«Скільки себе пам’ятаю,
у мені завжди була музика…»
Олена Єфімчук – українська співачка, викладач естрадного вокалу, член спілки діячів естрадного мистецтва.
Пам’ятаєте свій перший вихід на сцену? Коли це було, і що Ви виконували?
Мій перший вихід на сцену був ще у дитячому садочку. Співала я пісеньку «Сніжинки». Ми жили тоді в Криму, і сніг був рідкісним явищем у нашому місті. А першими вивченими серйозними піснями були: «Шаланды полные кефали» та «У синего моря». Ці пісні звучали в нашому будинку часто і я співала їх з двох років. Моя душа насичена морем...
З чого почалася Ваша кар’єра як серйозної професійної виконавиці?
З мрії, до якої йшла не один рік, з роботи над собою і своїм голосом, з невипадкових зустрічей, які призвели до того, що я сьогодні маю. І звичайно ж, з повного розуміння, що я хочу розповісти своїм слухачам.
Чому Ви пов’язали своє життя з музикою? І як Ваші близькі поставилися до Вашого бажання стати співачкою?
Скільки себе пам’ятаю, музика завжди була у мені… Або я у ній…
У родині завжди звучали пісні: на свята і в будні. Бабуся співала багато українських народних пісень. Потім я вчилася в музичній школі по класу акордеон, 5 років танцювала у студії народного танцю, ходила до театрального гуртка. Тому вже зі шкільних років я точно знала, що моє майбутнє буде пов’язане із музикою та піснею. Пізніше отримала музичну освіту в музичному училищі та академії.
Батьки та чоловік завжди тільки підтримували мої прагнення в цьому напрямку!
Сьогодні Ви мама двох уже дорослих дітей. Виходить, що вся Ваша кар’єра супроводжувалася сімейними і материнськими турботами. Чи складно було поєднувати? Чи доводилося від чогось відмовлятися на користь кар’єрі або материнству?
Щиро вдячна Богові, що я мама. Мої діти з раннього дитинства усвідомили, що музика – це робота. Сім’я у мене завжди була і є в пріоритеті. На користь сім’ї, кар’єрі іноді доводилося відмовляти. Але я не шкодувала про це ніколи! Щоб зберегти сім’ю та займатися улюбленою справою, потрібно вміти зберігати баланс між цими двома сферами. Не можна щось любити більше. Повинна бути повна гармонія.
Що у вашому розумінні можна назвати успіхом? Ви досягли свого особистого піку або до чого ще прагнете?
Звичайно, прагну, вчуся щодня чомусь новому. Мрію... Ставлю цілі та йду до них. Не поспішаючи. Із задоволенням.
Я щаслива займатися улюбленою справою, тому
будь-яка маленька перемога – це і є для мене успіх. Він у свою чергу надихає творити. І найважливіше, що треба пам’ятати, це те, що треба бути собою і робити те, що тобі подобається.
Якою найціннішою порадою, яку Ви коли-небудь отримували від своїх батьків щодо сім’ї та материнства, Ви б хотіли поділитися?
Порад у батьків завжди багато. І всі вони важливі. У журнал не вмістяться (сміється). Батьки вчили любити людей і життя, цінувати щасливі миті, навіть повсякденні. Але це поради загальні.
Ми з чоловіком рано стали батьками і наші батьки були завжди толерантними до нашого шлюбу. Тому щодо сім’ї та дітей, поради давали не часто. Але допомагали завжди і підтримували. Нам у цьому пощастило (посміхається).
