Олена Дума — яскравий приклад сучасної української жінки, котра блискуче поєднує зовнішню елегантність та глибоке внутрішнє наповнення, «хата» якої — не з краю, а в епіцентрі суспільного життя.
Олено, що спонукало вас зайняти активну громадську позицію і чому ви долучилися до профспілкового руху?
До профспілкового руху я долучилася більш ніж 5 років тому. За фахом я юрист, закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка. За 20 років трудового досвіду маю досвід керівництва власною юридичною компанією та 15 років державної служби в різних органах державної влади. Перебуваючи на різних посадах і в Уряді, і в міністерствах, я багато разів стикалася з незахищеністю наших службовців, працівників. Необхідність захистити права власні та моїх колег якраз і спонукала зайняти активну позицію. Зараз я — голова Всеукраїнської профспілки «Рідна Земля», заснованої в 2007 році. Також очолюю Федерацію профспілок України (ФПУ) «Профспілковий наступ». До її складу входять всеукраїнські профспілки: медиків, освітян, поліцейських, учасників бойових дій, волонтерів та ветеранів, телевізійників та інших медіа, працівників транспортної та будівельної галузей, IT-сфери, а також молоді, спорту, Український комітет по боротьбі з корупцією та інші. Ми активно працюємо з міністерствами та відомствами щодо захисту наших громадян з соціальних та економічних питань.
Чому саме професійні спілки? У чому перевага такого формату?
Сьогодні, у важких економічних і соціальних обставинах, український працівник не здатний захиститись наодинці від свавілля роботодавців, його легше залякати, звільнити, затягати по судах. Тому йому необхідна підтримка з боку профспілок. Саме профспілки є загальновизнаною формою представництва інтересів найманої робочої сили на ринку праці. Нині профспілка — єдина надійна опора для найманого працівника, тільки вона може реально захистити від загроз скорочення, незаконного звільнення, невиплати заробітної плати, порушення норм праці.
Організації профспілок на галузевому та регіональному рівнях надають кваліфіковану, безкоштовну юридичну допомогу, здійснюють представництво і захист прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади, у відносинах з роботодавцем, представляють інтереси працівників в українських та міжнародних судах.
Згадаємо історичну роль профспілок в інших державах. В США саме профспілки ще 1866 року боролися за 8-годинний робочий день. Жіноча ліга профспілок США в 1903-му надавала фінансову та іншу допомогу жінкам — «синім комірцям», лобіювала встановлення мінімальної зарплати, обмеження робочого часу і дитячої праці. Президент Рузвельт боровся з безробіттям і депресією та прийняв національний акт відновлення промисловості, який дав працівникам право на профспілки.
В Ізраїлі профспілка Гістадрут ще 1920 року захищали права працівників-євреїв у британській підмандатній Палестині та виборола їхнє право купувати землю та працювати на ній, незважаючи на те, що арабська робоча сила коштувала дешевше. Сьогодні ж Гістадрут є власником багатьох підприємств та найбільшим працедавцем у країні, утворивши цілий сектор економіки, а також забезпечує систему медичного страхування. Чи не має такий досвід стати прикладом для нас, українців, в той час, як на часі багато питань із ринком землі та відтоком українських спеціалістів закордон у пошуках достойних заробітків?
Нині ми спостерігаємо, як французькі профспілки відмовляються від пенсійної реформи і обіцяють нові страйки, що призвело до закриття залізничних ліній, заблокувало роботу аеропортів, шкіл. Це — свідчення об’єднання робітників заради відстоювання своїх прав. Отже, в кризових умовах роль профспілок тільки зростає.
Зараз на чолі багатьох державних інституцій стоять жінки. Як ви вважаєте, у нашій країні вдалося подолати гендерні стереотипи? Яка роль жінки в політиці?
Українські жінки завжди й в усі часи відігравали значну роль у державотворчих процесах. Так, у складі Української Центральної Ради серед 115 членів була 21 жінка. Зінаїда Мірна, Людмила Старицька-Черняхівська, Любов Яновська — вони першими торували політичний шлях. Уже в Конституції 1918 року, коли УНР проголосила себе незалежною від Російської імперії, було зазначено, що «жінки мають рівні з чоловіками юридичні права».
У сьогоденні також спостерігаємо певні зміни. Редакція Виборчого кодексу, яку Верховна Рада схвалила 11 липня 2019 року, передбачає запровадження гендерних квот в Україні на рівні 40% при формуванні загальнодержавного і регіональних списків кандидатів у депутати. Квота набере чинності 1 грудня 2023 року. Та оскільки Х скликання парламенту запрацює ще до цієї дати, у реальності квоти почнуть діяти лише на виборах парламенту ХІ скликання, тобто з 2027 року.
Я переконана, українську жінку-політикиню потрібно підтримувати, однозначно! Це новації, яких потребує наша країна. Захист дітей, родини, почуття любові — жінка пронесе все це через своє життя. Це її природа, її покликання. Вона думає та на усіх рівнях піклується про здорове покоління, а це — основа нації.
Чи не забуваєте ви у такому вирі суспільного життя бути жінкою? Що це для вас означає?
Я завжди залишаюсь жінкою, це моя природа. Я — гармонійна та різна, тому що постійно розвиваюсь. Я вмію слухати та робити висновки, знаходити компроміс. Водночас, вмію постояти за себе, за свої переконання та за спільні інтереси. Намагаюсь не мати справ зі слабкими людьми. Тягнусь за сильними, розважливими та духовними особистостями, розвиваюсь разом із ними. Я дуже ціную, що такі люди є в моєму житті.
