До війни Олена Воротнікова працювала в Київі - проектним менеджером в великій енергетичній компанії, але потрапила під скорочення. Олена займається практичною нумерологією і пише оповідання, навчається на курсі SMM та планує навчатися у школі сценарного мистецтва і письменництва. Не зважаючи на свій вік, має багато планів на рух вперед!
Пролог:
Під час війни росіі на Українській землі, кожен ранок був, як подарунок долі, якщо ти живий і на твоє місто не летіли крилаті ракети… але сирени повітряної тривоги лунали щодень і щоночі по кілька годин поспіль( так і цієї ночі мене розбудив сигнал повітряної тривоги. Як задовбали ці орки! Я піднялася з теплого ліжка, згадала про правило «двух стін», пішла у коридор, сіла на підлогу, щоб перечекати цю тривогу, обняла руками коліна і почала згадувати самі яскраві моменти свого життя..
Шашлик завжди свято і сьогодні це не виняток!
Поки він готується, весь двір вже оповитий ароматним легким димком. Я з донькою та подругою з келихами вина спілкуємося на гойдалці і зовсім не чуємо, що нас кличе до столу Сергій, чоловік подруги. То що виготовлення будь якого м‘яса це чоловіча справа - ніхто не заперечує і тому поруч з Сергієм вся чоловіча частина нашої тусовки: Марк - синок подруги та Сергія, 14-ти річний красень і Тім - мій 4-х річний онук, теж красень.
- Ну де ви, дівчата! Все холоне! Давайте швидше, що ви як черепахи! Вигукує Сергій.
Але трійця не торопиться до столу, бо ще не всі теми обговорили…
- Черепахи, скільки вас гукати? Почули ми поруч голос Тіма.
Схоже нашій трійці дали назву «Черепахи» і воно так за нами чітко і назавжди закріпилося. Ми, зовсім різні, але такі рідні: перша черепаха - моя подруга, яку ми називаємо Красива, бо колись ії так назвав мій онук Тім, друга черепаха – моя донька, Шарлотта, яку так називаємо після перегляду американського серіалу «Секс у великому місті», де Шарлота є втіленням леді-матері з абсолютним пріоритетом у житті дітей та чоловіка. Решту героїнь, типу Керрі Брэдшоу для Красивої, і Саманта для мене, ми за умовчанням теж розподілили, але ненадовго, тому що не було стовідсоткової схожості образів. Я-Варвара, Красива та Шарлота – ось і весь склад «Черепах».
Так гарно сидіти с друзями, їсти шашлик, пити смачне вино, слухати гарну музику та й ще і планувати разом літній відпочинок!
- То давайте разом гайнем на море?
- То давайте! Треба тільки вибрати країну для відпочинку, час відпустки та домовитися на роботі.
- Дівчата, їдьте без мене с дітьми, я не зможу випросити відпустку влітку- сказав Сергій.
Ну таке) Черепахи та діти без чоловіків?
Щоб розуміти, ми живемо не в столиці, поруч з нами немає аеропортів, туди ще треба доїхати на авто… потім багажі, паспортний контроль, Duty free … точно, саме яскрава пляма в аеропорту це Duty free і для дітей і для дорослих!
І ми починаємо збирати валізи - купальники, капелюшки, трусики та бусики…
Настає день вильоту, команда для відпочинку готова!
Речі в багажнику, ми в машині, подруга за кермом! Це так вирішив Сергій, їдемо до аеропорту на їх машині, потім ії залишаємо на парковці, потім він машину забере чи ми після повернення на ній і повернемося.
Подруга гарно керує автомобілем, але на таку відстань та й ще з повною машиною - вперше).
Та нічого! Впораємося!
Будемо їхати повільно без порушень, часу у нас досить.
Моя подруга в сонячних окулярах та з хвостиком волосся на голові за кермом великого джипа виглядала, як підліток, але керувала дуже впевненно і професійно. Коли ми тихесенько проїжджали повз дорожній патруль даїшники офігевали, дивлячись на нашу машину і звабливого водія).
Ось і аеропорт. Черепахи, діти і валізи готови до перельоту в Бодрум. Це дуже гарне місто в Туреччині на березі заливу Егейського моря, з гаванню, заповненою човнами і яхтами і фотогенічними старими білими будинками.
Усі процедури аеропорту пройдені і є час для відвідування Duty free. Наші дітлахи, Марк і Тім пішли по солодким полицям, а ми - до бухлішка).
- Треба брати ящик сидру - сказала Красива.
- Та ви що, здуріли? Нам це ніколи не випити - заперечила Шарлота та і в нашому готелі будуть різні напої, це ж all inclusive!
- То і що? Вже влізла я: як це море та без сидру?)
Більшість черепах «За», на касу йдемо із сидром, по дорозі збирая своїх хлопців з повними руками солодощів та іграшок).
Ось наша п‘ятірка вже розташувалась у літаку і ми готові до перельоту.
Через дві години знову аеропорт, знову митниця та паспортний контроль, переїзд на комфортному автобусі і ось наш крутезний готель: Боже! Та це величезне місто із басейнами та ресторанами, кав‘ярнями та барами… а номера! Щоб я так жила!
Розпакувати речі і до моря!
Мабудь, стан щастя на березі моря є для всіх за замовчуванням однаковий, але для мене по перше це незвичайний аромат, а по друге - звук хвилі….
- І! Де наші келихи? Сидр теплим ніхто не смакує! Черепашулькі, відомріть! - витащила нас з нірвани Красива!
- Та ми залюбки!
Пару ковтків сидру і всі щасливі емоції помножилися в декілька раз! Діти поруч будують пісочні замки, ми - просто в раю…
Кожна з нас, впевнена, думала про щось саме важливе! Красива про своє життя з Сергієм та про майбутнє Марка…
Шарлота про те, що вирвалась з невдалого шлюбу і тепер радіє кожній миті без жорстокого колишнього чоловіка, іноді згадує нового знайомого, який вчить її керувати автомобілем. Я насолоджувалась вільним життям після тривалого розлучення… і ні про що не мріяла, а тільки відчувала радість кожної хвилини вільної жінки!
- А може ми тут знайдемо нашій сексі-Варварі сексі-чоловіка? - промовила Красива, треба ж їй переходити в якусь нову фазу життя?
- Та борони мене, Боже! Я ще дуже гарно пам‘ятаю колишній шлюб!
- Та зараз мова не про шлюб!) нехай хтось буде для душі та тіла!
- Ні, не треба мені поганити відпустку! Ви та море, цього досить!
Поки ми сперечалися, я дивилася на красиву білосніжну яхту, яка дуже близько пропливала морем. Там, на палубі було видно трьох людей: якась парочка років 40-50 і самотній чоловік років 50, можливо і не самотній в житті. Від нього за версту віяло розкішшю та чоловічою силою. Та такі чоловіки на відпочинку цікавляться молодими «чіками» з довжелезними ногами та мінімальним запасом айкью…
- Пропоную ще сидру!
- Та залюбки!
Не дивлячись на привабливу силу моря, мені все ж більше подобається басейн. І їх на теріторії нашого готелю басейнів безліч, та й ще і біля них купа анімації, яка розважає відпочиваючих музикою та конкурсами… залишив чесну компанію, я пішла до басейну поплавати. Поки плавала, роздивлялася місцеву публіку: виводок арабської родини з купой дружин та дітей, німецька татуірована парочка, дуже цікава лесбі родина з маленькою донечкою… така собі тусовка світового масштабу!
Після водного відпочинку ми пішли у ресторан, де не обжиратися не можливо. Намагаєшься з розумом вибрати їжу, але через десять хвилин на тарілці яловичий стейк, жаб‘ячі лапки, овочі-гриль, сири та ковбаси… мамо рідна, а ми ще не куштували десерти! Розуміємо, що додому будуть летіти не черепахи, а бегемоти. Та і ладно, аби літак злетів!
В такому режимі проходить день, другий і вирішили підбадьоритися та потанцювати у місцевому барі. Бар з крутою назвою «Мушля» та з не менше крутим ді-джеєм Деном манив сучасною музикою та розслабоном). Треба тільки умовити Марка покласти спати Тіма, та побути з ним, поки дівчата не нагуляються). Коли все зрослось, черепахи вийшли «в світ»! Різноманітність коктейлів, світломузика, дим кальяну, знакомство с Деном! Тепер більша частина пісень присвячується Варварі та її подругам, а Ден - звичайний хлопець із Закарпаття став нашим другом… Та треба черепахам рухатися до дітей! Після приходу в номери виявилося, що з новим життям знайомилися не тільки черепахи, але й їхні діти: біля сплячого Марку світився екран айпаду з якимсь порнофільмом… оце так! Чи наш чотирнадцятирічний Марк ще не доріс до порно, чи дійсно порно було дуже нудним) Сподіваємось, що Тім заснув поруч не під це відео! Ото так наші хлоп‘ята! Та й мамки нівроку)).
Наступного ранку черепахи лікувались біля басейну охолодженим сидром, та бултиханням в прохолодній воді. Поруч були чутні іноземні розмови німецькою, англійською та ще якимось. Недарма кажуть, що турецький сервіс найкрутіший і до Туреччини злітаються зі всього світу.
Красива та Шарлота цілий день були зразковими матусями і ввечері, коли мене знову потягнуло до «Мушлі», вони мене не підтримали, а залишилися у номері з дітьми. То й що? Мені нянчити не було кого і я пішла послухати в бар музику. Сідати за столик не стала, а видерлася на височенний стул біля стійки бару і стала розглядати винну карту.
- Can I treat you to something? Почула неймовірний чоловічий голос і побачила поруч з собою того самотнього з білої яхти
Маючи убогій словниковий запас в англійській мові, я все ж зрозуміла, що мені пропонують щось випити.
- Why not? I like Cosmopoliten cocktail!
Я потягувала через соломку свій улюблений коктейль і розглядала нового знайомого: рівний ніс, розумні очі, красиве сиве волосся, дуже дорого одягнений чоловік більш, ніш п‘ятдесят років з божевільним ароматом парфуму. Одночасно уявляла, що він бачить перед собою: привабливу блондинку років п‘ятдесят, з розумними очима, одягнену в легку облягаючу сукню, під якою вимальовуються великі груди та тонка талія.
Ми спілкувалися до закриття бару, він зі своїм шикарним англійським і я зі своїм “I speak English not well “…Коли мого розмовного англійського не хватало, ми як студенти листувалися через Гугл смс. Його звуть Річард, він родом із Лондону, розлучен, має свій бізнес, шукає таку я для наступних двадцять щасливих років! У мене вже був третій коктейль і я себе почувала Джей Ло! Ми даже станцювали пару повільних танців. Коли ми торкались один одного, летіли іскри, чи може це було коротке замикання у музичній апаратурі). Я намагалася запам‘ятати цей момент назавжди…
Річард провів мене до номеру, побажав гарних снів і пішов до себе.
Я завалилася спати і проснулась тільки вранці від галасу черепах:
- Ти де вешталася до ночі? Хіба так можно?
Виховна година була прервано стукотом у двері, кур’єрська доставка.
Шарлота занесла в номер оберемок рожевих тюльпанів.
- І кому це? І від кого?
До квітів був прикріплений конверт: «Варвара, чекаю тебе на яхті у 14-00. Річард.»
- Ти нікуди не підеш! Може він ман‘як?- сказала Красива
- Мамо, ні! Та може він чорний трансплантолог і йому потрібна твоя печінка!- сказала Шарлота
- Черепашульки, та ви з глузду з‘їхали! Ну яка з мене жертва сексуального насильства? Яка печінка? Краще думайте, де поруч можно придбати новий одяг для прогулянці на яхті!
Гардеробчик був оновлений, але я сама не була впевнена у своєму бажанні відпочити на яхті з практично незнайомим мужиком, хоч і дуже привабливим. Та мене вже несло!
Уся моя команда провела мене до яхти і передала Річарду зі словами: «Ми розраховуємо на Вашу порядність». Він взяв мене за руку і провів на палубу. На яхті ми були удвох, не враховуючи чоловіка, який керував яхтою.
- Richard, I’m crazy?
- No, Varvara, I’m gentleman and I like you very much!
Річард насправді виявився джентльменом, пригощав різноманітними делікатесами та дорогими напоями, держав міцно мої руки, коли мені захотілося постояти за штурвалом…
Через кілька годин яхта зупинилися біля острова Клеопатра. До відпустки я читала про найпопулярніші місця для туристів і там був цей острів! Він знаменитий своїм пляжем із рідкого білого піску. По легенді цей пісок був доставлений галерами із Єгипта спеціально для Клеопатри. Нібито на острові, Клеопатра зустрічалася з коханим Марком Антоніо… яка зворушлива легенда!
Річард допоміг мені зійти на берег, взяв за руку і повів роздивлятися красу острова. Для мене було дуже незвично і дуже зворушливо йти за чоловіком, не думати про маршрут і насолоджуватися природою, відчувати поруч чоловічу енергію… як же мені цього бракувало майже все доросле життя…
Перед нами відкрився вид лагуни: прозора та блакитна вода були неймовірні і ми скинули верхній одяг, щоб зайти в воду і насолодитися прохолодою води!
Я розуміла, що такі моменти є лише моментами мого життя і окрім того, що роздивлялася і насолоджувалася, змушувала свій мозок запам‘ятати все це: краєвиди, відчуття, міцні обійми Річарда та стан безмежного щастя…
Ми повернулися на яхту, щоб плисти до Бодрума, у нас була купа часу для спілкування. Річард мені розповів про своїх братів і своїх батьків. Батьки Річарда живуть в Америці, їх шлюб перший і єдиний і це на мене якось вплинуло… відразу асоціювала такі відносини на нас і в моїй голові вже летіли пазли про такі ж стосунки між мною та Річардом… Це за тим самим принципом, коли незнайомий симпатичний хлопець затримав погляд на самотній дівчині у кафе, а в її голові полетіли пазли: знайомство, кохання, весілля, імена майбутніх дітей…)) Так, ми такі дівчата, панночки, жінки!) Та хіба це погано?).
Кажуть, що чоловіки не знають, що таке кохання, а цінують лише свій стан поруч із жінкою. То, мабудь, я чоловік, бо теж ціную свій стан поруч з чоловіком).
Ми пропливали неймовірної краси острів, де на березі паслися якісь кози, чи то були козли?). Назустріч нам пливли кораблі та яхти. Деякі яхти зупинялися біля цього остріва і люди с палуби сигали в море. Шум моря перемішувався з музикой, запахи вина з ароматом кальяну…
Прогулянка на яхті наближалася до завершення і Річард запросив мене подивитися його апартаменти.
Ми зійшли на берег і взявшись за руки, йшли по набережній до його отелю. Номер був преміум класса, величезний зал і спальня. Джакузі посередині спальні нагадало сценку з фільму «Красуня», то і нехай!
На столі була ваза с рожевими тюльпанами, мене тут чекали!
Ми пили вино, годували друг друга сиром та виноградом, розмовляли очима і вже ніхто не стримував своїх бажань… заснули ми під ранок…
Прокинулася я від рінгтона смс. Дивно, смс від Річарда: дякую тобі за все, ти ідеальна жінка, але курортний роман повинен як починатися, так і закінчуватися на морі. На столі візьми гроші, щоб ти до кінця відпочинку ні в чому собі не відмовляла.
Я кілька разів перечитала смс, в голові крутилися всі його слова і рухи, на моєму волоссі ще був його запах…
Ні, то нехай буде і так, мене не грабували, печінку не вирізали, секс був заліковий… ну не виправдав надій…
Варвара, Джей Ло і Красуне - все в одному флаконі повільно рухалися по набережній до свого готелю до черепах.
Ні, я не буду ридати! - сказала я Красивій і Шарлоті.
А може треба? - запитала Красива, збирайтеся усі до «Мушлі».
Цього разу Шарлота запропонувала залишитися с дітьми, а нас випхала в бар.
Вже темніло, в барі був аншлаг, але Ден посадив нас за якимось столиком.
До нас підійшов офіціант і зрозумів, що дівчатам треба пропонувати щось вісоме:
- Ноль п‘ять горілки і огірки?
- Та ти що! Двісті горілки і огірки!
Ми пили, ревли і намагалися зрозуміти поведінку Річарда…
- Офіціант, ще двісті!
Тепер ми намагалися зрозуміти поведінку всіх чоловіків взагалі…
- Офіціант, ще двісті!
І нам не було вже ніякого діла до чоловічої статі, ми були щасливі, що ми є друг у друга, але якось треба було доплентатися до отелю, на часах дві години ночі!
Діставшись номера, я чітко зрозуміла, що мені потрібно в душ, роздяглась, відкрила воду та чогось підсковзнулась і гепнулась!
- Мама, ти жива? - відкрила двері душа Шарлота.
- А що зі мною буде?
- Ти так гучно завалилася, що я злякалася!
- Та ні, доню, все гаразд! Це я спустилася з неба на землю! Гучно вгору, гучно вниз! Це, мабудь, стиль мого життя)…
Поки всі ці спогади перемішувалися в моїй голові, закінчилась сирена повітряної тривоги. Я піднялася с підлоги та майже від цього щаслива, пішла досипати у затишне ліжко з однією мрією про скорішу Перемогу Українців над орками. Залишилось недовго.
Все буде Україна!
