Працювати в IT сфері та писати картини – складно? Чичеріна Анна – дівчина, котра вмить розвіє міфи про несумісність професій.
Талановита художниця та розкішна пані Анна в інтерв’ю журналу GOSSIP про реалії сучасної художниці.
Бліц:
Улюблений колір? Ніжно-рожевий
Улюблена пора року? Весна
Улюблена квітка? Піон
Улюблена музика? Душевна
Найважливіша якість для чоловіка? Відповідальність
Жінки? Внутрішнє тепле світло
Людини? Людяність :)
Улюблена цитата-девіз-приказка? Добре там, де ми є!
Анно, ви - IT фахівець і за сумісництвом художниця. Скажіть, завжди мріяли бути художницею чи це сталося зовсім випадково?
Я з дитинства любила малювати, але не надавала цьому особливого значення. Взагалі я багато чим захоплювалася: любила шити, шила сукні собі і навіть друзям, вчилася стилістиці, готувала образи моделям на зйомку. У мене є грамоти зі шкіл, я обожнювала це. Потім вивчилася на візажиста, що теж приносило мені масу задоволення, особливо готувати наречених до весілля. Але паралельно до всього цього я писала картини і для мене це було свого роду медитацією – під улюблені пісні, в затишному місці. Потім виходила закінчена робота і маса щастя (посміхається). Усі нові роботи стоять у мене на видноті, я ходжу, дивлюся на них, милуюся і радію. Так було завжди.
Чи позначається на вашій творчості ваша основна професія?
Моя основна професія матеріально підтримувала мене в творчості.
Плюс завдяки тому, що я обожнюю свою роботу в ІТ, я завжди сповнена сил і наснаги та можу поєднувати два види діяльності: робити розумні, технічні речі в офісі і творити любов, доброту, щастя та історію своїми картинами.
Також це моє натхнення і мотивація. Я захоплююся тим, що працюю в ІТ серед геніальних, розумних, добрих і талановитих людей. Мої колеги – одні з перших, кому я показую свої нові роботи. Вони мої критики, порадники і моя підтримка також.
Поглянувши на ваші картини - байдужих не залишиться. Від них віє теплом, любов'ю, щастям і безтурботністю. Саме це ви хочете донести через свої картини?
Так!!! І така щаслива, що у мене це вийшло. Ось зовсім нещодавно закінчилася моя виставка в Музеї історії Києва. Я часто приїжджала туди, знайомилася з людьми які просто приходили на мою виставку, і можу сказати, що всі ходили зі щирими усмішками. Для мене це – головний відгук про мою роботу. Хотілося дарувати людям тепло, любов і усмішки – те, що я сама відчуваю коли дивлюся на свої роботи. Вдячна кожній людині, яка відвідала мою виставку, дала відгук, для мене це так важливо.
А ще хочу сказати, що наше життя – це величезний дар. І що щастя ми створюємо самі, воно у дрібницях, у моментах і речах, які не купиш. У наших близьких і рідних людях, у маленьких хвостатих чотирилапих друзях, у стосунках з коханою людиною і, нарешті, в дітях. Тому хотілося б побажати всім розвиватися, досягати нереальних висот, але не забувати про близьких людей і про маленькі радощі життя, а вони всюди.. Цінуйте і будьте вдячні за це!
Чим ви надихаєтесь, коли починаєте працювати над тією чи іншою картиною? Банальне запитання, але для дівчини, яка провела багато років в сфері технологій, при цьому пише такі «живі, справжні» картини, вельми цікаво.
У мене дуже багато ідей, я буду потроху їх усі втілювати у життя. Обіцяю, буде ще багато милого і красивого. Я переїхала до Києва більше 7 років назад, щоб влаштуватися працювати в EPAM. Тоді це була моя величезна мрія. І переїхала я з одягом і з моїм етюдником (посміхається). Навіть коли я знімала квартиру з дівчинкою навпіл і жила в маленькій кімнаті, де був лише диван, шафа, стіл і той етюдник, я все одно примудрялася писати там картини. А ще я більш ніж впевнена, що коли до будь-якої справи додаєте любов - відбувається диво. Дуже сильно любіть те, що маєте і те, чим займаєтеся. Навіть звичайний чай, налитий з любов'ю, здається найбільш затишним, найсмачнішим і найароматнішим, таким, який ви ні в одній країні не спробуєте. Це стосується всього. Я обожнюю всім серцем свої картини, пишу їх з величезною любов'ю і тому вони вже полюбилися людям (посміхається).
Який ваш улюблений художній матеріал? І що для Вас є в процесі роботи найважливішим, чому приділяєте особливу увагу?
Обожнюю масляні фарби – для мене це рідкий шовк! Особливу увагу приділяю своїм почуттям та емоціям, які я відчуваю, дивлячись на свою роботу, кольоровій гамі, кількості життя і любові в картині. А ще дуже важливі завершальні деталі: блиск в очах, відображення на волоссі, маленькі дрібнички, вони роблять картину максимально наповненою і закінченою.
Які якості, на вашу думку, особливо важливі для художника? Вони у вас є?
Добра потужна енергетика, тому що картини – це згусток енергії, яку ми вкладаємо в процесі створення роботи. І любов та захоплення до своїх робіт.
У мене це є, однозначно. І у всіх художників, з якими я товаришую чи перетинаюся час від часу, ці якості теж є.
Для художника персональні виставки важливий захід. Анна, скоро у вас відбудеться невелике турне по Україні з вашими роботами. Які це будуть міста? З якою метою ви проводите дані виставки?
Я хочу зробити виставки у Львові, Харкові, Одесі. У Харкові точно буде у вересні 2020 року, можливо, і раніше ще одну зробимо. Львів – одне з найулюбленіших міст для мене, обожнюю його всім серцем і планую якомога швидше зробити там виставку. В Одесі теж протягом року планую, точні дати буду знати трошки пізніше. Своїми картинами, а точніше коштами від їхнього продажу, я допомагала діткам і планую далі цим займатися. Виставки проводжу з метою подарувати людям добрі емоції, шматочок теплоти, нагадати про головне в житті, про найдорогоцінніше. Кожна людина, яка була на моїй виставці, взяла для себе щось особливе: хтось почав писати роботи, хтось просто усміхнувся і отримав свою частинку розчулення, хтось згадав моменти з дитинства, хтось подзвонив бабусі з дідом, що б сказати, що їде в гості, було багато поцілунків і обіймашок біля картин. Це все до мурашок мило для мене.
Ось з такими цілями я готова робити виставки якомога частіше. 
А в Києві можна буде подивитися ваші роботи?
Я мрію про свою власну галерею, де буде світло, атмосферно і затишно, де буде смачний чай та красиві, милі картини. Я завжди буду рада всіх бачити там, запрошуватиму в гості, з любов'ю. Поки це моя мрія, але дасть Бог, я обов'язково її здійсню.
