У вогні війни з'являються справжні герої, які знаходять у собі сили надихати та допомагати іншим. Тетяна — одна з таких особистостей. У нашому інтерв'ю вона розповість про свої цінності, перемоги та щоденні виклики, які допомогли їй стати сильною жінкою, яка вразить світ не лише своїм талантом і красою, але й безкорисною допомогою і відданістю. Тетяна Приймак – фітнес-тренер, нутриціолог, мама та неймовірна жінка, що своїм прикладом показала – немає нічого неможливого!
https://www.instagram.com/tatiana_khimchenko
https://www.tiktok.com/@totoschafitness
Тетяно, ви приклад жінки, яка показала, що все можливо! Ваше життя змінилося: від зовнішності та фігури до кар’єри та реалізації. А чи не сумуєте за собою «колишньою»?
Ще 4 роки тому я була зациклена на житті в родині: троє дітей, школа, секції, домашній затишок і все, що пов’язано з сім’єю поглинало увесь мій час. В той період, мого дуже дивного, однобокого і зовсім негармонійного життя, мені здавалося, що я не маю право на власний шлях реалізації. Мені хибно здавалось, якщо я почну займатися собою, тим самим я обмежу в чомусь свою родину. Але в один момент я подивилась в дзеркало на своє стомлене і зовсім нерадісне обличчя, на своє 100 кг, некрасиве і вже давно непідтягнуте тіло. Я побачила в дзеркалі не жінку, а «тітку», яка впевнено прямує до старості… Саме тоді я зрозуміла, що прийшов час мені змінювати своє життя. Я сказала: «Досить!» Розпочалась тривала робота над собою. Зараз я змінилася до невпізнання (посміхається). Колишня я – це людина, про яку я нинішня згадую із жалем. Я досі не можу зрозуміти, як я могла раніше настільки себе не любити, не цінити, не бачити своєї внутрішньої сили та потенціалу. Я колишня – це жінка без жіночої енергії, яка вважала себе потрібною тільки своїй сім’ї, яка поставила «своєрідний хрест» на професії. Чи сумую я сьогоднішня за собою колишньою? Звичайно, ні! Такою, як я була в минулому, справжня жінка, яка усвідомлює свою самоцінність, не повинна бути!
На скільки тяжкий шлях змін був для вас з моральної точки зору? Що було найскладніше?
Шлях трансформації апріорі не можу бути легким. Бо трансформація – це зміни, а зміни – це завжди складно. Були і сльози, і нерозуміння куди рухатись, несприйняття себе, бажання все кинути на пів-шляху і повернутися в те затишне, комфортне, як мені здавалося, місце, в ту відправну точку, з якої я бажала вирватися. Мій шлях трансформації був важким, адже мені прийшлося змінювати в своєму житті все і одразу: своє тіло, думки та мислення, розпочинати реалізовувати свій потенціал, змінити свій сімейний статус (розлучення). І це все навалилося на мене в один момент. Та найскладнішим і найважчим моментом для мене було, все ж таки, рішення про розлучення, на яке я не могла наважитися довгі 4 роки. Як виявилося, 20 років спільного життя просто так із пам’яті не викреслиш. І це рішення, а потім сам процес, дався мені найважче.
Тетяно, а що стало поштовхом до кардинальних змін?
Поштовхом до кардинальних змін стала любов (посміхається). В моє життя увійшла людина, яку я щиро та безумовно покохала. Ця людина і стала каталізатором всіх трансформацій в моєму житті. Кохання було щирим з мого боку, але нічого спільного з тією людиною у нас бути не могло. Не тільки через те, що я була тоді ще одружена, але і тому, що ми – були дуже різними. І по суті все закінчилось, так і не розпочавшись. Але потужний процес змін в мені був запущений. І цій людині я подумки завжди кажу: «Дякую!». Якби не він, я, мабуть, і надалі не наважилась би щось змінити в житті.
Багато жінок, говорять, що у 40 — життя набирає нових обертів.
Сьогодні ви успішна фітнес-тренерка та нутриціолог. Скажіть, а чому ви обрали фітнес сферу?
Раніше я, як і більшість людей була впевнена, що життя після 40 років – це біль (посміхається). Вважала, що після 40 років немає місця чомусь яскравому, цікавому і перспективному, але коли сама підійшла до цієї відмітки і так кардинально себе змінила, моя свідомість була перевернута з голови до ніг. Після 40 років я розквітла і як жінка, і як професіонал в своїй справі, і як особистість в цілому. Щодо фітнес-сфери: я з дитинства займалася плаванням, маю КМС. З 20 років займалася в тренажерній залі, степаеробіка, різні види танців, великий теніс. Спорт я обожнювала завжди (посміхається). Коли я ступила на нову сходинку свого життєвого шляху, сходинку кардинальних змін, який розпочався із трансформації тіла, я прийняла рішення зробити нарешті те, що повинна була зробити вже давно – розпочати займатися тією справою, яка приносить мені колосальне задоволення, а саме – фітнес. І я не помилилась. Бо на цій стезі я не тільки тримаю себе в тонусі, а й допомагаю людям… А це саме те, що мені подобається – бути корисною, мотивувати, надихати!
Ви скинули 25 кг, брали участь у Чемпіонаті України з бодібілдингу та фітнесу, ваше тіло та фігура — заздрість та натхнення для сотень жінок. Складно вам підтримувати себе у формі чи це вже спосіб життя?
Дуже дякую за ці слова (посміхається)! Скажу так – скидати зайві кг було неважко, адже була чітка мета і розуміння, для чого я це роблю. А коли є мета, яка ще і підкріплюється дисципліною і систематичністю, все іде досить легко. Питання щодо підтримання форми – класне. Бо дійсно, більшість людей стикаються із цією проблемою – після схуднення знову набирають, бо підтримувати форму важче, ніж скидати зайві кг. Коли ти досягнув конкретної мети, то як правило, розслабляєшся і все скинуте набирається із швидкістю світу. Але у мене інша ситуація – я фітнес-тренер, наставник зі здорового способу життя, намагаюсь донести основні постулати, які стосуються здорового тіла і духа. Я обожнюю бути в формі, прагну бути здоровою і молодою. Це дійсно для мене вже спосіб життя.
Тетяно, а що можете порадити жінкам, які прагнуть змін. З чого почали?
Якщо жінка прагне змін – це вже перший крок, адже є усвідомлення того, що десь є прогалина. Отже, перший крок зроблений. Далі треба попрацювати зі своїми страхами і невпевненістю і зрозуміти одну просту річ: ти у себе одна! Унікальна і дуже цінна! Варто зануритися вглиб себе і запитати: «Чого я істинно бажаю? Якого життя я хочу для себе? Якою я себе бачу в ідеалі? Що треба зробити, щоб полюбити себе, не на словах, а щиро і правдиво?» І розпочинати роботу, маленькими кроками, систематично і дисципліновано. І найголовніше порада – не звертати ні на кого і ні на що уваги під час свого трансформаційного шляху, адже перепон може бути багато… Та все це – дрібниці, які варто вміти відмітати від себе! Оточити себе однодумцями, знайти людей, думки і інтереси яких схожі з твоїми. Так набагато простіше рухатися у напрямку досягнення своїх цілей!
Чи підтримували вас близькі та рідні на шляху змін?
Я не можу сказати, що мене підтримували всі мої рідні (посміхається) Ні. Були навіть ті, яким ну дуже не подобалися мої зміни і те, куди я рухаюся. Але в моєму житті є одна людина, яка завжди була ЗА мене, на моєму боці, і яка дивилася зі мною в одному напрямку, допомагала і була моєю моральною підтримкою – це моя старша донечка Владочка. Без її присутності в моєму житті, без її розуміння і порад мені було б набагато складніше подолати такий нелегкий 3-х річний трансформаційний період в моєму житті. В моменти, коли у мене був самосаботаж, коли опускалися руки і хотілося все кинути і відпочивати, саме вона мене спонукала до нових дій.
Нещодавно ви були однією із учасниць благодійного конкурсу «Mrs TOP Ukraine». На конкурсі, під час промови, ви поділилися дуже відвертими речами, які часто замовчуються. Як ви справлялися з булімією? Чи не повертається вона у ваше життя?
Так, в 18 років я познайомилась з цією заразою і хворіла дуже довго – 15 років. Сказати, що це дуже небезпечна хвороба – це нічого не сказати. У мене була найважча ступінь булімії, з якою я довго не могла справитися. Доходило іноді до того, що мені жити не хотілося… Про який розвиток і реалізацію могла йти мова, коли у мене жодного дня не проходило без зривів. І от, знаходячись в стані розпачу, лікарі знайшли пухлину на гіпофізі (мозок), яку треба було видаляти терміново. Саме тоді я зрозуміла, що мені варто зупинитися, інакше я сама себе знищу. Як то кажуть, клин клином вибивають, і одна хвороба вимістила іншу. Я вилікувалась від булімії різко і безповоротно. З того часу я про неї не згадую. Простіше відношуся до їжі, більше не відчуваю провини за це і не звинувачую себе за тимчасові переїдання. Просто наступного дня розпочинаю знов адекватно харчуватися – все. Та насправді, РХП – це таке зло, з яким не кожна людина спроможна справитися самостійно. Для цього існують спеціалісти, які допомагають людям вилікуватися і не доводити себе до того жахливого стану.
Окрім професійних здобутків, ви — мама трьох дітей! Як ви тримаєте баланс у всьому?
Не можу сказати, що я ідеальна і мені на 200 % вдається тримати той самий баланс. Але я вчуся цьому мистецтву щоденно! Зараз я дуже занурена в свій розвиток, в роботу і, звичайно, десь кульгає саме сімейна ділянка мого колеса життєвого балансу. Але я відслідковую ту межу, яку переходити в жодному випадку не варто. І коли я до неї наближаюся, маю відхилення в сторону роботи і явне недопрацювання в спілкуванні з дітьми, я сповільнююсь, роблю видих, висновки і відразу виправляю ситуацію.
Тетяно, поділіться з читачами GOSSIP magazine, своїми планами на майбутнє?
Я людина, яка дуже відчуває інших людей і бачить їхні таланти. У мене в цьому дар (посміхається), і я довго думала, як його застосовувати на практиці? І нарешті зрозуміла, що є сфера, в якій я планую розвиватися – це коучинг. Коли я стикнулась із проблемою свого призначення та місії, в той момент, якби мені хтось підсвітив деякі моменти, допоміг, я би не витратила стільки часу на бездіяльність і не знаходилася б в точці під назвою «ніде». А цей «хтось» і міг би бути коучем, людиною, яка допомагає розкриватися іншим. Саме коучингом я збираюся займатися в майбутньому. Допомагати людям не тільки покращувати своє здоров’я, але і знаходити своє призначення в житті. Також в планах заснування жіночого клубу. Мрію створити місце жіночої сили, де будуть збиратися жінки, які, як і я колись, мають сумніви і невпевненість в собі, але внутрішньо готові до змін! Ну, а з найближчих планів – запуск благодійного марафону із здорового схуднення, за допомогою якого я дуже хочу назбирати кошти для допомоги дітям, які залишились без батьків під час війни. Наразі він в роботі, сподіваюсь восени запустити.
Мої плани грандіозні, наполеонівські (посміхається), залишилось все реалізувати в життя. Бо планування без дій – це мрія, а дії без планування – це жах!
