Війна і діти - немає нічого страшнішого, ніж ці два слова, поставлені поруч.
Дітей народжують для життя, а не смерті. Війна ці життя забирає.
На їхні тендітні плечі лягла тяжкість негараздів, лих, горя воєнних років. До війни це були звичайнісінькі хлопчики та дівчата. Вчилися, гралися, бігали-стрибали, розбивали носи та коліна. Їхні імена знали лише рідні, однокласники та друзі. Настав час — вони показали, яким величезним може стати маленьке дитяче серце, коли в ньому розпалюється священна любов до батьківщини і ненависть до її ворогів. До росії.
24 лютого 2022 року в Україну прийшли війна. російські окупанти безщадно руйнують українські міста та села, стирають з лиця землі українські простори.
Як переживають війну діти України? Про що вони мріють?
В своїх малюнках вони зовсім по дитячому, але так чітко показують внутрішній стан кожної людини сьогодення…
Бабаян Ульяна, 16 лет
Что ты думаешь о войне?
Я не знаю, как можно передать то, что я об этом думаю и что я чувствую. Я ужасно зла, расстроена и в отчаянии за происходящее со мной и остальными людьми. Невозможно принять эту реальность.
Как ты узнала, что в Украине война? Тебе было страшно?
Я до конца не верила, что будет война. Мама мне несколько дней говорила собрать на всякий случай вещи, а я отмахивалась и даже иногда злилась, психовала на неё за то, что она нагнетает обстановку. Я не могла даже представить, что в 21 веке конфликты могут решать оружием, а не словами. Однако, 24 числа, в 4 часа ночи я с друзьями онлайн в зуме сидели и смотрели видеообращение этого недочеловека. В 4:50 я побежала будить маму со слезами. В 5:00 мы услышали, как упали первые бомбы. Мы за секунду оделись, и я собрала чемодан за пару минут. А потом все утихло, и я даже на какое-то время подумала, что это все мне показалось. Мы сидели, обнявшись с мамой на кухне до обеда и говорили о жизни, о войне, о нашей Украине, о россии. В обед я задремала, из сна меня выдернул жуткий грохот бомбы, звона стекла, жуткие звуки низко летавших над домом самолётов. Я вскочила и от ужаса кричала, звала маму бегая ища её по дому. Это было очень страшно.
Ты с семьей переехала, потому что в вашем доме стало небезопасно. По чему или по кому ты скучаешь больше всего?
Я скучаю за прежней жизнью. Никогда не думала, что буду скучать по обыденности. Я скучаю по своим друзьями и отцу. Одно дело, когда долго не видитесь, ибо кто-то уехал за границу отдыхать, кого-то из дома не выпустили или просто неделями сидишь дома потому что так хочешь ты сама. Совсем другое дело, когда не можешь видеть тех, кого ты любишь, ибо кто-то находится в другой точке мира, и возможно уже не вернётся, а кто-то находится в центре событий, и каждый непринятый звонок заставляет пустить мурашки по коже.
О чем ты мечтала до войны, а о чем мечтаешь сейчас?
Все те же мечты, связанные с обучением и времяпровождением, будущим, только к этому всему добавилось огромное желание победить в этой войне, чтоб все наши люди могли продолжить свою жизнь под мирным небом и осуществлять задуманное. Это желание номер один - победа! И суд на весь мир над этими нелюдями, которые разрушили наш мир и убили столько людей.
Святослав, 8 років
м. Київ (під час війни переїхали у Хмельницьку область)
Як ти дізнався, що в Україні розпочалася війна? Тобі було страшно?
Мені сказала Яся, моя двоюрідна сестра, що війна почалася. Було страшно і я трошки плакав.
Ти з родиною переїхав, бо у вашому домі стало небезпечно. За ким або чим ти сумуєш найбільше?
Я сумую за татом, який зараз на війні, а також за рідним домом. А ще за Пашою - це мій друг у Києві.
Про що ти мріяв до війни, а про що мрієш зараз?
До війни я мріяв про Лего «Пірати Карибського моря». Я обожнюю конструктор! А зараз мрію щоб не стало путіна.
Ким ти зараз мрієш стати, як виростеш?
Палеонтологом або навчати військових для того, щоб обороняли Україну.
Александра, 6 років
Київська область, с. Новосілки
Як ти дізналась, що в Україні розпочалася війна? Тобі було страшно?
Я дізналася про війну, коли почалася повітряна тривога і мама рано пішла в магазин купити їжі. Дорослі були налякані, а я теж. Було дуже страшно, коли я почула першу сирена, а потім ще і ще. Переживала не за себе, а за маму, тату, бабусю і всіх рідних.
Ти з родиною переїхала, бо у вашому домі стало небезпечно. За ким або чим ти сумуєш найбільше?
Так, переїхали спочатку на Західну Україну, а потім закордон до родичів. Дуже сумую за песиком, якого звати Боня. Думаю, йому там страшно. Бабуся дала йому послухати відео, на якому я співаю пісню «червона калина» і почав бігати і шукати мене на подвір’ї. Він теж за мною сумує…
Про що ти мріяла до війни, а про що мрієш зараз?
Все чого хочу - це повернутися до Києва і щоб закінчилася війна, мама не хвилювалась і все було, як раніше
Хто для тебе є прикладом, можливо, героєм?
Зараз - президент Зеленський. Я вірю, що Україна переможе.
Ким ти зараз мрієш стати, як виростеш?
Няня для тварин. Захищати та обирігати.
Соломія, 7 років
м.Бориспіль
Коли малювала малюнок, я думала про Україну. Думала, що я побуду трохи ще тут і після Паски поїду додому.
Як ти дізнався, що в Україні розпочалася війна? Тобі було страшно?
Я дізналась, бо мені мама сказала. Стало страшно, бо на її обличчі була не було посмішки. А мама має посміхатися.
Ти з родиною переїхав, бо у вашому домі стало небезпечно. За ким або чим ти сумуєш найбільше?
Я сумую найбільше за своїм будинком, дідусем і своїми близькими. Всіх хочу обняти. Шкода, що через відстань це неможливо зробити.
Про що ти мріяла до війни, а про що мрієш зараз?
До війни мріяла поїхати в гарне місце, їсти там морозиво і проводить весело разом час, а зараз мрію, щоб війна закінчилась і я на своє день народження була вже вдома.
Хто для тебе є прикладом, можливо, героєм?
Прикладом для мене є мама, а героєм папа, бо відвіз мене в безпечне місце, щоб я не бачила бомб і не чула сирен. А я чула їх і це страшно.
Ким ти зараз мрієш стати, як виростеш?
Візажистом.
Нікіта Сандул, 8 років
С. Кам’яна Гребля
Як ти дізнався, що в Україні розпочалася війна? Тобі було страшно?
Вранці, коли ми всі родиною прокинулися, по телевізору йшли новини, де сказали, що в Україні почалася війна. Було страшно. Я хвилювався за маму з татом, за нашим собакою та за всією Україною.
Про що ти мріяв до війни, а про що мрієш зараз?
До війни я мріяв про новий велосипед, на якому я зможу гасати з друзями. А зараз мрію, щоб скінчилася війна, всі були в безпеці і знову ходити на тренування з футболу.
Хто для тебе є прикладом, можливо, героєм?
Наші українські військові. Вони наші герої, ми обов’язково переможемо.
Ким ти зараз мрієш стати, як виростеш?
Футболістом.
