В усьому світі з 25 листопада до 10 грудня тривали 16 днів активізму проти гендерно зумовленого насилля. У «Сніданку з 1+1» Єгор Гордєєв та Неля Шовкопляс піднімали питання прав людей з інвалідністю, які частіше потерпають від насильства, говорили із заступником голови Представництва Міжнародної Організації з Міграції в Україні (МОМ) Стівеном Роджерсом та Уляною та Віталієм Пчолкіними - громадськими діячами у сфері боротьби проти насильства над людьми з інвалідністю.
Діти з інвалідністю майже у 4 рази частіше страждають від фізичного насильства, ніж інші - про це свідчать результати дослідження Платформи із захисту дітей у південно-східній Європі. Бо вважаються «легкими цілями» для зловмисників та часто не можуть розпізнати неприйнятну поведінку.
Справжній масштаб цієї проблеми важко собі уявити. На жаль, в Україні не проводились спеціалізовані дослідження на тему насильства щодо дітей з інвалідністю. Але світовий досвід показує, що лише від 10% до 20% випадків насильства щодо таких дітей фіксується поліцією або соціальними службами.
У межах 16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства в «Сніданку» запрошені експерти вкотре наголосити, що жодна людина не повинна терпіти насильство і не боятися просити про допомогу. 0 800 211 444 – безкоштовна гаряча лінія емоційної підтримки МОМ; 116 123 – національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства; 15-47 – безкоштовна цілодобова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства.
«Є декілька причин, чому люди з інвалідністю потерпають більше від насильства, ніж інші. Вони рідко знають про свої права та способи свого захисту; не завжди можуть усвідомлювати різницю між «своїми» і «чужими». Не отримують відповідної сексуальної освіти та знань про особисті кордони; використовують пасивні комунікаційні стратегії. Достатньо поступливі перед іншими через страх втратити соціальні контакти та менш здатні усвідомити небезпеку та захистити себе», - пояснив Стівен Роджерс.
Єгор Гордєєв запитав у Уляни Пчолкіною про те, що коли ми говоримо про осіб з інвалідністю, окрім загальних типів насильства (фізичне, економічне, психологічне і сексуальне) чи є додаткові, які направлені саме на цю групу?
«Люди з інвалідністю потерпають перш за все через те, що мають інвалідність. Через ейблізм — це системна дискримінація людей з хронічними захворюваннями та інвалідністю. Це стигматизація – це про те, що ми не спроможні і не маємо права на сексуальне життя. Людина не може сама себе захистити, бо не знає, про що мова. Людина з розумовими порушеннями може не розуміти свої кордони. Наприклад, якщо дитину з аутизмом не навчити, що таке сексуальне насилля, вона про це не буде знати. Також існує професійна експлуатація: створюються закриті підприємства, де над людьми знущаються, платять їм мінімальну зарплатню – ці люди наче потрапляють в рабство. Наприклад, вони можуть бути з інтернатів і навіть не знати, що може бути інакше. Їм бракує і освіти і освіченості щодо своїх прав. В Україні є над чим працювати», - зазначає Уляна Пчолкіна.
Тож експерти в студії вкотре наголосили, що про насилля не можна мовчати, не можна нехтувати, інакше воно триватиме і ще більше надаватиме шкоди як людині, так і суспільству в цілому.
