Для Владислави Куцейко beauty-сфера — це значно більше, ніж догляд за шкірою. Вона фактично виросла в салоні краси поруч із мамою-косметологом, а згодом сама почала працювати косметологом в Одесі. Після переїзду до США у 22 роки їй довелося практично починати кар’єру спочатку — з мінімальним знанням англійської та без клієнтської бази. Багаторічна робота в одному з найбільших салонів Чикаго принесла їй не лише професійний досвід, а й визнання на рівні всієї Premier Salons — великої північноамериканської мережі салонів і spa. Владислава неодноразово отримувала SUPERSTAR Award — найвищу корпоративну нагороду компанії, яку щороку присуджували top 1% salon/spa associates. Згодом цей досвід привів її до створення власного простору — Facial Boutique Chicago, де сьогодні вона поєднує сучасні методики, професійний підхід та головний принцип: кожному клієнту потрібен не тренд, а те, що справді відповідає його потребам.
instagram.com/yourfacialboutique
instagram.com/facialboutiquechicago
Владиславо, якщо сьогодні озирнутися на весь ваш професійний шлях, з чого насправді почалася ваша історія в beauty-індустрії?
Напевно, все почалося з мами. Я буквально виросла в салоні краси, куди вона брала мене із собою ще дитиною, і тому ця професія з самого початку була для мене частиною світу. Я пам’ятаю атмосферу салону, жінок, які приходили до мами, їхні розмови, турботу про себе і те, як змінювалося їхнє самопочуття після зустрічі з нею. Мені дуже подобалося спостерігати за мамою, за її ставленням до кожної людини – вона не просто працювала зі шкірою, вона слухала, спілкувалася, помічала деталі й ніби створювала для кожної жінки маленький простір, де можна було зупинитися і приділити увагу собі. Тоді я, звичайно, не думала про це як про майбутню професію – це просто був світ, у якому я росла. Водночас тато мріяв, щоб я стала лікарем, і я певний час справді намагалася зрозуміти, чи це мій шлях. Ще підлітком я пішла працювати санітаркою в дитячу поліклініку, і цей досвід багато чого мені показав. Я зрозуміла, що не бачу себе у клінічній медицині, але водночас відчула, що мені була близька саме професійна робота зі шкірою – можливість розуміти її стан, бачити результат і водночас залишатися в контакті з людиною. У косметології поєдналося все, що мені було близьким: знання, естетика, спілкування і можливість реально допомагати людині почуватися краще. Зрештою я обрала мамин шлях, здобула необхідну освіту й почала працювати косметологом в Одесі. І мені дуже подобається думати, що в цьому виборі було щось більше, ніж просто професійне рішення. Я ніби продовжила історію, яку бачила ще дитиною, але з часом створила вже власне бачення цієї професії. Багато речей, які сьогодні здаються мені природними у роботі з клієнтом, я, напевно, навчилася від мами ще тоді, коли навіть не усвідомлювала, що вчуся. Тому я не можу сказати, що одного дня просто вирішила стати косметологом, швидше, я поступово зрозуміла, що професія, яка була поруч зі мною все життя, насправді і є моєю.
Понад 30 років тому ви переїхали до США й фактично почали професійне життя заново. Що було найскладнішим у перші роки і який момент став для вас переломним, коли ви зрозуміли: «Я справді зможу побудувати тут свою кар’єру»?
Переїзд до США став для мене великим випробуванням, тому що в Одесі я вже мала професію, досвід і своїх клієнтів, а тут усе це ніби залишилося по той бік океану. Я майже не знала англійської, не мала знайомих і не розуміла, скільки часу знадобиться, щоб знову відчути себе професіоналом у своїй справі. Певний час я працювала shampoo assistant і чекала можливості повернутися до косметології, хоча внутрішньо мені було дуже непросто прийняти, що після всього, чого я вже досягла в Одесі, тепер доводиться починати з, умовно, найнижчої сходинки. Були моменти, коли я почувалася абсолютно самотньою і не розуміла, чи зможу пройти цей шлях. В якийсь момент я зателефонувала татові й сказала, що більше не можу і хочу додому. А він відповів мені: «Не получилось, слабая оказалась – возвращайся». Звучить жорстко, але саме ці слова несподівано стали для мене переломним моментом. Я поклала слухавку і подумала: «Як це я слабка? Невже я справді повернуся тільки тому, що мені важко?». Після цього в мені ніби щось змінилося. Я перестала чекати моменту, коли все стане легко, і просто почала робити те, що могла – вчити англійську, шукати можливості, знайомитися з людьми, працювати й поступово повертатися у свою професію. Коли нарешті отримала можливість працювати косметологом, я знову була людиною без імені та клієнтської бази, тому розуміла, що все доведеться будувати власними руками. Я багато працювала, бо знала, що довіра клієнтів не з’являється за один день. І, мабуть, саме тоді я вперше по-справжньому зрозуміла, що зможу побудувати кар’єру в Америці – не тому, що шлях буде легким, а тому, що я готова пройти його до кінця.
У вашій історії особливо відчувається тема дому. Ви народилися та починали професійний шлях в Одесі, але багато років будуєте своє життя в Чикаго. Що для вас сьогодні є домом?
Мені здається, дім для мене сьогодні – це не одне конкретне місто. Одеса завжди буде частиною мене, тому що там моє дитинство, мама, перші професійні кроки і той світ, у якому сформувалося моє ставлення до краси та людей. А Чикаго став місцем, де я виросла вже як професіонал, навчилася самостійності, побудувала кар’єру і створила власну справу. Я привезла Одесу із собою в Америку – не буквально, звичайно, а в усьому, чого мене там навчили. Навіть у Facial Boutique є частина тієї дівчинки, яка колись сиділа в маминому салоні й спостерігала за її роботою. Тому я не відчуваю, що мусила обрати між двома домами. Один дав мені коріння, інший – можливість вирости. І сьогодні я відчуваю себе людиною, яка має обидві ці частини в собі.
Ви багато років працювали в одному з найбільших салонів у центрі Чикаго, але згодом ви відкрили власний Facial Boutique у Чикаго – простір, який уже став продовженням вашої професійної філософії. Чи не страшно було розпочинати бізнес у США?
Звичайно, було страшно. Особливо коли вже маєш стабільність, сильну репутацію, постійних клієнтів і розумієш, скільки років знадобилося, щоб усе це побудувати. У тому салоні я не просто працювала – я фактично виросла там як спеціаліст. За роки роботи в мене сформувалася велика клієнтська база, і багато людей приходили саме до мене, довіряли мені свою шкіру та поверталися роками. Я дуже багато працювала, постійно вдосконалювала свої знання і поступово стала одним із тих спеціалістів, до яких клієнти записуються не через назву салону, а через ім’я. Саме тому рішення піти було непростим. Коли ти стільки років працюєш в одному місці, воно стає частиною твоєї професійної історії, а люди навколо – частиною твого життя. Але в якийсь момент я відчула, що хочу мати власний простір – місце, де зможу працювати так, як відчуваю і як вважаю правильним. Мені хотілося, щоб Facial Boutique був не просто ще одним салоном, а продовженням мого підходу до роботи – камерним простором, де я знаю своїх клієнтів, розумію їхні потреби і можу приділяти кожному достатньо уваги. Я не звільнилася одразу, а певний час поєднувала роботу в салоні з розвитком Facial Boutique. І коли настав момент остаточно зробити вибір, я зрозуміла, що вже готова. Сьогодні я думаю, що найбільше мені допомогла саме впевненість, яку я накопичила за всі ці роки. Я вже знала, хто я як спеціаліст, знала своїх клієнтів і розуміла, заради чого хочу створити власний простір. Страшно було залишати те, що добре працювало, але ще страшніше було б залишитися лише через страх. Іноді він просто означає, що ти виходиш за межі того, що вже добре знаєш, і починаєш будувати наступну частину своєї історії.
Владиславо, серед ваших клієнтів є люди, які приходять до вас багато років, а ваша перша клієнтка в Чикаго досі залишається з вами! Що, на вашу думку, насправді змушує клієнта залишатися зі спеціалістом роками?
Я думаю, що насамперед це довіра, тому що в нашій професії недостатньо просто добре знати процедури чи працювати з якісною косметикою. Якщо людина тобі не довіряє, побудувати стосунки на десятиліття неможливо. Для мене клієнт ніколи не був просто записом у календарі: коли людина приходить багато років, ти знаєш історію її шкіри, бачиш, як вона змінюється, що їй підходить, а що ні. У мене досі є клієнти, які почали приходити ще у 90-х роках, а моя перша клієнтка в Чикаго залишається зі мною вже близько 30 років. Я ніколи не намагалася продати людині процедуру лише тому, що вона дорожча або модна: якщо вважаю, що вона не потрібна, я прямо про це скажу. Іноді можу навіть порадити взагалі нічого не робити або обрати зовсім інший догляд. Можливо, саме тому люди й залишаються зі мною: вони знають, що моя рекомендація ґрунтується не на бажанні щось продати, а на тому, що я справді вважаю правильним для їхньої шкіри.
А як ви визначаєте, що саме потрібно шкірі конкретної людини?
Для мене робота зі шкірою завжди починається не з процедури, а з людини. Я можу побачити, який стан шкіри сьогодні, але цього недостатньо, щоб зрозуміти, чому вона саме така і що їй насправді потрібно. Тому я завжди розмовляю з клієнтом і запитую про домашній догляд, попередні процедури, реакції шкіри, спосіб життя, сон, стрес, харчування та перебування на сонці. Коли людина приходить до тебе щомісяця протягом багатьох років, ти бачиш не окремий стан шкіри, а її зміни в динаміці. Нещодавно під час facial я помітила у постійної клієнтки маленьку нову плямку, якої раніше не було, і порадила обов’язково показати її лікарю; згодом вона написала мені, що це була меланома, яку виявили на ранній стадії. Звичайно, косметолог не діагностує такі захворювання – це робота лікаря, але уважність і знання шкіри конкретного клієнта можуть допомогти помітити зміни, яких він сам не бачить. Тому я не підганяю людину під готовий протокол, а підбираю догляд під неї, бо дві жінки одного віку з однаковими скаргами зовсім не обов’язково потребують однакових процедур.
Сьогодні клієнт приходить до косметолога вже з величезною кількістю інформації і часто має готовий список процедур, які, на його думку, йому необхідні. Цікаво, як ви працюєте з такими запитами?
Я працюю з такими запитами дуже спокійно, але завжди спираюся насамперед на реальний стан шкіри, а не на готовий список процедур. Сьогодні люди часто приходять уже з рішенням: «Мені потрібен пілінг» або «Я хочу microdermabrasion», бо побачили це в Instagram чи TikTok. Але якщо шкіра суха або зневоднена, я можу відмовити й пояснити, що зараз їй потрібне відновлення та зволоження, а не додаткове подразнення. Іноді клієнт дивується, адже він прийшов саме за цією процедурою, але я вважаю важливим чесно сказати, коли вона йому не потрібна. Тренди змінюються, а потреби шкіри залишаються індивідуальними. Тому хороший спеціаліст має вміти не лише виконати запит, а й пояснити, чому в конкретній ситуації правильна відповідь – «ні».
Владиславо, у Facial Boutique представлені процедури на кшталт Microneedling, HydraFacial, Microcurrent Therapy та інші професійні доглядові протоколи. Поділіться, як ви обираєте технології та процедури, які впроваджуєте у свою роботу?
Я ніколи не обираю процедуру лише тому, що вона стала популярною або її активно рекламують. За понад 30 років у beauty-індустрії я бачила дуже багато трендів: деякі справді змінювали індустрію, а інші зникали так само швидко, як і з’являлися. Для мене головні критерії – безпека, показання, протипоказання та реальний результат, а не красиві фотографії before & after. Є навіть особисте правило: перш ніж запропонувати нову процедуру клієнтам, коли це можливо й доречно, пробую процедуру на собі, щоб зрозуміти відчуття, відновлювальний період і побачити результат. Після цього я запитую себе, кому з моїх клієнтів вона справді потрібна і яку проблему допоможе вирішити краще за ті методики, які вже є в моїй практиці. Саме тому у Facial Boutique є Microneedling, HydraFacial, Microcurrent Therapy та інші технології – вони вирішують різні завдання, а мені важливо мати вибір інструментів для конкретної людини.
Владиславо, якщо уявити наступний етап вашого життя: чи хочеться вам масштабувати Facial Boutique, розвивати власний бренд, навчати інших спеціалістів?
Зараз мені цікавіше створювати щось своє і передавати досвід, який я накопичила за понад 30 років у професії. Одна з моїх давніх мрій – власна skincare-лінія і вона багато в чому повертає мене до дитинства, коли я спостерігала, як мама-косметолог сама створювала креми, маски та різні склади. За ці десятиліття я працювала з тисячами клієнтів, різними типами шкіри та величезною кількістю професійної косметики, тому добре знаю, які продукти справді дають результат, а які більше тримаються на маркетингу. Facial Boutique я також хочу розвивати, але не обов’язково через відкриття десятків локацій, тому що мені важливо й надалі особисто працювати з клієнтами та зберігати ту близькість, на якій побудований мій бізнес. Мені також цікаво навчати інших спеціалістів – не лише процедурам і роботі зі шкірою, а й тому, як будувати довіру з клієнтами та власний beauty-бізнес у США. Можливо, моя наступна глава буде саме про це!
