Переїзд до іншої країни часто починається з невідомості, але саме він нерідко стає точкою відліку для нового життя. Для когось це шанс перегорнути сторінку, для когось – можливість реалізувати давні мрії, які роками залишалися лише планами. Героїня нашого інтерв'ю доводить, що справжній розвиток починається тоді, коли людина перестає боятися змін. Зюкова Олена поєднала підприємництво, материнство та любов до здорового способу життя, відкрила власну студію, переїхала до США та продовжує допомагати людям ставати сильнішими не лише фізично, а й внутрішньо!
instagram.com/olena.dance.fit.ua
instagram.com/star.fit.dance.studio
✔️Email - l.Ziukova@gmail.com
✔️Telegram/Whats app +1(360)281-2807
Ви неодноразово говорили, що найбільші можливості часто знаходяться саме там, де страшно. Чому, на вашу думку, люди так часто відкладають свої мрії через страх?
Я думаю, що страх – це абсолютно природно, особливо коли йдеться про справді важливі рішення. Ми боїмося втратити стабільність, помилитися, почути осуд, витратити час чи гроші й не отримати результату. У моєму житті теж не було моменту, коли я сказала собі: «Все, від сьогодні я більше нічого не боюся». Я й зараз боюся, коли роблю щось нове, але з досвідом зрозуміла: страх не завжди означає, що потрібно зупинитися, іноді він просто показує, що попереду щось важливе. Я навчилася ставити собі інше питання: що буде, якщо я спробую і не вийде, і що буде, якщо я взагалі не спробую? Для мене другий варіант зазвичай набагато страшніший.
Олено, одним із найсміливіших кроків у вашому житті став переїзд до США. Що стало для вас найбільшим випробуванням у цей період, а що, навпаки, приємно здивувало?
Найцікавіше, що я ніколи не мріяла про Америку і взагалі не планувала тут жити. До переїзду ми з чоловіком уже мали досвід життя за кордоном як професійна танцювальна пара: працювали в різних країнах, певний час жили в Китаї та на Тайвані, тому адаптації я не боялася. Але тоді нас було двоє, а переїзд до США з трьома дітьми – зовсім інша історія, адже потрібно було думати про їхню освіту, здоров’я, адаптацію, нове оточення та мовний бар’єр. Головною причиною переїзду стали саме діти: після початку повномасштабної війни ми зрозуміли, що хочемо дати їм безпечне середовище для життя та розвитку, хоча в Україні залишали власний бізнес, клієнтів, друзів і життя, яке дуже любили. Найскладнішим було фактично заново будувати професійну ідентичність, адже вдома я чітко знала, хто я як спеціаліст, а тут знову стала новачком. Водночас Америка дуже приємно здивувала мене кількістю можливостей для людей, які готові працювати, вчитися й адаптуватися, і саме тут я зрозуміла: ми не почали з нуля, а почали спочатку, маючи за плечима величезний досвід.
До переїзду ви вже мали успішний досвід розвитку власної справи в Україні. Наскільки відрізняється підприємництво в США від того, до чого ви звикли раніше?
Відрізняється дуже сильно і я досі продовжую вчитися. В Україні я вже добре знала свого клієнта, розуміла, як працює реклама, як формувати команду і як люди приймають рішення, а в США довелося заново вивчати не лише юридичні та організаційні моменти, а й менталітет клієнта. Тут інші очікування щодо сервісу, комунікації, правил і відповідальності, а особливо важливими є репутація, відгуки та чіткість домовленостей. Водночас мені подобається, що малий бізнес тут є дуже помітною частиною життя, а люди готові підтримувати локальні проєкти, якщо бачать якість і професіоналізм. Я не намагаюся просто перенести українську модель бізнесу в Америку. Моє завдання – взяти найкраще зі свого попереднього досвіду й адаптувати його до нової країни.
ʼ 
Ви разом із чоловіком відкрили першу студію всього через півтора місяця після народження старшого сина. Звідки брали сили, віру в себе та внутрішню впевненість, що все вдасться?
Насправді відкриття першої студії не було нашою давньою мрією чи заздалегідь спланованим бізнес-проєктом – ця ідея народилася через складні обставини. Ми з чоловіком працювали у великому спортивному комплексі, я продовжувала тренувати навіть під час вагітності, але на восьмому місяці комплекс несподівано закрився, а нам ще й не виплатили зарплату за кілька місяців. Я залишилася без роботи й дуже гостро відчула, наскільки мені не вистачає людей, спілкування та справи, яку я люблю. Тоді чоловік запропонував відкрити власну студію поруч із домом, щоб я могла повернутися до роботи після народження дитини й водночас залишатися поруч із сином. Ми почали шукати приміщення, продумувати концепцію та через півтора місяця після народження сина я поступово повернулася до роботи, і те, що починалося як вимушене рішення, згодом стало справою нашого життя на багато років.
Суспільство часто нав'язує жінкам думку, що доводиться обирати між сім'єю та професійною реалізацією.. Як вам вдається поєднувати ролі?
Я б не хотіла створювати ілюзію, що мені вдається ідеально все поєднувати, бо це не так. Є періоди, коли більше уваги потребує бізнес, а є моменти, коли діти мають бути абсолютним пріоритетом, і тоді робочі плани доводиться переносити або працювати ввечері. Для мене баланс – це не коли кожній сфері щодня дістається однакова кількість часу, а коли на довгій дистанції жодна важлива частина твого життя не залишається забутою. Величезне значення має партнерство з чоловіком: ми багато років разом працюємо, виховуємо трьох дітей і створюємо спільні проєкти. Мені також важливо, щоб діти бачили в мені не лише маму, а людину, яка працює, має цілі, помиляється, вчиться й не боїться починати спочатку. Думаю, саме цей приклад вони й заберуть із собою в доросле життя.
Ваші проєкти – це набагато більше, ніж танці чи тренування, за ними стоїть певна філософія життя. Поділіться, які цінності ви закладаєте у свою роботу?
Для мене головна цінність – людина. Я ніколи не хотіла створювати місце, де людина просто відпрацьовує годину і йде додому, тому мені важливо, щоб у наших проєктах люди відчували підтримку, ставали впевненішими, знаходили своє оточення і відчували себе частиною спільноти. Особливо це стосується жінок, які часто роками ставлять себе на останнє місце, тому я хочу нагадувати їм, що турбота про себе – це не егоїзм. Приблизно рік тому я створила жіночу танцювальну команду з дівчат, які раніше не були професійними танцюристками, але мріяли про сцену і сьогодні вони вже виступають на різних заходах. Окрема важлива частина нашої з чоловіком діяльності – український танцювальний колектив «Червона калина», який ми створили після переїзду до США для українських дітей. Сьогодні колектив виступає на мультикультурних заходах і фестивалях у штатах Вашингтон та Орегон, а для мене це можливість не лише зберігати українську культуру для наших дітей, а й показувати її іншим.
Олено, багато жінок, які читають це інтерв’ю, зараз стоять перед важливими рішеннями: хтось боїться переїхати, хтось мріє відкрити власну справу, а хтось відкладає зміни через невпевненість у собі. Які слова ви хотіли б сказати саме їм?
Я б сказала найперше: не чекайте ідеального моменту, тому що його, швидше за все, не буде. Мені самій у житті завжди допомагала проста фраза: «Роби те, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти зараз». Не потрібно чекати, поки буде більше грошей, часу, впевненості чи кращі обставини – перший крок можна зробити вже сьогодні. Коли я озираюся назад, то бачу, що практично кожен важливий проєкт у моєму житті починався однаково: спочатку була ідея, а за нею – страх і думка «А раптом не вийде?». Так було з першою студією в Україні, новими проєктами, переїздом до США і рішенням відкрити власну студію вже тут. Тому не потрібно чекати, поки зникне страх або з’явиться відчуття повної готовності – почніть із маленького кроку, зробіть наступний і саме так поступово змінюється життя!
