Лора Журба – тренер, бодібілдер, Чемпіонка Бельгії, Чемпіонка Нідерландів – в інтерв'ю для журналу GOSSIP magazine. Лора вже 5 років в спорті, але за цей час вона встигла здобути безліч нагород та титулів. Спортсменка розповіла, як бодібілдинг змінив її життя, про «жорстке» харчування перед змаганнями та про свого кумира!
Лора, розкажіть, що вас привело у світ спорту?
З самого дитинства я марила стали акторкою або телеведучою, мене манила сцена, але саме з бодібілдингом ця мрія стала реальністю. Мій шлях до професійного спорту був тернистим: я шукала себе в психології, акторській майстерності, але паралельно з цим постійно займалась спортом, не професійно, а для себе, для своїх фігури та здоров’я. Пам’ятаю, коли я вперше прийшла в спортзал. Я була невпевнена в собі, соромилась інших, але після першого тренування сказала: «Так, мені тут подобається!» Подобається працювати з власним тілом, відчувати та помічати, як воно змінюється. Згодом в залі я відчувала себе дуже комфортно, і через деякий час, коли моє тіло набуло інших параметрів, в дзеркалі я бачила дівчину з прекрасними формами, я пішла на курси аби в майбутньому стати тренером. Провчившись декілька місяців на курсах, опанувавши знання по харчуванню, нутріціології, техніці виконання вправ, я почала шукати роботу. Пам’ятаю перший робочий день в залі, коли до мене прийшов хлопець, який хотів аби я його тренувала. Я дуже хвилювалась (посміхається). З цього все і почалося, до мене записувались на індивідуальні тренування, а деякі з клієнтів працюють зі мною по сьогоднішній день. Це була робота мрії! Я могла прийти на роботу о 9 ранку і до 22:00 бути в залі, але мене це не бентежило. Я бачила, що це моє, від моїх тренувань є результати, клієнти задоволені і я з ними.
Ви обрали нетиповий вид спорту – бодібілдинг. Вас приваблювала естетика?
Коли я народила дитину, то певний час провела в декреті та не працювала. Вже через рік в мене з’явилися думки щодо моєї реалізації: я працювала тренером, мені все вдавалося, але хотілося більшого. Гортаючи стрічку соціальних мереж мені трапилась моя колишня клієнтка, яку я раніше тренувала. Виявилось, що вона приймає участь в змаганнях з бодібілдингу. Я згадала, що все життя мріяла про сцену, але що можна пов’язати спорт і сцену – в голову не приходило (посміхається). Тоді мені здавалося, що потрібні роки, аби підготуватися до змагань, вийти на сцену та достойно виступати, і я вирішила спробувати. Я одразу знайшла тренера, до речі, з яким до сих пір працюю. Весною ми почали підготовку, а осінню я вже вперше виступила та вийшла на сцену, це був 2021 рік. Після цього в мене з’явилося бажання йти далі, пробувати себе в інших категоріях та перевіряти своє тіло на витривалість. В Україні я вийшла на сцену та прийняла участь в змаганнях в Ніжині, Полтаві та Одесі. Мене чекали і перемоги, і провали, але я зрозуміла, що тренуватися треба інтенсивніше і тоді у мене все вийде. Я вже готувалась до нових змагань, але в Україні розпочалась повномасштабна війна.
Наразі ви проживаєте в Бельгії. Розкажіть, чи складно було починати все спочатку?
Після початку повномасштабного вторгнення я переїхала до Бельгії. Перші півроку в мене була депресія, я не дотримувалась правильного харчування, не тренувалася, адже і гадки не мала, що мене чекає далі: чи повернусь я в спорт, чи буду шукати інший напрямок. Одного разу, прогулюючись містом, мене сфотографувала подруга і я побачила себе на фото вперше. Я була шокована станом своєї фігури, адже звикла завжди бачити себе іншою, підтягнутою, спортивною. Тут і почались мої зміни. Я вирішила повернутись до залу та відновитися, як фенікс (посміхається). Весь цей час за кордоном я слідкувала за українськими спортсменками, що залишились в Україні, але продовжували тренуватися, не опускали руки та готувалися до змагань. Це стало для мене певною мотивацією. Тоді я і вирішила прийняти участь в локальних змаганнях, скажімо, спробувати свої сили. Вже в квітні я вийшла вперше в Нідерландах на змаганнях та взяла перші місця на двох різних змаганнях, а в Бельгії на змаганнях теж взяла три призові місця. Двічі в Бельгії я стала «Чемпіоном Чемпіонів». Тоді в мене тут почалося інше життя (посміхається).
Лора, а як ви готуєтесь до змагань в плані харчування? Наскільки це складно?
Зазвичай до змагань я готуюсь півроку. Перші 3 місяці – це важкі тренування, але багато їжі (складні вуглеводи, яйця, м’ясо), а наступні 3 місця – урізання раціону, тобто обмежуємо вуглеводи та жири. Підготовка для мене проходить достатньо легко, я нормально переношу легкий голод, бо насичуюсь в цей період овочами. Останній місяць перед виступом – найскладніший. Тренер корегує тренування, харчування та підтягує до усіх параметрів. Загалом сушка для мене проходить легко. Вже за тиждень після змагань я їм все, що завгодно: сирники, шоколад, пасту та лазанью, солодощі і тд. Але через те, що організм уже звик до нормальної їжі і цих 1,5 тижні мені достатньо аби «відвести» душу та повернутися у звичний раціон, з правильним збалансованим харчуванням.
Ви є діючим тренером в Бельгії. Скажіть, ви працюєте онлайн чи офлайн?
Так, в Бельгії я треную в залі, а також веду клієнтів онлайн, але треную в 90% українців. Зараз пріоритет для мене – це онлайн тренування, адже це заощаджує купу часу. Це не записи, а реальні відео-тренування в телеграмі, в обумовлений час, під час яких людина виконує вправи, а я спостерігаю за технікою та підказую. Я пишу програми харчування та тренування, а дівчата відправляють звіти, які я коментую та даю зворотній зв'язок. З кожним клієнтом я працюю індивідуально, адже мені хочеться напрацюватися з людьми і вже потім, в майбутньому, розширювати лінійку та, можливо, створити власну онлайн програму.
Лора, чи плануєте ви виступити як бодібілдер на міжнародних змаганнях?
Для мене завжди був прикладом – Арнольд Шварценегер (посміхається). Це людина епоха, яка змінила долі багатьох людей, він надихає мене та спонукає готуватися до міжнародних змагань. Я мрію виступити на чемпіонаті «Арнольд Класік», який буде проходити в Іспанії. Для цього роблю все, аби моя мрія здійснилася!
