Сьогодні дедалі більше українців за кордоном шукають не просто нові можливості для життя, а й способи зберегти власну ідентичність, культуру та внутрішній зв’язок із Батьківщиною. Саме такі люди створюють навколо себе особливі простори, де творчість стає мовою єднання, мистецтво – інструментом відновлення, а спільнота - джерелом підтримки та натхнення. Однією з них є Ольга Романко – декораторка, флористка, дизайнерка, засновниця Workshop & Events Studio у Філадельфії, волонтерка та популяризаторка української культури в США. Понад 8 років Ольга розвиває творчі проєкти, проводить майстер-класи для дітей та дорослих, знайомить американців і українську діаспору з петриківським розписом, писанкарством, народним мистецтвом та українськими традиціями. Її простір став місцем, де люди не лише навчаються створювати красу власними руками, а й знаходять підтримку, натхнення та внутрішню рівновагу. Водночас значна частина її діяльності пов’язана з благодійністю, допомогою Україні та збереженням культурної спадщини далеко від рідного дому.
instagram.com/workshop_events_studio
instagram.com/romanko_decor_flowers_design
Ольго, сьогодні вас знають як засновницю творчого простору Workshop & Events Studio. Але будь-який великий проєкт починається з маленької мрії! Розкажіть, а з чого почався ваш особистий творчий шлях?
Я народилася в мальовничому містечку Заліщики що на Тернопільщині, де і зародилася моя любов до мистецтва і культури. Мій творчий шлях розпочався близько восьми років тому, коли я захопилася декором і флористикою. Спочатку це було хобі, але згодом я зрозуміла, що хочу розвиватися саме в цьому напрямку. У 2021 році створила власний бренд, почала виготовляти подарунки ручної роботи та проводити творчі майстер-класи. З часом мене стали запрошувати до шкіл, культурних центрів, жіночих клубів і на різноманітні заходи, де ми створювали свічки, писанки, флористичні композиції, розписували глечики та знайомилися з українськими традиціями. Після початку повномасштабної війни творчість набула для мене нового змісту. Майстер-класи стали благодійними: разом із подругою ми збирали кошти на потреби українських військових, створюючи вироби ручної роботи та проводячи творчі заходи. Тоді я остаточно зрозуміла, що мистецтво може не лише надихати, а й допомагати людям. Найбільше мене надихають дитячі емоції. Я люблю бачити, як вони спочатку хвилюються, що нічого не вийде, а наприкінці із захопленням дивляться на результат своєї роботи. Саме це й стало поштовхом до створення Workshop & Events Studio – простору, де творчість, українська культура та щирі людські емоції поєдналися в одне ціле.
Ви живете у США вже багато років, але продовжуєте активно популяризувати українську культуру та традиції. Наскільки важливо для вас залишатися українкою за тисячі кілометрів від дому?
Для мене українська культура завжди була частиною життя. Ще в Україні я багато років займалася народними танцями, брала участь у культурних фестивалях, збирала українські сорочки, килими, предмети побуту. Коли переїхала до США, першими речами, які привезла із собою, були українські глечики. Я зрозуміла, що хочу не просто зберігати цю культуру для себе, а ділитися нею з іншими. Сьогодні я активно беру участь в українських фестивалях, культурних заходах та волонтерських проєктах. У нашій студії ми створили невеликий простір із традиційними українськими речами, проводимо майстер-класи та знайомимо дітей і дорослих із народним мистецтвом. Для мене дуже важливо, щоб українська культура жила далеко за межами України й передавалася від покоління до покоління. Якщо ми самі не будемо розповідати про свої традиції та навчати цьому дітей, з часом вони можуть просто загубитися.
Створення власного простору – це великий виклик, особливо коли йдеться про бізнес в США! Поділіться, а яким був шлях до відкриття Workshop & Events Studio?
Відкрити власний творчий простір у США було одним із найскладніших рішень у моєму житті. Я довго вагалася, адже це означало взяти на себе великі фінансові зобов'язання, кредити й відповідальність за майбутнє бізнесу. Особливо непросто починати все практично з нуля, коли поруч немає великої підтримки, стартового капіталу чи людей, які можуть допомогти на кожному етапі. Я переконалася, що одного таланту недостатньо. Потрібні витримка, сила волі, дисципліна, підтримка професіоналів, уміння прораховувати кожен крок і не боятися просити поради. До того ж потрібно постійно залишатися в ресурсі, навіть коли є фінансові труднощі, висока оренда чи проблеми зі здоров'ям. Особливо це відчувається, коли ти одночасно мама, підприємниця й людина, яка несе відповідальність за інших. Попри всі труднощі, я жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Для мене Workshop & Events Studio – це набагато більше, ніж бізнес. Це маленький куточок України у Філадельфії, місце, де люди можуть відчути себе ближчими до дому, познайомитися з українською культурою та знайти натхнення – ця думка й досі допомагає мені рухатися вперед, навіть у найскладніші моменти.
В одному з ваших висловлювань прозвучала думка про те, що ваш простір – це не про стіни та приміщення, а про емоції, посмішки та відчуття щастя людей. Цікаво, яку атмосферу ви прагнули створити для своїх гостей?
Для мене справді ніколи не були головними стіни чи саме приміщення. Я впевнена, що атмосферу можна створити будь-де: у студії, парку, на пляжі чи навіть у когось вдома. Найцінніше – це люди, які приходять із бажанням спробувати щось нове, відпочити душею, провести час разом із близькими та створити власними руками щось особливе. Найбільше мене зворушують їхні емоції. Дуже часто люди приходять і хвилюються, що нічого не вміють. Особливо це стосується дітей та їхніх батьків, але коли наприкінці майстер-класу вони дивляться на свою роботу із захопленням, розуміють, що все вдалося – це безцінно. Я бачу, як люди починають вірити у власні сили, отримують задоволення від процесу і йдуть додому з посмішкою – заради таких моментів я й створила цей простір.
Ви часто говорите про те, що творчість має терапевтичний ефект і допомагає людям відновлювати внутрішній ресурс. На вашу думку, чому саме творчий процес здатний настільки сильно впливати на людину, допомагати їй проживати складні життєві періоди, відволікатися від тривог та знаходити внутрішню опору навіть у непрості часи?
Я переконана, що творчість – це одна з найкращих форм арттерапії. Сучасне життя дуже швидке, особливо для тих, хто поєднує роботу, бізнес, сім'ю та безліч щоденних обов'язків. Ми постійно кудись поспішаємо, вирішуємо проблеми, переживаємо стрес, і нервова система просто виснажується. Коли людина починає щось створювати власними руками, вона ніби перемикається. На певний час зникають тривожні думки, з'являється відчуття спокою, а вся увага зосереджується на творчому процесі. Я дуже добре знаю цей стан і з власного досвіду. У складні моменти життя саме творчість допомагає мені відновитися, заспокоїтися й повернути внутрішню рівновагу. Тому я щиро вірю, що майстер-класи – це не лише про мистецтво, а й про турботу про себе.
Серед усіх напрямків вашої діяльності особливе місце займає українське народне мистецтво: писанкарство, петриківський розпис, традиційна символіка та ремесла. Чому для вас так важливо знайомити дітей і дорослих саме з українською культурною спадщиною?
Українське народне мистецтво для мене – це набагато більше, ніж красиві орнаменти чи давні ремесла. Це наша історія, наша пам'ять і те, що формує національну ідентичність. Особливо гостро це відчувається в еміграції, коли розумієш, що діти, які ростуть далеко від України, вже не матимуть того дитинства, яке було в нас. Вони не зможуть так само часто проводити час із бабусями й дідусями, переймати традиції, слухати народні пісні чи знайомитися з ремеслами природним шляхом. Я вважаю своїм обов'язком передавати ці знання наступним поколінням. Під час майстер-класів ми не лише створюємо писанки чи знайомимося з петриківським розписом. Я завжди починаю із невеликої розповіді про історію, символіку та значення кожної традиції, а вже потім ми переходимо до практики. Так люди краще розуміють, що стоїть за кожним елементом української культури. Ми проводимо й тематичні сезонні заходи, наприклад, до Великодня чи Івана Купала, розповідаємо про походження традицій, плетемо вінки, знайомимо дітей із українським побутом та звичаями. Для мене дуже важливо, щоб вони не просто навчилися певній техніці, а відчували живий зв'язок зі своїм корінням. Адже якщо ми не будемо передавати ці знання своїм дітям, із часом вони можуть просто зникнути.
Ольга, сьогодні багато українських жінок проходять шлях адаптації в інших країнах і намагаються будувати життя практично з нуля. Поділіться, які уроки винесли особисто ви зі свого еміграційного досвіду та що хотіли б сказати жінкам, які зараз перебувають на етапі сумнівів, страху чи пошуку себе у новій країні?
Починати життя з нуля в іншій країні – це завжди непросто. Особливо коли поруч немає ні рідних, ні друзів, ні звичного кола підтримки. Переїзд – це не лише нові можливості, а й велика відповідальність, постійні сумніви, фінансові ризики та необхідність заново будувати своє життя. За цей час я зрозуміла, що одного таланту недостатньо. Потрібні витримка, сила волі, впевненість у собі та готовність багато працювати. Не менш важливо знаходити людей, які можуть підтримати, поділитися досвідом або дати професійну пораду. Коли залишаєшся з усіма труднощами наодинці, цей шлях стає значно складнішим. Для мене моя справа – це можливість зберігати й популяризувати українську культуру далеко від дому, створювати місце, де українці можуть відчути тепло, підтримку та зв'язок із Батьківщиною. Ця місія допомагає мені рухатися вперед навіть тоді, коли виникають фінансові труднощі, проблеми зі здоров'ям чи періоди виснаження. І ще один дуже важливий урок, який я винесла для себе: потрібно берегти власне здоров'я. Ми часто настільки занурюємося в роботу, що забуваємо про себе, але якщо людина не в ресурсі, вона не зможе якісно допомагати ні своїй родині, ні своєму бізнесу, ні іншим людям. Тому сьогодні я вважаю, що здоров'я й внутрішній баланс – це фундамент будь-якої справи.
Ваша діяльність об'єднує бізнес, творчість, освіту, благодійність та культурну місію. Як вам вдається поєднувати стільки напрямків одночасно і що допомагає зберігати натхнення?
Для мене всі ці напрямки нероздільні. Колись усе починалося з благодійності, згодом до неї додалася творчість, а сьогодні вони природно поєднуються з освітою, бізнесом і популяризацією української культури. Я не уявляю, щоб ці сфери існували окремо одна від одної. Якщо розділити культуру, мистецтво, освіту й благодійність, вони втратять ту силу, яку мають разом. Тому я активно співпрацюю зі школами, дитячими садочками, українськими центрами, фестивалями та благодійними організаціями. Ми не просто проводимо майстер-класи – ми доповнюємо їх історією, культурою, знайомимо дітей і дорослих із традиціями України. Нещодавно я брала участь у дитячому літньому таборі, де проводила заняття з кераміки, ліплення та народного декоративного мистецтва. Для мене дуже важливо, щоб творчість не була лише розвагою, а мала освітній зміст і залишала після себе нові знання. Водночас будь-яка творча справа потребує міцного фундаменту. Бізнес потрібно грамотно вибудовувати, адже він має забезпечувати можливість розвиватися й реалізовувати нові проєкти. Потрібно оплачувати оренду, планувати витрати, працювати з фінансами, тому поряд завжди мають бути люди, які є професіоналами у своїй сфері. Я переконана, що сильний проєкт неможливо побудувати самотужки. Хтось добре розуміється на фінансах, хтось на менеджменті, хтось на творчості і саме така команда створює справді міцну основу для розвитку. Натхнення ж мені дають люди. Їхні емоції, вдячність, бажання повертатися знову, усмішки дітей після майстер-класів, відгуки дорослих – усе це нагадує мені, заради чого я працюю. Коли бачиш, що твоя справа приносить користь і об'єднує людей навколо української культури, з'являються сили рухатися далі.
Ольга, якщо подивитися на вашу діяльність ширше, складається враження, що ви створюєте справжню спільноту людей, об'єднаних культурою, добром та творчістю. Якою ви бачите свою місію сьогодні, про що мрієте для свого простору в майбутньому?
Я дуже хочу, щоб Workshop & Events Studio залишався не просто місцем, де люди приходять на майстер-клас чи святкують важливу подію. Для мене набагато важливіше створити простір, у якому люди відчуватимуть тепло, підтримку, натхнення й справжню спільноту. Простір, куди хочеться повертатися не лише за новими знаннями, а й за емоціями, відчуттям затишку та внутрішнього спокою. Мені хочеться й надалі поєднувати творчість із культурою та освітою, співпрацювати зі школами, українськими організаціями, фестивалями й громадськими ініціативами, щоб якомога більше дітей і дорослих знайомилися з українськими традиціями. Я вірю, що через мистецтво можна не лише навчати, а й будувати міцні зв'язки між людьми, допомагати їм краще розуміти свою історію та відчувати гордість за своє коріння. Також мені дуже хочеться, щоб цей простір залишався відкритим для всіх, хто потребує натхнення, відпочинку чи просто щирого людського спілкування. Сьогодні люди дедалі більше шукають місця, де можна хоча б на кілька годин відволіктися від щоденних турбот, відчути гармонію й створити щось власними руками. І якщо мені вдається подарувати їм ці емоції, значить, я рухаюся правильним шляхом. Моя найбільша мрія – щоб українська культура продовжувала жити далеко за межами України, щоб наші діти знали свої традиції, а люди різних національностей відкривали для себе красу українського мистецтва. Якщо завдяки моїй роботі хоча б одна людина закохається в українську культуру або відчує себе трохи ближче до дому, я буду щаслива. Саме в цьому сьогодні я бачу свою головну місію!
