Ірина Сенюта — доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри медичного права Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Почесний Амбасадор Львова, голова Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України, член Правління Європейської асоціації медичного права і національний представник Європейської асоціації медичного права в Україні, адвокат, керуючий партнер адвокатського об‘єднання «МедЛекс», президент ГО «Фундація медичного права та біоетики України».
Ірино, ви доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри медичного права Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Почесний Амбасадор Львова, голова Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України, член Правління Європейської асоціації медичного права і національний представник Європейської асоціації медичного права в Україні, адвокат, керуючий партнер адвокатського об’єд- нання «МедЛекс», президент ГО «Фундація медичного права та біоетики України». Хто сформував ваш життєвий вектор, допоміг стати на шлях, яким ви зараз йдете?
Формування життєвого вектора — багатоаспектний процес. Вірю, що кожен із нас приходить у цей світ для виконання певної місії, отже, життєва програма закладена з народження і кожен з нас має гідно крокувати цією дорогою. Звичайно, що фундамент життя закладений моїми Батьками, родиною, саме вони сприяли утвердженню і плеканню чеснот, слугували створенню
мною своєї моральної конституції. Професійний шлях формувався моїми Вчителями, починаючи з учнівської лави, де закладались світоглядно-освітні цеглинки, до студентської — де викладачі Львівської правничої школи ділились знаннями, власним прикладом слугували створенню образу правника. Тож увесь цей спектр долі, яскравих людей, покликання визначили мою високу місію захисту прав людини, честь бути Вчителем, а найважливіше — щодня бути Людиною.
А чому ви зайнялися саме медправом?
На другому курсі навчання на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка я познайомилась з монографією професора А.М. Савицької «Відшкодування шкоди, заподіяної неналежним наданням медичної допомоги», яку на гурток з цивільного права принесла професор З.В. Ромовська. Це була така любов з першого погляду до медичного права. Проте навчальні програми ні юридичних, ні медичних закладів вищої освіти на той час не містили такого навчального курсу. Отже, відразу після завершення навчання в університеті з 2001 року я почала активно працювати над становленням і розвитком медичного права в Україні, сама щоденно формуючись як фахівець у цій царині. Медичне право для мене «професійна хвороба». Це дуже складна і чуттєва сфера, адже на шальках терезів балансують справедливість, на одній чаші, і захист прав людини — на іншій, на одній шальці — життя і здоров’я, а на іншій — дефект надання медичної допомоги і ділова репутація. Для мене дуже важливо, аби в Україні була утверджена і розвивалась правова медицина — людиноцентрована медицина, обрамлена правовими цінностями, в якій охороняються права і свободи людини у сфері охорони здоров’я, відносини між учасниками правовідносин ґрунтуються на повазі, взаємному дотриманні прав і виконанні обов’язків, діях у найкращих інтересах пацієнта, в умовах довіри до лікаря.
Що порадите почитати початківцю і спеціалісту з медправа? Які риси характеру потрібно виховувати в собі, щоб досягти успіху?
Сьогодні є чимало різноманітних джерел: монографії, підручники, наукові статті, хоча все ще чимало лакун, які потрібно доктринально доопрацьовувати. Проте старт міг би бути і з монографії профе- сора А. Савицької, книга якої мала визнання і на міжнародному рівні. Докладу максимум зусиль, щоб цю книгу перекласти і видати україн- ською, в пам'ять про Вчителів! Успіх — водночас таке просте і складне слово, що накладає на людину чимало відповідальності — бути, а не видаватись!… Ділю успіх на внутрішній і зовнішній, що в сукупності становить повноту успіху людини. Внутрішній для мене стимулює і зовнішній — це максимально повна реалізація в особистому і сімейному житті, а зовнішній — в творчому і професійному.
Для мене основоположними для успіху є людяність і професіоналізм, лише унісон цих характеристик гарантує яскравий шлях. Без сумніву, що у власному «категоричному імперативі» повинні бути від- повідальність, емпатія, толерантність. Але успіх — поняття фрагментарне, відносне і дуже непросте, адже успіх кожного достеменно можна зрозуміти, лише примірявши капці того, хто йде дорогою успіху. Для тонусу успіху я пам’ятаю слова В. Черчіля: «Успіх не вічний, поразка — не фатальна, мужність вести далі те, що почав, ось що має значення». Отже, мужньо вести справу свого життя крізь терни до зірок — оце має значення, що і роблю щодня!
Які професійні досягнення вва- жаєте справді важливими? На чому зараз зосереджуєте свою увагу?
Для мене найважливішим професійним досягненням є честь і можливість долучитись до становлення і розвитку національного медичного права, формуючи його доктрину і практику. Ключовими вважаю захист докторської дисертації на тему «Цивільні правовідносини у сфері надання медичної допомоги в Україні: питання теорії і практики», що створив нові можливості та новий рівень для наукового розвитку, а в практиці — честь очолювати Комітет медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України, що налічує понад 50 адвокатів, які практикують у цій царині. Синергічний ефект від поєднання наукової, викладацької та практичної діяльності у сфері медичного права є запорукою усіх досягнень. 26 вересня 2019 р. я стала членом Правління Європейської асоціації медичного права, є її національним представником в Україні, членом Всесвітньої асоціації медичного права, отже, докладатиму максимум зусиль для розвитку міжнародної співпраці, яскравого представництва України на міжнародному рівні, враховуючи і місію Амбасадора, та примноження здобутків світової, зокрема європейської, скарбниці медичного права.
Також ви громадська діячка. Чим ви займаєтеся?
Понад 10 років очолюю ГО «Фундація медичного права та біоетики України», місія якої — розвиток медичного права як науки, навчальної дисципліни та галузі права. За ці роки реалізовано численні проекти, спрямовані на захист прав людини у сфері охорони здоров’я, най- масштабніший з яких — міжнародний проект Фундацій відкритого суспільства (OSF) та Міжнародного фонду «Відродження», що тривав з 2007 до 2012 р., — «Права людини у сфері охорони здоров’я», за результатами якого було видано практичний посібник трьома мовами, проведено низку навчальних семінарів для різних цільових аудиторій (від суддів, адвокатів до медичних працівників), пройшли спеціалізоване навчання з медичного права три стажери на базі Фундації. Цей проект стимулював розвиток медичного права в Україні в усіх спектрах. Крім того, проводились численні інформаційно-просвітницькі кампанії, пов’язані з профілактикою захворювання на рак молочної залози, рак шийки матки, партнерськими поло- гами, протидією гепатиту С. Фундація спільно з партнерами понад 10 років видає науково-практичний журнал «Медичне право», головним редактором якого є я.
Напевно, непросто поєднувати всі робочі процеси, особисте життя, сім'ю. Що допомагає вам бути завжди енергій- ною? Як ви відпочиваєте від справ? Роз- кажіть про свої хобі. Чим захоплюєтесь і звідки черпаєте натхнення?
Мій життєвій постулат: «Роблю, що люблю, і люблю, що роблю», тому це емоційно надихає, додає сил і натхнення творити всебічно. Григорій Сковорода сформував ідею «сродної праці», саме медичне право є моїм покликанням, і воно справді мене надихає, це як «кров», що живить і збагачує мій організм (усміхається)! Енергію дає любов, що живе у серці, моя філософія життя «серцецентрована»: я люблю своїх рідних, медичне право як своє покликання, свою професію, людей, незважаючи на те, що часом це важке завдання з огляду на те, що ми всі дуже різні. Я вчусь щодня любити, аби це було моїм диханням, це складна праця над собою. Як сказала в одній зі своїх заповідей Мати Тереза: «Що більше любові, мудрості, краси і доброти ви відкриєте в собі, то більше ви помітите їх у довколишньому світі». Обрана мною сфера є непростою, адже пов’язана з життям і здоров’ям людей, їхніми переживаннями і втратами, болем і трагедіями, відтак, відмежуватись від людського горя дуже складно, намагаюсь бути сильною, аби максимально ефективно допомогти людині, тому синдром професійного вигорання є. Я постійно в пошуках балансу, який знайти не так просто. Я люблю подорожувати, у зв’язку з тим, що маю не так багато часу, мої відрядження стають добрим рятівником для пізнання нового, дарують нові знайомства і відкривають нове незвідане. А ще книги — люблю занурюватись у їх «лоно» і переноситись в інший світ, отримуючи знання, поринаючи у роздуми, шукаючи шляхи для збагачення світогляду та шліфування. Натхнення черпаю з часу, звучить непросто, але поясню: час — наше найбільше багатство, адже він невпинно спливає. З кожним днем все більше ціную час, він мене надихає активніше працю- вати, робити більше і краще, робити вже і зараз, особливо, враховуючи значну конкуренцію, і насолоджуватись сьогодні. З минулого, на мою думку, слід брати: висновки з помилок, аби їх не повторювати, яскраві емоції і почуття, аби далі їх примножувати, на майбутнє залишати — мрії, мріяти потрібно обов’язково, навіть якщо здається, що мрія нездійсненна, а сьогодні треба жити! Мій відпочинок — це люди, які живуть у моєму серці, в кожного з нас є та невеличка кількість тих особливих, які гріють тебе зсередини, погляд, тепле слово, дотик яких знімають втому одним подихом (усміхається)!
Ви завідувач кафедри медичного права Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, єдиної в Україні. Вам подобається працю- вати зі студентами? Справді в них є теж чого повчитися?
Так, я працюю в університеті з 2002 р., маю приємність працювати і зі студентами-медиками, а також на кафедрі навчаються слухачі на післядипломному рівні (організатори охорони здоров’я, лікарі, юристи, які працюють у системі охорони здоров’я, викладачі, які викладають медичне право в медичних і юридичних вишах). Крім того, я ще викладаю для студентів-правників в Українському католицькому університеті авторський курс «Медичне право» та для адвокатів у Вищій школі адвока- тури НААУ у мене теж є чимало навчальних продуктів (вебінари, лекції, семінари). Маю велику приємність навчати і студентів, і практиків, і медиків, і правників, у кожного з них можна повчитись, отже, я завжди говорю: ми обмінюємось досвідом. Студенти-медики старших курсів і студенти-правники магістерської програми вже мають дотик до практики, ставлять чимало практичних запитань, часом дилемних, адже законодавство має значні прогалини у цій сфері. Вони вчать тримати руку на пульсі змін і допитливості в прагненні знати більше. Усі, хто на післядипломному навчанні, вже навіть не навчаються, а в нас обмін досвідом, де треба бути на вістрі, аби відповідати високому запиту на якість освіти. Моїм основним завданням у цій царині вважаю передати ціннісно-орієнтованість медичного права та повагу до Людини!
До якої мети ви прагнете? Про що мрієте?
Я собі ставлю багато цілей в усіх напрямах своєї спектральної діяльності, досягаючи їх, вважаю, що цей фініш є по суті старт для нової мети, і рухаюсь далі, насолоджуючись процесом свого руху, адже цінним є не лише кінцевий результат, а й процес його досяг- нення. Хоча зрозуміло, що процес кроку- вання менше помітний, в основному фокус на досягнутому. Я мрію, мрій багато: від професійного до особистого життя. Якщо узагальнити, то мрію і прагну бути Людиною, бути щасливою і бути Професіоналом!.. Для України та людей — про мир і добро в державі, помислах і серцях!
Що порадите читачкам журналу?
Давати поради завжди складно, напевно, просто побажаю бути щасливими, занурюючись у свої потаємні куточки душі та серця, відчувати його від шляху, яким крокуєте, від справи, яку робите, від людей, які поруч, а позитив, світло від цього окрилятимуть вас на нові звершення, слугуватимуть здоров’ю як критерію щастя, збагачуватимуть сімейне життя, робитимуть ваш успіх яскравим і визнаним.
