, які мають затримку мовленнєвого розвитку. Водночас важливо розуміти, що проблема далеко не завжди лише в мовленні. Часто дитині потрібно розвивати сенсомоторну сферу, увагу, відчуття власного тіла, вчитися взаємодіяти з навколишнім світом та близькими людьми. Коли цей фундамент зміцнюється, мовлення також починає активно розвиватися.
Багато батьків чують слова «нейропсихолог» чи «нейрокорекція», але не завжди розуміють, що саме стоїть за цими поняттями. Поясніть, будь ласка, простими словами, коли варто звернутися до нейропсихолога.
Якщо пояснити дуже просто, нейропсихолог допомагає зрозуміти, як працює мозок дитини та чому виникають певні труднощі. Батьки зазвичай бачать лише наслідки: дитині складно запам'ятовувати інформацію, концентруватися, говорити, читати чи писати. Моє завдання – знайти справжню причину цих труднощів і зрозуміти, як саме можна допомогти. Я завжди кажу батькам: не потрібно чекати, поки проблема стане серйозною. Якщо вас щось насторожує, краще прийти на консультацію. І ще один важливий момент: нейропсихолог не шукає діагноз. Ми шукаємо сильні та слабкі сторони розвитку дитини, щоб побудувати максимально ефективний шлях допомоги. Також рання діагностика має величезне значення, адже саме в ранньому віці мозок дитини найбільш пластичний – корекційна робота в цей період зазвичай дає найкращі результати. Якщо ми починаємо працювати з дитиною у 2-3 роки, позитивна динаміка часто настає швидше, ніж у старшому віці. Звичайно, допомогти можна і пізніше, але раннє втручання відкриває набагато більше можливостей для розвитку. Я завжди кажу батькам: краще один раз прийти й почути, що все добре, ніж втратити дорогоцінний час.
Ви працюєте з українськими дітьми за кордоном і добре знаєте виклики, з якими стикаються сім'ї після переїзду. Як зміна країни, мови та середовища впливає на розвиток дитини?
Багато українських дітей сьогодні ростуть у білінгвальному середовищі. Вдома вони спілкуються українською чи російською мовою, а в дитячому садку або школі – англійською. Для більшості дітей це природний процес і він не створює труднощів, але якщо дитина вже має мовленнєві особливості, адаптація до двох мов може вимагати більше часу та підтримки. Часто батьки хвилюються, коли дитина змішує дві мови в одному реченні – насправді для білінгвальних дітей це абсолютно нормально. При цьому я завжди рекомендую не відмовлятися від рідної мови, адже вона допомагає дитині зберігати зв'язок із родиною, культурою та власною ідентичністю.
Олено, ви відкрили власний кабінет у передмісті Чикаго. Що стало поштовхом до цього рішення? Яку місію ви вкладаєте у свою роботу сьогодні?
Власний кабінет став логічним продовженням мого професійного шляху. Спочатку я приймала дітей після основної роботи в дитячому садку, але поступово запитів ставало дедалі більше. У якийсь момент я зрозуміла, що хочу створити простір, де зможу приділяти кожній дитині та її родині стільки часу й уваги, скільки вони справді потребують. Сьогодні моя місія значно ширша, ніж просто проведення занять – я допомагаю не лише дітям, а й батькам пройти шлях прийняття, зрозуміти особливості розвитку своєї дитини та навчитися ефективно її підтримувати. Найбільша моя мета – допомогти дитині стати максимально самостійною, впевненою у собі та готовою до повноцінного життя в суспільстві.
Якщо звернутися до батьків, які зараз переживають через розвиток своєї дитини або бояться почути складний діагноз, що б ви хотіли сказати їм?
За роки роботи я побачила багато непростих історій, але ще більше – історій, у яких завдяки своєчасній допомозі діти робили неймовірні кроки вперед. Тому найперше, що я хочу сказати батькам – не бійтеся. Дозвольте собі прожити всі емоції, але не залишайтеся з ними наодинці. Звертайтеся по допомогу, співпрацюйте зі спеціалістами та радійте навіть найменшим успіхам своєї дитини. І пам'ятайте: кожен маленький крок сьогодні – це великий внесок у майбутнє вашої дитини, адже з маленьких перемог починаються великі зміни!
