Матеріал підготувала Юлія Баглик
Фемінітиви — запозичені іншомовні тенденції, які з’явились нещодавно? Чи притаманні Україні з давніх часів мовні одиниці? Вони важливі для мови чи, навпаки, тільки псують її? Розберемося з цими питаннями в статті.
freepik, author: https://ru.freepik.com/author/upklyak , надписи мої
Часопис фемінітивів
22 травня 2019 року. Кабмін схвалює Новий український правопис, у якому зафіксувала моделі творення фемінітивів: «За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі».
Це викликало полярні емоції в українців. Дехто щиро радіє, а інші просувають наративи, що фемінітиви лише псують мову, адже ніколи не були притаманні їй. Ось на цьому моменті ми радіємо, що маємо словники минулих століть у відкритому доступі.
“Словник української мови XVI – I пол. XVII ст” містить у собі такі фемінітиви: господариня, ариянъка, орендарка, авторька, дідичка.
“Словар української мови” Грінченка (1861-1907 рр.) містить понад 900 фемінітивів, зокрема: знатниця (знахарка, колдунья), доброграйка, навчителька, поетка, лавничка, мірошниківна, авторка, монархиня, монахиня.
Свій коментар стосовно притаманності фемінітивів українській мові надала кандидатка філологічних наук Курушина Марина Анатоліївна:
“Фемінітиви – явище не нове в українській мові. Ця підсистема має давню історію, на її формування впливали мовні й позамовні чинники. Очевидно, на мій погляд, те, що українська мова має достатньо ресурсів для творення цих одиниць. При цьому варто розуміти, що фемінітиви можуть бути стилістично неоднорідні, через що треба враховувати можливі нюанси значення, а також контекст. Наприклад, «фізичка» не те саме, що й «фізикиня», однак навряд когось здивує чи тим більше обурить звичне слово «студентка». Думаю, що навмисно уникати фемінітивів не потрібно, це органічні одиниці, зумовлені природним розвитком мови, але необхідно завжди оцінювати можливі конотації та ситуацію вживання, контекст. Дражливе питання, чи стануть уживаними окремі нові варіанти, пропоную лишити без відповіді. Мова – це одна з найдосконаліших систем з дуже доброю саморегуляцією.”
У чому полягає важливість фемінітивів?
Поглянемо на ці прізвища та звання відомих діячів:
Н. Стівенс — генетик, який відкрив систему визначення статі хромосомами XY
Г. Чепурко — доктор соціологічних наук.
Е. Каганович — учений-фізик, доктор фізико-математичних наук, професор.
К.Скотт — член ради директорів комітету Олімпійських ігор, посол доброї волі ЮНІСЕФ.
У вашій уяві постає образ чоловіка чи жінки? 78% людей в моєму опитуванні вважають, що це чоловіки, 22% — визначили їх як жінок. Насправді ж, усі 4 представлені діячі — це жінки. Але відсутність будь-якої позначки цього малює в нашій уяві чоловічий образ.
Ігнорування фемінітивів призводить невидимості ролі жінок у суспільстві. Найчастіше ці мовні одиниці витісняють з галузей, пов’язаних з наукою, спортом, політикою. Таке явище усуває роль жінок в науковому, політичному, спортивному житті. Коли ми свідомо чи випадково вживаємо чоловічий рід в назві професій чи звань, ми сприяємо мовній гендерній стратифікації.
Самі по собі фемінітиви візуалізують та активують присутність та діяльність жінки в різноманітних галузях, особливо в тих, які раніше вважалися суто “чоловічими”. Можна погодитися, що ми звикли до вживання фемінітивів на позначення менш престижних, менш оплачуваних професій: доярка, прибиральниця, покоївка і т.д. Також нам звичні вже усталені в мові фемінітиви: учениця, студентка, актриса, господиня. Але нині жінки можуть займати будь-які посади, реалізувати себе в будь-якій іншій діяльності. Тому існує необхідність особливих номінацій на позначення інших професій: ректорка, редакторка, соціологиня, президентка, авторка.
Наприклад, вживання фемінітивів у сфері державних органів управління дає можливість протистояти сексистським стереотипам, мов жінки не здатні займати високі посади. Тобто завдяки фемінітивам ми можемо демонструвати соціальний статус жінки: від «кухарки» до «професорки», від «домогосподарки» до «астронавтки»
Ось як пояснює важливість фемінітивів для українського суспільства деканеса соціологічного факультету ХНУ ім. В.Н. Каразіна, кандидатка соціологічних наук Мурадян Олена Сергіївна:
“Фемінітиви окремо для жіночої спільноти жодної особливої ролі не відіграють. Вони відіграють значну роль для суспільства загалом. Фемінітиви – це один з інструментів самопрезентації жіночої спільноти як частини суспільства, це інструмент, що відображає рівень вписаності жінок у професійне поле. Фемінітиви розмічають символічний простір, фіксують позиції жінок на ньому і вказують, як ці позиції співвідносяться з позиціями чоловіків. Чи важливо їх вживати? Важливо. Однак слід пам'ятати, що мова – це жива самостійна система. Вона набагато більшою мірою відображає соціальну реальність, соціальні процеси, ніж підлягає свідомій трансформації. І від того, що ми інтенсивно і наполегливо будемо вводити в мову нові елементи, соціальна реальність сама по собі не зміниться. Тому важливо не лише вживати фемінітиви в тих випадках, де необхідно спеціально зобразити значущість жіночої соціальної ролі, а й уникати маскування соціальних проблем жінок, зосереджуючись лише на формальних перетвореннях нашої активної мови.”
Мова — це дзеркало наших цінностей. Нам важливо демонструвати роль жінки в українському суспільстві завдяки фемінітивам у мовному дискурсі. Але не обмежуватися лише цим: ми маємо звертати увагу на соціальні проблеми, підіймати питання сексизму, прав жінок, підвищувати обізнаність у питанні нерівності між жінками та чоловіками. Тоді ми зможемо змінити соціальну реальність!
