матеріал готувала Олеся Шпотак
Відданість улюбленій справі та пристрасть до творчості – це про героїню нашого інтерв’ю. Оксана Борійчук власниця бренду українських прикрас. Їх особливість – етнічний стиль. Оксана поділилася своїм досвідом як створювала бренд, які труднощі були на її шляху та поділилася порадами, як зберегти свій бізнес в умовах війни.
Як з’явилася ідея створення магазину з українськими прикрасами? Чому саме такий жанр та стиль?
Все починалося більше 5 років тому з моєї ідеї створювати прикраси з натуральних матеріалів, натхнені етнікою. Тоді з намистами працювали лише колекціонери та майстрині, які продавали свої вироби на ярмарках. Мені хотілося створити щось своє: щоб вироби були неповторними та містили в собі частинку української душі. Мій бренд має на меті поєднувати красу українських прикрас, історію та безумовну любов до своєї справи. Тож у прикрасах поєднуються найрізноманітніші матеріали: латунне литво, натуральні самоцвіти, бісер, скло та розписана кераміка. Безумовно, автентичні прикраси – неймовірне натхнення. Проте мої вироби – це сучасні варіанти натхнені українською етнікою та культурою. І одна з цілей бренду полягає у внесенні традиції до повсякденних образів.
З якими труднощами Ви зіштовхнулися на початку?
Думаю, як і в кожній справі – перші кроки найважчі.
І я не можу сказати, що труднощі є лише на початку. Кожен новий експеримент супроводжується спробами та помилками. До прикладу, коли ми вирішили створювати самостійно намистини з білої глини, довелося десятки разів змінювати температурні режими, пробувати різні поливи та техніки розпису. Але зараз – це те, над чим працювали найдовше, і що стало поштовхом створювати власні колекції, а не створювати лише окремі унікальні одиниці.
Які колекції для Вас найулюбленіші і чи плануєте додавати щось нове?
Випускати прикраси серіями ми розпочали нещодавно, паралельно з цим щотижня з'являються десятки новинок. Кожен виріб – особливий, адже в нього вкладаються емоції, певний настрій та душа.
Як зберегти свій бізнес під час війни? Ваші поради та висновки, які Ви для себе зробили.
В цей час неймовірно проймає те, як намисто для багатьох стало особливим символом. Нам пишуть замовниці, що ховали намисто у тривожну валізку поруч з найважливішим, або ж подарували свою прикрасу жінці, що прихистила у своїй домівці закордоном. Від цього прийшло ще більше розуміння цінності власної справи. Цінності самого намиста як символу національної ідентичності та оберега, насамперед традицій та українських звичаїв. І зараз ми працюємо над тим, щоб ця прикраса ще стала втіленням нашої незламності й віри. І якщо в перші дні було відчуття абсолютно безсилля, то зараз просто не час зупинятися. Адже щодня роблячи те, що вміємо та любимо, ми наближаємося до перемоги та мирного життя.
