Маша Кравченко – модель, яка будує свою кар’єру в одному з найконкурентніших fashion-центрів світу, Нью-Йорку, та водночас працює за фахом хімічною інженеркою у США. Її професійний шлях руйнує звичне уявлення про необхідність обирати між творчістю та точними науками: вдень Маша працює у сфері, де важливі точність, аналітичне мислення й відповідальність, а у вільний від основної роботи час виходить на подіуми, бере участь у fashion-зйомках і розвивається в модельній індустрії. Її досвід особливо цікавий у контексті Нью-Йорка – міста, де fashion-ринок вимагає не лише яскравої зовнішності, а й витримки, дисципліни, уміння працювати з конкуренцією та постійно доводити власну професійну цінність. Водночас Маша не відмовляється від іншої важливої частини своєї професійної ідентичності – хімічної інженерії, доводячи власним прикладом, що точні науки й fashion можуть не суперечити одне одному, а разом створювати унікальний професійний шлях.
instagram.com/masha_kravchenko_o
Маша, сьогодні ви поєднуєте дві професії, які на перший погляд здаються майже протилежними. Як взагалі сформувався цей незвичайний професійний тандем? Коли ви зрозуміли, що не хочете обирати щось одне?
Хімія була частиною мого життя задовго до моделінгу, але цікаво, що модельна кар’єра з’явилася саме тоді, коли мій шлях у хімічній інженерії почав ставати серйозним. Коли я вступила до одного з найкращих університетів США за спеціальністю «хімічна інженерія», в перший тиждень отримала запрошення на New York Fashion Week і вирішила ризикнути. У перший рік навчання я близько семи разів їздила до Нью-Йорка, а повертаючись до університету, знову занурювалася в лабораторію, навчання та інженерні задачі. Згодом я зрозуміла, що інженерія дає мені можливість реалізовувати аналітичну сторону, а моделінг – творчість, подорожі та самовираження. Тому, поки що я обираю не обирати і цього сезону братиму участь уже у своєму п’ятому Fashion Week!
Як розпочався ваш шлях у хімічній інженерії? Чому свого часу ви обрали саме цю спеціальність?
Ще з дитинства я знала, що хочу займатися хімією: у середній школі брала участь у міських олімпіадах, а іноді вчителі навіть просили мене проводити уроки замість них. Тому, коли в Америці настав час обирати спеціальність, я практично не вагалася й подавалася лише на програми з хімічної інженерії. Під час навчання я також була віцепрезиденткою клубу робототехніки та займалася дослідженням, пов’язаним із фармацевтикою. Мені завжди було цікаво не просто вивчати хімічні процеси, а розуміти, як їх можна застосовувати для вирішення реальних завдань. На відміну від моделінгу, який з’явився в моєму житті несподівано, хімічна інженерія була моїм усвідомленим вибором ще зі школи й залишається однією з найстабільніших частин мого життя.
А як у вашому житті з’явився моделінг? Чи спочатку це було просто захопленням?
Спочатку я взагалі не розглядала моделінг як серйозну кар’єру. Усе почалося з того, що знайома запропонувала мені сходити на модельний воркшоп, де серед приблизно п’ятнадцяти дівчат саме мене обрали для зйомки бренду сумок і біжутерії. Коли фотографії з’явилися в рекламній кампанії й почали траплятися мені та моїм знайомим в Instagram, я вперше подумала, що з цього може вийти щось більше. Потім з’явилися зйомки для косметичних брендів, покази, Fashion Week, а згодом мене навіть запрошували як runway coach навчати інших моделей ходити подіумом. І все це я робила паралельно з роботою в лабораторії по 40 годин на тиждень, тому мені було цікаво перевірити, наскільки далеко може привести моделінг, якщо просто не зачиняти перед ним двері.
Маша, ви працюєте моделлю в Нью-Йорку – місті, яке вважається одним із найконкурентніших fashion-центрів світу. Наскільки складно було зайняти в ньому своє місце?
Мені, мабуть, допомогло те, що моделінг ніколи не був для мене єдиним способом побудувати кар’єру чи досягти успіху. Коли фотографи, дизайнери та представники індустрії почали самі мені писати, я отримала можливість обирати проєкти, які справді мені цікаві, а не намагатися потрапити на кожен кастинг. Я ніколи не ставила собі за мету стати найбільш затребуваною моделлю Нью-Йорка – мені цікавіше зрозуміти, наскільки далеко я можу зайти у fashion, залишаючись інженеркою. З часом моя власна ніша сформувалася досить природно: я не просто модель, а інженерка, яка паралельно працює у fashion, і таких поєднань справді небагато. Тому я сприймаю моделінг радше як шлях, нові знайомства та цікаві проєкти, ніж як постійну гонку з іншими моделями.
Конкуренція в Нью-Йорку особливо відчутна. Що, на вашу думку, сьогодні справді вирізняє модель на американському ринку?
Мені здається, американський ринок давно вийшов за межі стандартів краси 90-х, і сьогодні набагато важливішими є індивідуальність та вміння правильно себе презентувати. Можна бути дуже красивою, але в Нью-Йорку навколо тебе будуть сотні таких самих дівчат, тому важливо зробити так, щоб після кастингу запам’ятали саме тебе. Водночас я б назвала головною якістю витривалість: у моделінгу дуже багато відмов, і десять невдалих кастингів зовсім не означають, що одинадцятий не стане початком важливого проєкту. Я навчилася не сприймати відмову як оцінку власної зовнішності чи цінності, адже дизайнер може просто шукати інший типаж або конкретне рішення для своєї колекції. Тому для мене сильна модель – це не обов’язково людина з ідеальною зовнішністю, а та, яка зберігає індивідуальність і продовжує розвиватися після чергової відмови.
Чи допомагає вам інженерне мислення у fashion-індустрії? Наприклад, коли потрібно швидко адаптуватися, аналізувати ситуацію, працювати за чітким графіком.
Однозначно. Думаю, саме інженерне мислення багато в чому допомогло мені досягти того рівня в моделінгу, на якому я перебуваю зараз. Коли бачиш чергу на кастинг завдовжки у дві вулиці Манхеттена, мимоволі думаєш, як оптимізувати цей процес. Тому я швидко зрозуміла, що стандартний шлях не завжди єдиний: знаходила контакти брендів і дизайнерів, надсилала свої матеріали напряму або виходила на потрібних людей через знайомства. Одного разу цей підхід несподівано поєднав мої дві професії. Я пропустила кастинг через роботу, але знайшла email дизайнера й надіслала свої фото та відео. Мене взяли на показ, де я познайомилася з власницею молодого косметичного бренду. Згодом я не лише знялася для них у рекламі, а й отримала свій перший інженерний фриланс-проєкт: аналізувала склад косметики, порівнювала його з продуктами конкурентів і шукала можливості для вдосконалення формул. У результаті для однієї компанії я стала одночасно моделлю, яка представляє продукт перед камерою, та інженером, який працює над тим, що всередині нього.
Маша, а якщо уявити ваше життя через 5 років: ви бачите себе передусім інженером, моделлю чи людиною, яка й надалі свідомо поєднуватиме ці два світи?
За останні кілька років я навчилася не намагатися заздалегідь прописати для себе один конкретний сценарій. Якщо б кілька років тому мені сказали, що я одночасно працюватиму інженеркою та виходитиму на покази в Нью-Йорку, я б сама в це не повірила. У довгостроковій перспективі я однозначно бачу себе в інженерії: хочу працювати над технологіями, розвиватися, брати на себе складніші технічні та управлінські завдання й розглядаю можливість отримати PhD із хімічної інженерії. Але відмовлятися від моделінгу лише тому, що він не вписується в класичне уявлення про інженерку, я теж не хочу – він навчив мене впевненості, комунікації та вмінню презентувати себе. Тому через п’ять років я радше бачу себе людиною, яка використовує можливості обох світів, а не обирає між ними.
