В інтервʼю Аніті Луценко міністерка соціальної політики Оксана Жолнович розповіла про переваги протезування втрачених кінцівок в Україні ніж за кордоном, реабілітацію та психологічну підтримку тим, хто постраждав. У відвертій розмові пані міністерка також поділилася особливостями необхідного догляду та заміни протеза у разі зміни фізичної форми тіла.
Протезування за кордоном — не дуже вдала ідея
Аніта: Я періодично отримую запити стосовно збору коштів саме на протезування за кордоном, тому я глибше вивчила цю тему і зрозуміла, що держава забезпечує наших громадян такою можливістю тут, в Україні. То ж, Оксано, розкажіть детальніше, як ця система влаштована загалом?
Оксана: Розпочну з цифр: в нас виділено з бюджету 4 мільярди гривень на наступний рік для програми протезування. Максимальна сума за протез, яку покриває держава, це 1 мільйон 900 тисяч гривень. Ми дуже сподіваємося, що цих коштів нам вистачить для покриття всіх потреб протезування, які виникнуть в поточному році в наших людей. По-перше, якщо говорити загалом про протезування, то протез – це девайс, який тісно контактує з тілом, і при зміні ваги чи за інших причин потрібно взаємодіяти з протезистом, який буде допомагати обслуговувати ваш протез, тому протезування за кордоном не дуже вдала ідея.
Друге, важливе, це те, що зараз ми намагаємось запротезувати людину якомога раніше і починається цей реабілітаційний процес ще тоді, коли вона в лікарні чи в реабілітаційній клініці. Сьогодні ми разом з МОЗ визначили ті лікарні, в яких обовʼязково має бути реабілітаційна мультидисциплінарна команда, а це ті фахівці, які поставлять вас на ноги, навчать ходити та користуватись тренувальним протезом, адже реабілітація займає певний час, і проводити його краще в реабілітаційних клініках, під наглядом лікарів та при взаємодії з протезистом. Важливо, що кожна людина має свій набір комплектуючих, залежно від її мобільності, активності, ваги, і ми покриваємо витрати на ці опції також. В нас є 60 підприємств, які спеціалізуються на протезах, і людина може вибрати саме той, який їй підходить найкраще. Важливо зазначити, що наші фахівці замовляють запчастини за кордоном, тому в Україні вам поставлять той же протез, що й в Європі чи США.
Аніта: Чи може бути така історія, що людину попросять доплатити? Ось мільйон ми тобі даємо, але ще певну частину потрібно зібрати самому, адже ми бачимо збори на протези?
Оксана: Ні, адже вартість нижньої кінцівки – це 500-600 тисяч грн, а ми покриваємо витрати в рази більше. Звісно, мають місце різні маркетингові історії, але не варто забувати, що вони можуть бути не зовсім виправдані. Грошей, які ми виділяємо на кожен протез, достатньо, щоб забезпечити якісний, функціональний девайс.
Аніта: Якщо людині потрібно протезувати дві кінцівки, ви виділяєте 1 мільйон 900 тисяч грн на обидва протези?
Оксана: На кожну кінцівку розраховується окрема вартість протезу, тобто якщо потрібно два протези рук, то це буде по 1 900 000 грн на кожну.
Аніта: Який шлях людини до протезування, де їй потрібно зареєструватися, де обрати спеціаліста?
Оксана: Є декілька варіантів, щоби запротезуватися. Насамперед я сподіваюсь, що у вашій лікарні буде соціальний працівник, або обовʼязково запитайте про нього, і ця людина розкаже вам, що робити, і буде супроводжувати вас у протезуванні. Якщо такого працівника немає, ви можете зробити це самостійно в електронному кабінеті «Особи з інвалідністю», він так називається історично, отримувати цей статус не обовʼязково, аби там зареєструватись. В лікарні вам пишуть план, обирають який тип протеза вам потрібен. Далі все, що вам потрібно, це зареєструватись, внісши ваше ПІБ та скан документа, що засвідчує особу. Якщо ви учасник бойових дій та претендуєте на підвищену вартість, то необхідно додати також скан документа, який засвідчить це, далі завантажуєте індивідуальну програму, зазначивши параметри протеза, який ви потребуєте. Після цього з вами звʼяжуться і оформлять вам направлення на протезування до спеціаліста, якого ви можете обрати з каталогу, вже після відбувається контактування людини з протезистом, підготовка до протезування і як результат сам процес. Також є й інший шлях – піти в управління соціального захисту і надати їм копії потрібних документів.
Аніта: На жаль, трапляється, що потрібні і дитячі протези, як з ними?
Оксана: Дітям ми також робимо протезування, зараз ми змінили підхід і визначили, що дітям до 7 років щороку треба міняти протез, а вже після цього віку він замінюється раз на два роки.
Аніта: Якщо людина змінюється у вазі, то потрібно встановлювати новий протез?
Оксана: Ні, в такому випадку змінюється лише культеприймач, який безпосередньо взаємодіє з тілом людини.
Про державну програму реабілітації після травм та втрати кінцівки
Аніта: Чи є в нас державна програма реабілітації громадян після травм?
Оксана: Так, Національна служба здоровʼя зараз контрактує заклади окремо за декількома реабілітаційними пакетами, в тому числі і протезування. Сьогодні в Україні є мінімум 295 лікарень, які надають реабілітаційну допомогу. І важливо розуміти, що ніхто не може навʼязувати пацієнту протезиста, з яким працювати. Ми цілеспрямовано уклали такий документ з МОЗ, що лікарні зобовʼязані підписувати меморандуми з більше ніж одним протезистом, що б пацієнти мали вибір, а навіть якщо у лікарні немає меморандуму з протезистом, з яким хоче працювати той чи інший пацієнт, то лікарняний заклад зобовʼязаний укласти такий меморандум, звісно за умови згоди цього протезиста. То ж всі 60 протезних підприємств доступні у 295 лікарнях з реабілітаційною допомогою.
Аніта: Скільки загалом потрібно часу від ампутації до встановлення протеза?
Оксана: В середньому потрібно пів року. Адже бувають повторні ампутації, якщо щось пішло не так.
Психологічна підтримка на державному рівні
Аніта: Маю останнє запитання: чи є якась психологічна підтримка на державному рівні людям, які втратили кінцівки ?
Оксана: Так, де є реабілітаційні заклади — там є і психологи. Але повинна бути зі всіма відверта, оскільки багато хто з наших захисників скажуть, що вони не бачили жодного психолога, так, на жаль, у відомчих закладах Міністерства оборони поки не відбулась реформа. Цивільна медицина перейшла на пакети медичної допомоги вже давно, і ще з 2020 року ми почали розбудувати ці підходи мультидисциплінарних команд. Тут історія реабілітації просунулась набагато краще, а у звичайних госпіталях є перша допомога, є хороші хірурги та лікарі, але немає реабілітологів та фізичних терапевтів і, очевидно, недостатня кількість психологів, але не потрібно забувати, що в нас фактично єдиний медичний простір, і теоретично ми просимо, що б таких пацієнтів з госпіталів спрямовували в реабілітаційні центри, де є мультидисциплінарна команда. Памʼятайте, що у вас є право вимагати переведення туди, де є команда з реабілітації.
