Тетяна Якимович – професійна фотографиня, яка працює в США. У її портфоліо – жіночі, сімейні, fashion, maternity, boudoir та портретні зйомки, однак незалежно від жанру в центрі її роботи завжди залишається людина. Тетяна вміє побачити в жінці те, що вона сама звикла не помічати – її красу, характер, пластику та індивідуальність. Її фотографія – це не про ідеальність, а про правильний погляд на себе, який іноді здатен змінити значно більше, ніж просто зображення в кадрі. Сьогодні Тетяна розвиває свою справу у США, працює з клієнтами різних культур і формує власне бачення сучасної жіночої фотографії. Про красу без шаблонів, силу жіночого портрета, професійну інтуїцію та те, чому справжню емоцію неможливо створити штучно – в інтерв'ю для журналу GOSSIP.
Тетяно, наразі ви працюєте в США! Поділіться, з якими викликами довелося зіткнутися, будуючи кар'єру в новій країні, де конкуренція у творчій сфері надзвичайно висока?
Коли я приїхала до США, перші три роки жила в Юті і починати там було непросто. Найбільшим викликом стала англійська: я розуміла, що мені говорять, але майже не могла відповідати, тому перші три місяці спілкувалася з людьми через перекладач. Приблизно за рік життя в американській сім’ї я вже могла більш-менш вільно комунікувати й почала брати перші зйомки. Паралельно я багато навчалася, проходила курси з відео, бренд-маркетингу та суміжних напрямів, і поступово почала ці знання застосовувати на практиці. Зокрема, мені дуже сподобалося знімати відео, тому я почала створювати різний контент для соціальних мереж і своїх клієнтів. Згодом я зрозуміла, що заради професії мені потрібно змінювати штат, і минулого року переїхала до Флориди. Тут дуже багато фотографів, тому важливо не просто працювати, а мати власний стиль і давати клієнту той результат, за яким він приходить. Зараз я поступово виходжу й на американську аудиторію, хоча це теж окремий виклик: потрібно заново вибудовувати своє ім’я, комунікацію та клієнтську базу. Водночас мені дуже подобається, наскільки різні люди тут живуть і як багато в них індивідуальності, адже для фотографа це величезне джерело натхнення.
Ваше портфоліо охоплює найрізноманітніші жанри, але цікаво, що об'єднує всі ці напрямки? Яку головну ідею ви прагнете донести через свої роботи незалежно від жанру?
Для мене в центрі завжди залишається жінка – її характер, краса, тіло, ніжність і внутрішня сила. Мені подобається показувати жінку різною: сильною та впевненою, ніжною й чуттєвою, відкритою або, навпаки, трохи загадковою. Саме тому я так люблю жіночі зйомки: у них завжди є можливість не просто зробити красиву фотографію, а поступово розкрити людину перед камерою. Мені цікаво працювати з тілом, підкреслювати його пластику, форми, природну красу, але водночас залишати в кадрі елегантність і ту саму тонку межу між відвертістю та вульгарністю. Я не хочу створювати одну універсальну картинку «ідеальної жінки», навпаки, мені важливо показати індивідуальність кожної. Часто жінка приходить із певними комплексами й переконанням, що її тіло недостатньо красиве, а я вже бачу, як можна розкрити його зовсім інакше. Мені подобається цей момент, коли після зйомки вона дивиться на себе й розуміє: «Виявляється, я можу бути ось такою». Саме заради цього відчуття я й люблю фотографувати жінок — допомагати їм побачити власну красу, жіночність і силу.
Цікаво, як вам вдається буквально за кілька хвилин створити атмосферу довіри, у якій людина перестає соромитися й починає бачити себе красивою?
Я добре розумію цю невпевненість, тому що сама через неї проходила після першого розлучення. У мене було дуже багато комплексів і перші зйомки, де я сама була моделлю, мені взагалі не подобалися: я дивилася на фотографії й думала, що все жахливо. Але з часом саме через зйомки я почала поступово змінювати своє ставлення до себе, вчилася бачити не недоліки, а те, що в мені красиве й особливе. Я зрозуміла, що дуже багато залежить від того, як ти дивишся на себе, як стоїш перед камерою, яку емоцію показуєш і як фотограф допомагає тобі це побачити. Тому я завжди кажу жінкам ще до зйомки попрацювати перед дзеркалом: відчути свою міміку, зрозуміти вигідні ракурси й ту сторону, яка подобається найбільше. Я також допомагаю з образом, зачіскою та макіяжем, тому що правильна підготовка дуже сильно впливає на впевненість перед камерою. А далі вже моя робота – правильно поставити світло, знайти позу, підкреслити фігуру та показати жінці те, чого вона сама в собі не помічала. Мені хочеться, щоб після зйомки вона не просто отримала красиві фотографії, а вийшла з відчуттям: «Я красива і мені не потрібно чекати, поки я схудну чи щось у собі зміню, щоб це побачити».
Для багатьох жінок професійна фотосесія стає своєрідною терапією. Чи погоджуєтеся ви з таким визначенням?
Так, я з цим погоджуюся, і для мене це дуже особиста тема. Після першого розлучення я сама довго жила з комплексами, які сформувалися через слова та ставлення колишнього чоловіка. Я навіть працювала з психологом, але фотографія теж дуже допомогла мені побачити себе інакше. Коли ти довго чуєш, що ти нібито погано виглядаєш, це поступово закріплюється в голові і ти вже сама починаєш так себе сприймати. А потім приходить фотограф, дивиться на тебе зовсім інакше, правильно ставить світло, показує твої сильні сторони і ти раптом розумієш, що бачила себе зовсім неправильно! Саме тому я вважаю, що фотографія справді може впливати на самооцінку. Іноді один вдалий кадр дає людині більше впевненості, ніж вона очікувала отримати від самої зйомки.
Сьогодні ви працюєте з людьми у найважливіші моменти їхнього життя: вагітність, народження дітей, сімейні історії. Чи відчуваєте ви відповідальність за те, що саме ваші фотографії через десятки років стануть для когось сімейною пам'яттю?
Так, тому я дуже серйозно готуюся до кожної зйомки, особливо якщо людина фотографується вперше. Я знаю по собі, наскільки легко розгубитися перед камерою, коли раптом не розумієш, куди поставити руки й як взагалі себе поводити. Тому я заздалегідь готую референси, можу зробити moodboard з одягом і зачіскою, а також окрему папку з позами. Я навіть раджу брати дві години замість однієї, тому що частина часу йде на підготовку, переодягання та те, щоб людина просто звикла до камери. Коли все продумано наперед, ми можемо за одну зйомку встигнути кілька образів і отримати значно більше різних кадрів. Особливо у сімейній фотографії для мене важливо, щоб це не були просто люди, які рівно стали в ряд і дивляться в камеру, - має залишатися емоція та жива історія на довгі роки.
Тетяно, а якщо озирнутися назад і поговорити з тією дівчиною, яка лише починала свій шлях у фотографії, що б ви їй сказали сьогодні?
Я б сказала їй не поспішати перетворювати фотографію на роботу, яка забирає все задоволення. Зараз я сприймаю фотографію майже як хобі: можу сама формувати свій графік і знімати тоді, коли хочу, що особливо важливо, коли в тебе троє дітей (посміхається). Мені подобається залишатися в тому стані, коли я із задоволенням придумую зйомку, готуюся до неї та бачу готовий результат.
Паралельно я відкриваю для себе й інші творчі напрямки, зокрема, почала більше працювати з відео. Наразі я також розвиваю ще один напрям – онлайн-магазин, і хочу створити ще кілька джерел доходу. Мені важливо не залежати лише від кількості фотосесій і не доходити до ситуації, коли потрібно брати по 30 зйомок на місяць просто заради заробітку. Я хочу заробляти достатньо, щоб фотографія залишалася справою, яка мені подобається, а не перетворювалася на звичайну роботу!
