За кожною успішною справою стоїть історія вибору. Вибору не зупинитися після втрат, не відмовитися від своєї мрії після переїзду та не дозволити обставинам визначити власне майбутнє. Такі історії доводять: справжній професіоналізм не має кордонів, а наполегливість здатна відкрити нові можливості навіть тоді, коли життя змушує починати все з чистого аркуша. Такою є історія Світлани Малярової – української nail-майстрині родом із Маріуполя, яка після переїзду до Сполучених Штатів змогла не лише знайти своє місце у висококонкурентній beauty-індустрії, а й побудувати власний бренд, заснований на професіоналізмі, бездоганній якості роботи та щирій любові до своєї справи!
Світлано, з чого почався ваш шлях у nail-сфері та з якими переживаннями ви поверталися до роботи вже у США?
Ще живучи в Маріуполі, я почала займатися нігтями. На той момент у мене була основна робота, але мені завжди хотілося мати щось своє – справу, яка була б не просто роботою, а приносила задоволення. Я не проходила професійних курсів і не навчалася у конкретного майстра: багато чого опановувала самостійно, дивилася, читала, практикувала й поступово освоювала різні техніки. Починала з манікюру, потім додалися покриття, нарощування та педикюр, і те, що спочатку було просто захопленням, поступово стало важливою частиною мого життя. Через війну та переїзди в роботі утворилася майже річна перерва, тому найбільше я боялася не того, що не знайду клієнтів, а того, що втратила свої навички. Я думала: «А раптом мої руки вже не пам’ятають того, що вміли раніше? А раптом мої роботи тут не сподобаються людям?» Але водночас мені дуже хотілося повернутися до справи, яку я колись сама для себе обрала, і перевірити, наскільки далеко зможу розвинути її вже у США.
А як ви адаптувалися до життя в США та що допомогло вам наважитися почати професійний шлях заново?
Коли я приїхала до США, мої можливості були досить обмеженими: я майже не знала англійської, не мала машини й водійських прав, тому більшість часу проводила вдома. Через мовний бар’єр знайти звичайну роботу було непросто, але я мала професію, у якій могла почати працювати навіть без ідеальної англійської: ми придбали необхідні матеріали, апарат, меблі і я почала розміщувати перші оголошення. Коли прийшли перші клієнти, я знову зіткнулася зі своїм головним страхом – здавалося, що руки пам’ятають техніку, але впевненість після майже року перерви кудись зникла. Були моменти, коли хотілося все залишити, але я питала себе: «Чим я гірша за інших? Якщо стільки людей змогли побудувати життя після переїзду, чому я не зможу?» Ця думка допомогла мені продовжувати працювати і поступово разом із практикою повернулися впевненість, навички та бажання розвивати вже власну справу.
Багато українських майстрів, які переїжджають за кордон, стикаються з питанням: як знайти своїх перших клієнтів, коли тебе ніхто не знає?
Коли я тільки починала працювати у США, мені порадили розміщувати оголошення у Facebook, і саме звідти прийшла моя перша клієнтка. Вона теж працювала у beauty-сфері, а після візиту порекомендувала мене своїм знайомим, і тоді я на власному досвіді переконалася, наскільки сильним залишається звичайне «сарафанне радіо». Одна людина рекомендувала мене іншій, та – своїм знайомим і поступово цей ланцюжок почав зростати. Дуже добре пам’ятаю свою другу клієнтку: вона залишалася зі мною приблизно півтора року, регулярно приходила на процедури, і для мене це було особливо цінно, адже повторний запис означає довіру. Так поступово сформувалася моя постійна база.
У nail-індустрії сьогодні можна побачити безліч трендів, але водночас клієнти дедалі більше звертають увагу саме на якість та безпеку процедури. А що для вас означає справді якісний манікюр?
Для мене якісний манікюр починається зі стерильності, правильно підготовленого робочого місця, якісних матеріалів і дотримання техніки. Я не працюю на виїзді, тому що хочу повністю контролювати умови та якість процедури. Важливо не лише зробити акуратне покриття, а й забезпечити його міцність і хорошу носку. Я ніколи не працюю на швидкість, адже якість для мене важливіша за кількість клієнтів. І, звичайно, здоров’я клієнта завжди на першому місці: якщо бачу проблему з нігтями, можу відмовити у процедурі та порадити звернутися до спеціаліста. Для мене професіоналізм – це не лише красивий результат, а й відповідальність за нього.
Чи змінила Америка ваше ставлення до професії? Можливо, саме тут ви інакше подивилися на якість сервісу, дисципліну, клієнтоорієнтованість?
Америка однозначно змінила моє ставлення не стільки до самої професії, скільки до ведення власної справи. Коли я тільки починала тут працювати, була дуже лояльною до клієнтів, мені складно було встановлювати межі, і я часто підлаштовувалася під чужий графік, поки не зрозуміла, що професіоналізм – це також повага до власного часу. Ще одним відкриттям стала різниця у форматах nail-сервісу: американський ринок дуже різний і тут багато салонів працюють у швидкому, майже конвеєрному темпі, де основними перевагами є швидкість і доступна ціна. Я зрозуміла, що не хочу конкурувати саме так, тому обрала інший підхід – менше клієнтів, більше уваги, якісні матеріали, стерилізація, правильна техніка та результат, за який я можу відповідати. З часом я також навчилася спокійніше говорити про ціну, тому що клієнт платить не просто за покриття, а за рівень роботи, безпеку, сервіс і професійну увагу. Америка навчила мене й тому, що встановлення меж не робить тебе менш клієнтоорієнтованою: якщо людина цінує свій час, майстер має таке саме право.
Ваша історія – це приклад того, що навіть після вимушених змін життя можна не лише адаптуватися, а й почати зростати. Що б ви хотіли сказати українкам, які сьогодні теж опинилися в іншій країні й бояться зробити перший крок до власної справи?
Якщо ти справді хочеш чимось займатися – неважливо, beauty-сфера це, IT чи будь-який інший напрямок – найважливіше не зупинятися після перших невдач. Будуть помилки, моменти, коли нічого не виходить, сумніви й бажання сказати собі: «Все, це не моє», і я сама через це проходила. Але з часом я переконалася, що найкращі вчителі – це практика та час, тому що професіоналом неможливо стати за один день. Я б не радила порівнювати свій початок із чиїмось результатом, адже за кожною красивою історією успіху стоять роки роботи, яких ми просто не бачимо.
А якщо говорити не про цифри, а про внутрішні перемоги, який момент за останні роки став для вас символом того, що всі труднощі були недаремними?
Напевно, найбільш показовим став момент, коли після кількох місяців моєї відсутності в Джорджії більшість постійних клієнток знову повернулися до мене. Деякі навіть переносили записи до інших майстрів, щоб встигнути потрапити до мене під час коротких приїздів в Атланту. Тоді я зрозуміла, що створила значно більше, ніж просто клієнтську базу! За ці роки ми разом готувалися до їхніх подорожей, днів народжень, заручин і весіль, ділилися важливими подіями життя. Для мене найбільша перемога – усвідомлювати, що люди мали вибір, але все одно захотіли повернутися саме до мене.
Світлано, а які професійні й особисті цілі ви ставите перед собою наразі? Яким бачите розвиток власного бренду?
Сьогодні для мене розвиток – це вже не лише кількість клієнтів чи власний салон. Я хочу розвиватися у напрямку навчання та ділитися своїм досвідом з дівчатами, які лише починають шлях у nail-сфері. Також мрію створити власний бренд професійних nail-матеріалів: якісних, безпечних і справді зручних для майстрів. Власний салон я теж не виключаю, але хочу прийти до цього тоді, коли буду повністю готова. А головне – продовжувати рости й поступово перетворювати те, що колись почалося в Маріуполі як захоплення, на великий бренд і справу життя!
І, мабуть, наприкінці я хотіла б сказати ще дещо важливе. Відповідаючи на ці запитання й озираючись на свій шлях, я щоразу подумки поверталася до людей, які в різні моменти були поруч зі мною. Я пам’ятаю своїх перших клієнток ще в Маріуполі — тих, хто довіряв мені свої руки тоді, коли я тільки вчилася, набиралася досвіду й поступово знаходила впевненість у собі. Пам’ятаю людей, які підтримували мене після переїзду, допомагали почати все з нуля, облаштувати робоче місце, придбати перші матеріали й просто давали мені можливість не зупинятися. Окрема вдячність — моїй мамі. Вона завжди вірила в мене, навіть у ті моменти, коли я сама в себе не дуже вірила. Для неї я завжди найталановитіша, найсильніша й найцілеспрямованіша людина у світі. Але, мабуть, так і має бути — для мами її дитина завжди найкраща. І, звичайно, я вдячна кожній своїй клієнтці: тим, хто був зі мною на самому початку, хто рекомендував мене іншим, повертався після моїх переїздів, долав відстань, щоб потрапити саме до мене, і тим, хто залишається зі мною сьогодні. Коли будуєш щось своє, дуже легко сказати: «Я цього досягла». Але правда в тому, що за моїм професійним шляхом стоїть маленький внесок дуже багатьох людей. Кожен із них свого часу поклав свою цеглинку в те, що я маю сьогодні. Для мене важливо це пам’ятати. Бо за кожним особистим досягненням завжди стоять люди, які колись повірили в тебе, підтримали, простягнули руку або просто залишилися поруч у потрібний момент.
