Авторка інтерв'ю Аліна Фартушна
У сучасному мистецтві дедалі більшої цінності набувають автори, які не просто створюють естетичні образи, а формують нові способи осмислення світу. Саме до таких митців належить Гаяне Арушанян – мультидисциплінарна художниця, яка працює на перетині живопису, скульптури, просторових об'єктів та концептуального мистецтва. Її творчість ґрунтується на глибокому дослідженні закономірностей, структур і математичних моделей, перетворюючи складні наукові концепції на зрозумілі художні образи. Сьогодні роботи мисткині представлені на міжнародних виставках, а її авторські проєкти привертають увагу професійної артспільноти!
instagram.com/gaya.arushanian.art
Гаяне, основою багатьох ваших проєктів є дослідження закономірностей, структур і математичних моделей. Що стало відправною точкою для такого незвичного поєднання мистецтва та науки?
З самого початку мого професійного мистецького шляху, я мала художню базу: я закінчила художню школу, де багато працювала з живописом і постійно брала участь у виставках. Але паралельно мені було цікаво не лише створювати, а й аналізувати, тому я вступила на економічну кібернетику, а згодом почала працювати з математичними моделями, статистикою та аналізом; моя дипломна робота була присвячена математичній моделі регіону. Я побачила, що мені справді цікаво досліджувати системи, закономірності та взаємозв’язки, але водночас зрозуміла, що постійна робота в офісі для мене занадто обмежена, тому паралельно займалася дизайном, а після завершення навчання у 2012 році створила власну артстудію. Саме цей досвід поступово сформував моє художнє мислення: я почала помічати, що за звичними візуальними формами існують певні структури й математичні закономірності, які можна перевести у мистецтво. Тому сьогодні наука в моїх роботах – це не окремий напрям і не декоративний елемент, а частина мого способу бачити світ. Я перенесла аналітичне мислення, яке отримала під час навчання, у свою художню практику.
Ви створили власну артстудію в Україні ще у 2012 році. Розкажіть, що цей досвід дав вам як художниці та як підприємниці?
Ідея власної артстудії народилася у мене наприкінці навчання, у 2012 році, коли я зрозуміла, що не хочу працювати виключно в економічній сфері й сидіти в офісі. На той момент я займалася графічним дизайном, а економічна кібернетика дала мені розуміння того, як працюють фінанси, управління та сама структура бізнесу. Тому я вирішила об’єднати ці знання і створити власний простір. А сама ідея буквально народилася на кухні в Запоріжжі разом із моєю сестрою. У червні 2012 року я вже чітко вирішила: це буде артстудія, де я зможу поєднати мистецтво, дизайн, роботу з людьми та підприємництво. Цей досвід дуже багато мені дав, тому що я побачила мистецтво не лише як спосіб самовираження, а й як систему, яку можна розвивати, організовувати та масштабувати. Згодом я продала студію в Запоріжжі, переїхала до Києва і там відкрила School of Experimental Art. Я вирішила зосередитися на розвитку School of Experimental Art, власній художній практиці та професійному розвитку на міжнародному рівні.
Один із ваших найвідоміших авторських проєктів – «Факторіали». Розкажіть про його концепцію. Які ідеї ви прагнули донести до глядача?
«Факторіали» – це моє художнє дослідження того, як зміна одного елемента може впливати на всю систему. Мені було цікаво показати математичну закономірність не через формулу, а через фізичну взаємодію: кожна інтерактивна паперова скульптура складається з n елементів, які відрізняються за формою, розміром і візуальними характеристиками, тому зміна лише одного з них трансформує всю композицію. Наприклад, якщо скульптура має шість елементів, кількість можливих варіантів її трансформації становить 720, адже 6! = 720, і це дуже добре демонструє, наскільки швидко зростає складність системи навіть за відносно невеликої кількості складових. Для мене ця робота важлива саме тим, що математична модель тут стає зрозумілою через досвід самого глядача: ти змінюєш один елемент і одразу бачиш наслідок для цілого. Водночас це вже не лише про математику: той самий принцип можна побачити в природі, суспільстві, політичних процесах чи екосистемах, де навіть невелика зміна одного компонента здатна запустити значно масштабніші трансформації. Тому «Факторіали» для мене – це спосіб через мистецтво говорити про взаємозалежність, вплив і складність систем, у яких ми всі існуємо.
Ваші роботи спонукають до інтелектуального діалогу. Наскільки для вас важливо, щоб глядач після знайомства з вашими роботами ставив більше запитань, ніж отримував готових відповідей?
Для мене це надзвичайно важливо, тому що я не хочу диктувати людині, що саме вона має побачити у моїй роботі. Те, як глядач сприймає мистецтво – це вже власна інтерпретація і мені дуже подобається цей діалог. Я можу передати через роботу свій стан, те, що я відчула або зрозуміла, але далі твір починає жити окремо від мене. Мені хочеться, щоб людина подивилася на мою роботу і, можливо, побачила ширше – світ, себе, певну ситуацію чи навіть власні відчуття. Якщо після цього виникають нові запитання, для мене це означає, що діалог відбувся.
Гаяне, окреме місце у вашій творчості займає серія скульптур Abstract Animals. Поділіться, які ідеї стоять за цим проєктом?
Серія Abstract Animals для мене – це дослідження самої сили життя через образ тварини. Мене цікавить універсальний інстинкт, який закладений у живому: виживати, адаптуватися, змінюватися і продовжувати розвиватися. У кожній скульптурі я намагаюся зібрати цю складність в одну форму, де одночасно можуть існувати сила і витонченість, чітка структура та органічна плинність. Мені важливо, щоб глядач бачив не буквальне зображення конкретної тварини, а відчував за формою щось більше, ту невидиму геометрію, яка, на мою думку, лежить в основі самого життя. В роботах цієї серії я поєдную точність із м’якістю: для мене це спосіб показати, що життя завжди перебуває у русі та балансі між протилежностями.
Ваші роботи були представлені на міжнародних виставках та професійних мистецьких платформах. Що для вас означає професійне визнання міжнародною артспільнотою?
Я починала з конкурсів для молодих художників і групових виставок в Україні. Згодом перейшла до персональних проєктів, виставок у галереях та міжнародних open call. Серед важливих для мене етапів – участь у проєктах Спілки молодих художників в Україні, виставки в Києві та Львові, персональна виставка в Запоріжжі, персональна виставка у кураторському просторі «Mlyn Design Hub», а також міжнародні проєкти, зокрема пов’язані з Венеційською бієнале. Після початку повномасштабної війни мої роботи були представлені на групових виставках у Лондоні, Мюнхені, Кембриджі та Чикаго. А у 2025 році я взяла участь у Context Art Miami під час Miami Art Week зі скульптурою «Abstract Animal ІІ». Також мої роботи експонувалися в галереях Маямі. Для мене кожен такий проєкт – це можливість вийти на новий рівень взаємодії з міжнародною артспільнотою. Мені важливо поступово будувати зв’язки з колекціонерами, кураторами та галеристами, тому я сприймаю міжнародну присутність як довгостроковий професійний шлях, а не як разове визнання.
Гаяне, а якби сьогодні вам потрібно було кількома реченнями сформулювати головну місію своєї творчості, що б ви хотіли залишити після себе?
Я б хотіла, щоб моє мистецтво допомагало людям дивитися ширше – на світ, на інших і, найголовніше, на самих себе. Для мене мистецтво – це спосіб досліджувати правду та істину, бачити взаємозв'язки й відкривати те, що не завжди лежить на поверхні. Я хочу продовжувати розвиватися, створювати нові роботи й будувати зв'язки з людьми, які так само відчувають цінність мистецтва. А якщо говорити про мою велику мрію, я хотіла б, щоб мої роботи одного дня були представлені в провідних світових інституціях сучасного мистецтва. І водночас мені важливо залишатися людиною, для якої художниця – це не титул, а спосіб проживати й досліджувати це життя.
