матеріал готувала журналіст Келлі Нтачорігіра
Дитячий психолог Олена Погорєлова розповіла журналу GOSSIP magazine, як взаємодіяти з дитиною під час війни, як розвинути психологічну стійкість та, що потрібно робити батькам в цей складний час, щоб допомогти дитині в стресовій ситуації.
INSTAGRAM @olena_psycholog
Доброго дня! В першу чергу розкажіть про себе та свою професію?
Доброго дня. Мене звати Олена Погорєлова. Я дитячий психолог і мама, маю сина, якому 5 років. Працюю з дітьми та їхніми батьками вже понад 10 років в напрямку гештальт терапії. Живу і працюю в місті Рівне. Маю свою приватну практику, проводжу індивідуальну та групову терапію. На вибір моєї професії вплинуло багато чинників, як моя особиста історія, так і те, що в 11 класі дуже цікавилась психологією, прочитала книгу і вона мене дуже вразила. У мене був вибір піти вчитися на вчительку англійської мови чи на психолога. Я пішла за покликом серця, за відчуттями, так сказати. Хоча це був 2009 рік і професія психолога не була такою популярною та актуальною. Я дуже люблю дітей, люблю з ними взаємодіяти, тому пізніше вивчилась ще на дитячого психолога. Також я веду свій інстаграм, часто там пишу статті, опираючись на свій особистий, яка мами, професійний і теоретичний досвід. На моїй сторінці є багато рекомендацій для батьків дітей різного віку. Консультую я онлайн, з будь-якого куточка світу, і офлайн в місті Рівне.
Розпочну з питання, яке хвилює кожну маму в Україні: як правильно розповісти дитині про війну? З чого почати розмову?
Почнемо з того, що діти точно бачать, шо щось відбуваються не так. Старші діти, тобто шкільного віку, вже все розуміють, а діти 1-3 років точно розуміють, що щось не так, адже вони бачать емоційний стан батьків. Я схиляюсь до того, що дітям важливо розповідати правду, але говорити в толерантному форматі, відповідно віку дитини. Діти дошкільнята та молодші школярі розуміють мову казок, історій, мову мультфільмів, малюнків, образів різних. Тому їм краще розповідати в таких форматах, адже майже в кожній казці чи мультфільму піднімається тема добра та зла. Є герой та поганець, герой завжди рятує світ, себе чи когось і таким чином перемагає зло, тобто поганця. Тому можна це пояснити на такому прикладі. Також важливо давати інформацію дозовано. Як зрозуміти який саме обсяг? Відповідати дитині коротко на її прямі запитання, не заглиблюватися сильно в подробиці. І важливо говорити з дітьми про війну тоді, коли вони і ви спокійні та у безпеці.
Як дитяча психіка сприймає війну?
Дитина, якщо говорити про дошкільний та молодший шкільний вік - це 6-9 років, вона сприймає все, що відбувається навколо через батьків, через їх емоційний стан, тобто батьки є таким провідником. Якщо мама чи тато в тривозі, то дитина теж сприймає ситуацію тривожною, якщо батьки спокійні, то і дитина спокійна. Якщо брати дітей 3-6 років, то вони дуже багато фантазують, тому важливо розповідати їм про війну, але, як раніше зазначила, на прикладі казок та історій.
Як поводити себе батькам у стресових ситуаціях, спричинених війною? Стресові ситуації є різні, тут важко дати однозначну відповідь. Є стресова ситуація, пов’язана з переїздом в інше місто, або зруйнований власний будинок, або смерть близької людини - це різне і поводити себе у кожній ситуації також потрібно відповідно. Я розповім, як реагувати батькам загалом на стресові ситуації, що спричинила війна. По-перше, вам потрібно турбуватися про свій емоційний стан, не подавляти емоції, якщо хочеться горювати, плакати – дозвольте собі, говоріть з кимось про те, що вас турбує. Якщо ви перебуваєте в якомусь іншому місці, не вдома, важливо створювати нові сімейні традиції, відновлювати звичний режим дня, придбати щось, шо нагадує дім, для дітей - іграшки, для мами – посуд, тощо. Важливо відновлювати свої щоденні ритуали та звичний режим дня. Обов’язково також обговорювати всі зміни з дітьми, але відповідно віку.
Якщо батьки помітили стрес у дитини, що в першу чергу потрібно зробити, щоб його усунути?
Спочатку я розкажу про те, які ознаки таких травм і як батькам зрозуміти, що у дитини є стрес. Якщо дитини постійно згадує про пережиті події, якщо вона завжди уникає всього, що нагадує про пережитий досвід, якщо дитини проявляє надто багато агресії або ж навпаки у дитині подавлений стан, якщо у дитини порушений сон тривалий проміжок часу, якщо підвищена тривожність і дитина не відходить від батьків, від мами та якщо дитини в грі часто програє один і той же сюжет - це є ознаками травматизації, того, що дитина пережила чи переживає стрес. Потрібно для дитини максимально забезпечити стабільність, відновити її звичний режим дня, ритуали, якщо дитина старшого віку, потрібно обговорювати все з нею, можна зробити акцент на тілесних і релакссаційних вправах. Звичайно, якщо ці симптоми не проходять, слід звернутися до дитячого психолога на діагностику та, можливо, на подальшу корекційну чи психотерапевтичну роботу. Важливо не ігнорувати подібний стан!
Вимушена розлука з батьком та рідними, як допомогти дитині впоратися з тугою?
Поділитися своїми емоціями, сказати, шо я теж сумую за твоїм татом, за близькими і дати можливість дитині теж проговорити про цю тугу, поплакати. Намалюйте малюнок для тата, якщо тато далеко, пофантазуйте: куди ви поїдете, як будете разом або що зробите разом. І дати можливість дитині ці емоції проживати, дитина може просто сумувати, а може стати, наприклад, агресивною. Для дитини дуже важлива стабільність і безпека, тому необхідно максимально цю потребу задовольнити.
Скажіть, а якщо дитина запитує про смерть, як правильно їй про це розповісти?
Тут я б рекомендувала говорити правду, так як і про війну. Без видуманих історій, типу, що людина помирає, у неї виростають крила і вона дивиться на вас із неба. Краще говорите все як є, але відштовхуватися від віку. Якщо дитина запитала від чого люди помирають, перерахуйте їй причини і все, сильно не заглиблюйтесь в цю тему. Ваша дитина задає ті питання, які її психіка готова опрацювати. Якщо дитина питає, наприклад, а що відбувається з людиною після смерті, то тут можна дати таку коротку відповідь: я не знаю, ніхто не знає, що відбувається з душею людини після смерті. Необхідно давати чіткі, короткі відповіді на запитання, не заглиблюючись. Якщо сім’я релігійні, то можна розповісти про це з боку релігії, але знову ж таки без подробиць, щоб дитина потім не нафантазувала собі страхіть. Взагалі питання про смерть з’являються у віці 4-7 років, тому таким діткам можна розповісти про смерть на прикладі циклічності природи, якоїсь рослини, зміни пір року.
Як впоратися з тривожністю дитини?
Взагалі це такий процес, що потребує діагностики, вивчення сімейної ситуації, системи, оточення, в якому перебуває дитини, щоб зрозуміти, що впливає на цю тривожність. Якщо говорити про рекомендації, які можна застосовувати вдома, а не в кабінеті психолога, перше за все вам потрібно помічати, що провокує тривогу та усунути це джерело тривоги. Ви маєте забезпечити вдома стабільність, передбачуваність. Допомагають зменшити тривожність дихальні вправи, релаксаційні, тілесні. Наприклад, ось приклад дихальної вправи: робите глибокий вдих через ніс і плавно випускати видих через рот, і так повторювати. Тілесні вправи - це масажі, можете запропонувати дитині сильно напружити своє тіло і повільно потім розслаблятися, також уявити, ніби роздавлюєте уявний апельсин і разом з дитиною давити цей апельсин. Можна також малювати те, що тривожить, читати книжки, де герой долає стресові ситуації, проговорювати, що допомагає дитині впоратись з той чи іншою ситуацію. Якщо дитину лякає війна, можна малювати, наприклад, ворожий танк, а навколо добрі різнокольорові танки, які всіх рятують і перемагають. Через сюжетно-ролеві ігри можна програвати з дитину стресову ситуацію, де вона перемагає, те, що її тривожить.
А як все ж таки розвивати психологічну стійкість у дітей?
Як я вже говорила, діти бачать світ через батьків. Але якщо конкретно про дітей, то їм дуже важлива потреба в безпеці, відповідно якщо вона задоволена, то дитина більш стійка і в ресурсі. Також після прожитих стресових ситуацій переключати дитину на активність, яка її подобається, це також буде формувати психологічну стійкість у неї.
Дуже багато сімей залишили свої домівки, як допомогти дітям адаптуватися «в новому житті»?
Перше - це відновити свій звичний режим дня, ритуали, традиції, свій побут, забезпечити стабільність, особливо діти опираються на стабільність та звичний режим дня. Якщо дитина не взяла свою улюблену іграшку, то по можливість придбати, щоб дитина мала щось своє, адже в таких обставинах дуже важливо мати щось своє. Якщо ви перебуваєте в іншій країні, то важливо теж поступово вивчати мову, це також буде допомагати адаптуватися. Вносити в своє життя багато тілесного контакту, обіймів, поцілунків. І пам’ятати про те, що всім потрібен час, комусь тиждень, комусь місяць, комусь - два. Наш організм, психіка та тіло завжди реагує на зміни, тому всьому потрібен час, щоб адаптуватися в новому середовищі. Не подавляти свої емоції, емоції дитини, дати їм вихід, для дітей, через ігри, як я говорила псевдо-агресивні, щось побити, потрощити, дати вихід емоціям.
