Оксана Діденко – досвідчений психоаналітик, психотерапевт, психіатр - божевільно закохана у життя та у свою професію. Її девіз в житті і в роботі: "Добре в душі - добре усюди". Про роботу психоаналітика, про хвороби сучасності та емоційне вигорання фахівець розповіла спеціально для Gossip!
10 років досвіду, державний диплом, стажування в Канаді, більше 7500 годин практики, більше 3000 клієнтів, клієнти з 20 країн світу (Україна, Америка, Канада, Еквадор, Німеччина, Норвегія, Іспанія, Греція, Польща, Білорусь, Росія, Казахстан, Дагестан, Йорданія, ОАЕ, Філіппіни, Пакистан, Індія, Мальдіви, Таїланд), 3 мови консультування (українська, російська, англійська), член Української спілки психотерапевтів, член Українського психоаналітичного союзу, експерт телеканалу СТБ.
У кожній професії є свої правила і закони. На яких правилах чи принципах ґрунтується ваша робота, як психолога?
Моя робота грунтується на чотирьох основних правилах. Конфіденційність – все, що клієнт мені розповідає в кабінеті або в онлайн-розмові залишається виключно між нами двома. Обговорювати ситуації клієнта або навіть деталі розмови з третіми особами, навіть сім’єю, друзями або колегами – це вкрай непрофесійно. Повага та неупередженість – я однаково ставлюсь до всіх своїх клієнтів не зважаючи на вік, стать, національність, сексуальні вподобання, релігійний вибір або якісь інші параметри. Професійність – психологу або психотерапевту дуже важливо підтримувати та підвищувати свій рівень професійності. Професія психолога/психотерапевта в цьому плані дуже схожа до професії лікаря. Зупинитись в розвитку і залишатись гарним спеціалістом одночасно неможливо. Потрібно постійно розширювати межі своїх знань та розуміння того, як працює психіка. Межі компетентності - психологу/психотерапевту дуже важливо знати межі своєї професії і розуміти, що лежить в сфері психології/психотерапії, а де слід рекомендувати звертатись до інших спеціалістів (психіатра, сексолога, різних лікарів).
Ви мали досвід роботи експертом на телебаченні. Наскільки важко працювати з пацієнтом під прицілом телекамер?
Так, я багато працювала і під прицілом телекамер і поза їх межами. Це абсолютно дві різні роботи і мета у них різна. «Під камерами» не стоїть задача дістатись до глибоких шарів психіки, бо це можливо тільки під час затишної індивідуальної та конфіденційної консультації. На камери же можливо пропрацьовувати поверхневій рівень психіки. Тут головне привернути увагу людини до причини проблеми, конфлікту або ситуації. Коли людина бачить принаймні в якому напрямку їй далі міркувати та шукати відповідь, то це вже половина діла зроблено! На телебаченні моя роль – це підтримка, а на приватній консультації – це дослідник, який допомагає клієнтові розібратись у своїй неусвідомленій частини психіки.
Зараз розповсюдженим є синдром «відкладеного життя». Розкажіть про нього? Чим він небезпечний? Як проявляється?
Синдром «відкладеного життя» - це коли людина живе не в реальному часі, а в мріях про майбутнє. Все життя перетворюється на очікування якогось події або явища, після якого можна буде одразу почати жити щасливо, почати займатись улюбленою справою, тощо. Такі люди говорять, що їх поточне життя їх не задовольняє, «але ось коли …, то все стане прекрасним». Під цим «коли» може виступати все, що завгодно: переїзд в інше місто або країну, одруження, отримання перспективної посади. Потрібно відрізняти людей з таким синдромом від людей, які дійсно тимчасово обмежені обставинами або у кого є мрія і він/вона поступово до неї йдуть. Люди з синдромом «відкладеного життя» мріють про щось, але далеко не завжди щось роблять для реалізації своїх бажань.
Ще одна відмінність полягає в тому, що люди, які обмежені обставинами або поступово йдуть за своїми мріями в повсякденному житті зазвичай обирають якісь компромісні варіанти, щоб отримувати задоволення і жити тут, і зараз в тому числі, не тільки майбутнім. В них є хобі або повсякденні маленькі радощі. Вони живуть і тут, і в мріях одночасно, а не тільки там, колись.
Любити себе: це нове модне віяння чи запорука психологічного здоров`я?
Це залежить від того, як дивитись на цю любов до себе. Зараз медіа та соціальні зміни говорять нам любити себе, не відкладати на завтра задоволення та йти до своєї мети незважаючи ні на що. Але тут може ховатись пастка в тому плані, що любов до себе, та вседозволеність, яка транслюється сучасною модою – це різні речі. Справжня любов до себе – це повага і до себе, і до інших людей, відчуття власних меж, вміння їх відстоювати та розуміння, що власна свобода закінчується тоді, коли починається свобода іншої людини. Якщо любов до себе буде проявлятись у тому варіанті, якому нам пропонує ЗМІ та сучасний світ (роби що забажаєш, ти на все здатен, йди до своєї мети незважаючи ні на що), то це просто нове віяння. Комусь підходить, але для цього треба мати певний склад характеру та неабиякі ресурси. Якщо розглядати любов до себе як вміння відчувати свої власні межі та розуміти як балансувати між власними потребами та потребами тих, хто навколо нас, то тоді так, це запорука психологічного здоров’я.
Як обрати «свого» психолога? На що звертати увагу?
Залежить від того, що ви очікуєте від роботи зі спеціалістом. Якщо короткотривалої роботи з діагностикою та порадами достатньо, то вищої психологічної освіти буде достатньо. Якщо ви бажаєте пропрацювати певні питання на більш глибокому рівні, то тут потрібні навички психотерапії. Потрібно дивитись, щоб у людини була на вибір:
- повноцінна психологічна освіта ПЛЮС спеціалізація у певному напрямку психотерапії ПЛЮС додаткові умови роботи у даному напрямку психотерапії (власна терапія, супервізії, тощо),
- медична освіта зі спеціалізацією у психіатрії ПЛЮС спеціалізація у певному напрямку психотерапії ПЛЮС додаткові умови роботи у даному напрямку психотерапії (власна терапія, супервізії, тощо),
- або окрема психотерапевтична освіта, яка триває декілька років (в залежності від напрямку) ПЛЮС додаткові умови роботи у даному напрямку психотерапії (власна терапія, супервізії, тощо).
При першому знайомстві не соромтесь запитувати, що закінчив спеціаліст, яка освіта, просіть показати дипломи та сертифікати і активно уточнюйте та гугліть навчальні заклади. Освіта – це перший та головний момент. Другий – це банальне подобається/не подобається. Якщо на вибір є декілька спеціалістів з перевіреною освітою, то обирайте просто того, хто до душі ближче ліг.
Якщо людина звертається до психолога, то це вже говорить про те, що вона хвора?
Це хибний стереотип. Наше повсякденне життя наповнене суперечливими умовами. Працюй так, щоб заробити достатньо грошей, але встигай приділити увагу близьким людям; турбуйся про ближнього, але не забувай про себе; заводь дітей, але пам’ятай, що ти ще й жінка свого чоловіка; і т.д. Кожного дня нам потрібно вирішувати багато маленьких питань, а ще й періодично дуже суперечливі великі питання. І це все не беручи до умови того, що наша психіка – це сама по собі дуже складна та багатоповерхова конструкція. Психолог – це така ж необхідність у сучасному світі, як кометолог чи фітнес-тренер. Психолог/психотерапевт – це спеціаліст, який допомагає краще зрозуміти себе та розкласти свої бажання та потреби по поличках. Це в результаті покращує загальне самопочуття та допомагає робити вибір, який ще вчора здавався дуже складним!
Запис на консультацію:
Тел. +38(066)111-02-42 (Viber, WhatsApp, Telegram)
Сайт: oksana-didenko.com
